«Соціологія показує: якщо повторити референдум 1991-го,результат буде той же. Більшість жителів України у більшості регіонів вперто хочуть жити в незалежній Українській державі,незалежно від того,хто в Києві біля влади,а також від того,повний або порожній їх шлунок. Тим самим вони підтверджують,що є нацією. Буквально. На щоденному референдумі»,- зазначає Ярослав Грицак.

Він нагадує,що за результатами досліджень,найвищий рівень підтримки військових дій проти сепаратистів спостерігається не в Західній Україні,а в Дніпропетровській і Запорізькій областях.

«Якби американський соціолог Семюел Хантінгтон дожив до наших днів і готував нове видання «Зіткнення цивілізацій»,йому довелося б переробити свою знамениту карту України. Тепер головна лінія цивілізаційного розколу проходить не між україномовною Західною та російськомовною Східною Україною,а між двома російськомовними областями – Дніпропетровською і Донецькою»,- заявив історик.

Також він вважає важливим з точки освіти нації фактор «жидобандерівців».

«Добровільне ототожнення євреїв з місцевою нацією вважається одним з найнадійніших показників того,що формування нації подолало точку неповернення. В Україні,яка фігурує у єврейській історичній пам`яті як земля погромів і антиєврейського насильства,це особливо важливо. Минуле не заважає євреям вважати себе політичними українцями тут і зараз»,- констатує Грицак.

Всі ці фактори,на його думку,свідчать про те,що «нація ще себе покаже»,особливо якщо ті,хто називають себе її елітою,«перестануть блукати в пітьмі і запропонують Україні нову чітку стратегію розвитку».