Жодна сільська рада не відповіла на листи з Берестечківської міської ради щодо ймовірного об’єднання в територіальній громаді, адже не бачать перспективи розвитку. Про це пише газета “День”.

«Могли б приєднати Пляшеву, бо проситься, але це — село сусідньої Рівненської області, а об’єднання населених пунктів різних областей наразі не передбачено законодавством. По-живому різали тоді, коли Пляшеву з Берестечком розвели по різних областях. А Берестечківський район колись був аж до Дубна», — каже міський голова Берестечка Валентина Залевська.

Здаючи земельку в оренду заїжджим аграріям та бізнесменам, збагачуючи власні бюджети, приберестечківські села повною мірою користуються інфраструктурою міста.

Берестечко — це місто, де історичних пам’яток на квадратний кілометр більше, ніж в інших населених пунктах Волині, можна обійти за годину. Це найменше і за територією, і за кількістю населення місто в Україні, яке після затвердження свого генерального плану 1998 року опинилося затиснутим селами з усіх боків. І тепер вони значною мірою можуть диктувати Берестечку свою волю в багатьох питаннях. Насамперед, завдяки землі, яку мають села та яку не має місто з «обчикриженими» межами. Тому місцева лікарня опинилася на території Мервинської сільради, приміщення профтехучилища — це Смолявська, і навіть хоронять берестечківців на кладовищі села Піски, бо свого — нема.

А земля сьогодні — це податки, надходження до бюджету, яких Берестечко, порівняно з сусідами, практично позбавлене. «Холдинг «Волинь Агро», дрібні фермери… Заправка плюс земля… «Броди Агро», «Агро-Експрес-Сервіс», «Пан Курчак»… — називає міський голова Валентина Залевська «олігархів», які орендують землі в селах або зареєстрували там свої підприємства. Завдяки цьому сусіди-сільради і можуть казати на Берестечко, що воно — бідне.