Кажуть, стан економіки країни можна оцінити по стану будівництва. Чим вищі темпи розвитку економіки, тим  більше споруджується нових об’єктів інфраструктури. Не дивлячись на скрутне економічне становище в Україні та світі загалом, Волинь розбудовується. І в неділю, 9 серпня, своє свято відзначатимуть ті, хто власними руками, цеглинка за цеглинкою, будує цю державу – будівельники. Напередодні професійного свята інтерв’ю «Волинь.Правді» дав відомий на Волині забудовник, депутат Волинської обласної ради, директор будівельної компанії «Житлобуд-2» Леонід Стефанович.

 Вітаємо Вас, Леоніде Степановичу!

Доброго дня!

Над чим сьогодні працює «Житлобуд-2», що будуєте?

Ми будували, будуємо і будемо будувати. На сьогодні «Житлобуд-2» працює над цілою низкою об’єктів. Розпочали ми не вчора, тому незабаром маємо закінчити будівництво ФАП-ів, будувати які почали ще  два роки тому. Ці об’єкти так повільно будувалися у зв’язку із браком фінансування. Я маю на увазі гроші Світового банку. Але станом на сьогодні будівництво повністю профінансоване, тож  незабаром ФАП-и будуть здані в експлуатацію. До першого вересня ми плануємо завершити будівництво ФАП-ів у селищах Олика, Цумань, Воєгоща, Млинове і Замшани. Зараз майже всі об’єкти на стадії завершення.

У скільки обходиться будівництво одного ФАП-у?

Приблизно 6-7 мільйонів гривень. Але окрім ФАП-ів сьогодні ми продовжуємо будівництво школи у селі Вербка Ковельського району. Дуже приємно, що за стільки років будівельникам вперше вчасно виплатили всі кошти, щоб до першого вересня ми встигли все зробити. У нас завжди було так, що школу треба було відкрити до першого вересня, але гроші приходили в листопаді-жовтні. А бувало, що й в грудні могли надійти. І ті школи стоять, бідні, діти в них не вчаться, чекають фінансування…

«У СЕЛІ ВЕРБКА ПЕРШОГО ВЕРЕСНЯ ДІТИ ПІДУТЬ ДО НОВЕНЬКОЇ ШКОЛИ», – ЛЕОНІД СТЕФАНОВИЧ

Ситуація з фінансуванням змінилася на краще, дякуючи теперішньому керівництву Волинської ОДА?

Як вам сказати? Чи дякувати саме облдержадміністрації? Можливо, так співпало, а, можливо, й дійсно щось змінилося в державі. Щоразу після зміни влади в країні відбуваються зустрічі з новообраними президентами і депутатами. Ніби-то ці зустрічі конструктивні, ніби-то нас слухають, розуміють, однак, на жаль, зазвичай роками нічого не змінюється. Я розумію, що в січні ще немає бюджету, але вже у березні-квітні можна перераховувати певні суми для будівництва. Адже щоб будувати, треба фінансувати. Зазвичай було так, що план фінансування на рік є, але ті гроші починають надходити тільки в другому півріччі. Тому іноді навіть таке буває, що виділені кошти лишаються неосвоєними на кінець року, і ми повертаємо їх назад до бюджету.

Влада із забудовниками згідна в тому, що потрібно змінити цю ситуацію, але віз і нині там. Нам кажуть: «Здайте до першого вересня, адже діти підуть до школи». Раніше просили до Дня Конституції чи до Дня Незалежності, до якоїсь річниці чи якогось свята, а сьогодні це вже ніби як не модно. Не знаю, модно чи не модно, але в українців так заведено – якщо йде велике свято, Паска, наприклад, то в хаті робиться якийсь невеличкий ремонт. Але для дітей не менше свято і Перше вересня, особливо для «першачків». Іноді можновладці не розуміють, що виділене запізно фінансування в поєднанні з вимогою здати об’єкт до першого вересня призводить до того, що внутрішні роботи закінчуються буквально в останню ніч, за кілька годин до Першого дзвоника. Діти приходять на свято і дихають ще свіжою фарбою. Хіба це грамотне управління? Так не має бути, погодьтеся.

То, я так розумію, у селі Вербка новеньку школу відкриють вчасно, дофарбовувати за кілька годин до Першого дзвоника не будуть?

Так, по цьому об’єкту затримки не буде, і фінансування і будівництво йдуть чітко по графіку. У селі Вербка першого вересня діти підуть до новенької школи.

А крім школи у Вербці ще десь школу будуєте?

Ні. Є в проекті будівництво школи у Стобихівці, але спершу треба виграти тендер.  

«ДВІ ЛЮДИНИ У КОЛЕКТИВІ БУЛИ ХВОРІ НА COVID-19», – ЛЕОНІД СТЕФАНОВИЧ ПРО РОБОТУ БУДІВЕЛЬНИКІВ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ

Як працювалося будівельникам під час карантину? Адже пандемія коронавірусу суттєво вплинула на більшість галузей економіки. Жорсткий карантин в Україні тривав майже два місяці. Ваша фірма відчула на собі цю кризу? Ваші будівельники працювали в цей час, чи ні?

Будівельники на об’єктах працювали з дотримання усіх правил карантину, тим більше, погода сприяла будівництву. Доступ до офісу «Житлобуд-2» був, звичайно, обмеженим. Ми неухильно дотримувалися всіх норм і рекомендацій МОЗ і Луцької міської ради щодо запобіганню поширенню коронавірусної інфекції.

Просочилася інформація, що кілька членів Вашого колективу захворіли на коронавірус. Ця інформація відповідає дійсності?

Так, дві людини у колективі були хворі на COVID-19. Але зараз з ними, на щастя, вже все добре.

Декілька місяців тому Луцька міська рада ввела мораторій на багатоповерхове будівництво. На Ваші плани це якось вплинуло, чи Ви не мали таких проектів?

Станом на сьогоднішній день безпосередньо на план роботи «Житлобуду-2» це рішення ніяк не вплинуло. Але, все ж,  я надіюся, що мораторій ввели тимчасово. Я частково з міською радою згідний, в тому розумінні, що треба трохи навести лад у місті. Я, як будівельник, також все це бачу. Мені теж не подобаються деякі будинки. Не хочу нікого образити, просто що бачу, те й кажу. Буває, і місце хороше вибране, і фарби дорогі використали, а глянеш на той будинок, і він мені нагадує льонокомбінат чи млина… Так, я би теж хотів, щоб вулиця мала якусь єдину концепцію від початку і до закінчення. Має бути певний архітектурний стиль, має бути головний архітектор міста. Я не прихильник того, що кожен будівельник малює, що сам собі захоче. Я вважаю, що це неправильно. Тому в цьому я місцеву владу підтримую, бо так має бути, я би так і хотів.

«ПРАКТИЧНО ЗАВЖДИ ГОЛОСУВАЛИ ЗА ТЕ, ЩОБ ПІДТРИМАТИ ДЕРЖАВУ», – ДИРЕКТОР «ЖИТЛОБУД-2» ПРО СВОЮ КАДЕНЦІЮ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ РАДІ

Незабаром пройдуть вибори до органів місцевого самоврядування. Чи не плануєте Ви балотуватися? Адже про Вас, як депутата обласної ради, чути хороші відгуки серед виборців.

Дякую за запитання. Якщо відверто – воно мені не подобається.

Не подобається те, що сьогодні відбувається у обласній раді?

Ні, не подобається бути депутатом. Іноді соромно там сидіти, адже ти нічого не вирішуєш. Розумієте, чекати на перенаповнення бюджету, щоб потім ті копійки поділити на нашу маленьку область, і то зі скандалом… Бо один хоче придбати для школи якогось комп’ютера, інший, умовно кажучи, ручку чи олівця. А серйозних намірів, в плані залучення інвестицій, створення робочих місць і справжнього розвитку економічного потенціалу області я там не бачу…

Окрім того, відповідно до нового виборчого законодавства, тепер, щоб кудись балотуватися, треба, умовно кажучи, душу «Дияволу» продати, а «Диявол» сидить в Києві. Потрібно йти до складу тої чи іншої партії. Все ж якщо йти, то у складі якої команди? 

Сьогодні я не можу відрізати по живому і сказати, йду я, чи не йду. По-перше, ніхто ще й не пропонував. Адже дійсно, тепер треба висуватися у складі партії. Що таке партія? Це лідер сказав, а ти мусиш підкорюватися і бути залежним. Я вважаю, що я чесно і відверто відпрацював свою каденцію. Я вважаю, що мушу сьогодні працювати як виробничник. Треба нас навантажувати, давати будувати якісь об’єкти. Мені сьогодні не хочеться бути від когось політично залежним. Краще я буду виконувати свою роботу і все. Хай волинські дівчата народжують діток, а ми, волинські будівельники, будемо зводити для них і дитсадочки і школи.

А як би Ви підсумували п’ять років Вашої каденції? Можливо, пам’ятаєте якісь найбільш важливі доленосні для області рішення, які Вам необхідно було приймати?

Я вважаю, що я нормально відпрацював. Якщо потрібно було приймати серйозні рішення, а їх насправді було не дуже багато, то ми завжди натискали кнопку «За», незалежно від політичних поглядів. Я не скажу, що нас так примушували, не було такого. Переважно депутати завжди самостійно приймали рішення. Практично завжди голосували за те, щоб підтримати державу. Ось у цьому був позитив мого депутатства. А ті непорозуміння, які колись були, я їх вже й не пам’ятаю…

Якщо все ж не будете й надалі депутатом, відійдете від політики, у Вас з’явиться більше вільного часу – чому приділите більше уваги?

В мене вже семеро онуків. От їм і буду приділяти більше уваги. До речі, нещодавно отримав свою першу пенсію – вісім тисяч гривень. То я жартую – якраз кожному онукові по тисячі, а ще одну собі залишу.  Як каже народна мудрість, кожен чоловік повинен посадити дерево, побудувати будинок і виростити сина. Діти в мене вже дорослі, тому в моєму випадку мова йде швидше про внуків, а будувати, звісно, продовжу. Будівництво – це справа всієї нашої родини вже не один десяток років, як ви знаєте.

Користуючись нагодою, наша редакція щиро вітає Вас та ваш колектив із Днем будівельника. Бажаємо Вам всього найкращого! Хай коронавірус вас обходить стороною, а влада навпаки час від часу згадує і підтримує, а зі збудованих вами затишних шкіл і садочків хай у світ виходять справжні маленькі патріоти Волині й України.

Дуже Вам дякую!