Як наголошує Магда,«коли розвиток українсько-польських відносин ставиться в залежність від відмови України від «бандеризації» історичної політики (чесно кажучи,важко зрозуміти,що мав на увазі пан Качинський),ми бачимо спробу використати резонансну тему для внутрішнього вжитку». А відтак резюмує: «Історія,як говорять,- це ідеологія,що спрямована вглиб,і Качинський невипадково не залишає Україні вибору – нашій країні потрібно активніше формувати власну історичну політику».
 
Аналітик висловлює жаль,що «позиція значної частини польської еліти практично бере Україну в лещата,адже зі сходу нас підтискає Росія,яка не лише сконцентрувала у своїх архівах переважну більшість важливих документів про українську історію останніх століть,але й активно перетягує на свій бік історичних персонажів. Звісно,з власною метою. Проте спорудження та встановлення пам’ятника київському князю Володимиру в охоронній зоні ЮНЕСКО біля Кремля переконливо свідчить: команда Путіна добре усвідомлює значення історичних знань та має неабиякі навички у маніпулюванні ними».
 
Магда підкреслює: «Україну оточують держави з помітними імперськими рудиментами в їхній внутрішній політиці,і це не лише Росія та Польща,але й Угорщина,і Туреччина. Для них експансіоністська політика – значною мірою традиція,тоді як Україна має дефіцит державності в минулому. Тому їй потрібно цілеспрямовано змінюватися вже сьогодні,доводячи,що Україна – не вигадана держава…Єдине,чого варто уникнути – меншовартості та невпевненості у власних силах. Українці довели,що спроможні захистити свою незалежність,але потребують випромінювання слави пращурів на власні сьогоднішні досягнення».