Хоч і сумує страшенно за домом,утім не падає духом,адже впевнений,що незабаром над Україною буде мирне небо,- пише Слово правди.
Він ніколи не мріяв про кар’єру військовослужбовця. Рішення вступити до військового ліцею виникло спонтанно після того,як отримав серйозну травму ноги і на кар’єрі футболіста можна було поставити хрест.
Ковельчанин Микола Козачук займався футболом на серйозному рівні протягом семи років,граючи за юнацьку команду «Сільмаш». З цим видом спорту юнак хотів пов’язати своє життя,втім після того,як пошкодив коліно,плани довелось міняти. Несподівано для батьків,друзів і для самого себе,після закінчення 9-го класу Микола вступив до Львівського військового ліцею ім. Героїв Крут. Хоча мама була проти такого рішення сина,та побачивши рішучість та впевненість в його очах,змушена була відступити,сподіваючись,що після закінчення ліцею,впертий юнак змінить свою думку.
Протягом трьох років навчання в ліцеї Микола зрозумів,що військова справа йому до душі,тож довго не думаючи,вступив до Київського інституту Сухопутних військ на відділення військової розвідки. А у 2002 році молодого офіцера відправили на службу у 51-у бригаду. У Володимирі-Волинському Микола знайшов свою другу половинку – кохану дружину Тетяну,з якою має двох чудових діток – 12-річного Дениса та 10-річну Юлечку.
Уперше він побував у зоні військового конфлікту у 2005 році,коли протягом дев’яти місяців брав участь у миротворчій місії в Іраку. Микола каже,що цей досвід йому став у нагоді,адже там він навчився швидко приймати правильні,адекватні рішення,а ще на прикладі американських колег побачив,якою армія повинна бути в ідеалі. Тоді чоловік навіть і не думав,що щось подібне переживе знову вже за десять років.
Коли навесні 2014 року розпочалась мобілізація,на схід в числі перших поїхала Миколина дружина,яка теж служить в бригаді радисткою,а його самого відправили на Рівненських полігон. Двоє дітей залишились з бабусею. Цей період був найстрашнішим в житті їхньої родини,про який вони згадують неохоче. Вперше в зону АТО Микола потрапив після сумнозвісних котлів – виводив з небезпечної зони вцілілу техніку та бійців,котрим пощастило вижити.
Зараз майор Козачук знаходиться у складі першого окремого мотопіхотного батальйону (колишній тербат «Волинь») на Донеччині,але точну локалізацію вказати не захотів. Микола каже,що наразі у них все спокійно,пострілів не чути. А настрій у бійців,не зважаючи ні на що,святковий. У приміщенні колишньої школи,де розташувався батальйон,поставили навіть ялинку,яку прикрасили синьо-жовтим прапором. На Новий рік хлопці планують зробити салат олів’є. Однак,жодні свята не знімають відповідальності,яка лежить на бійцях,наголошує Микола Козачук,а навпаки,у цей період новорічно-різдвяних свят вестимуть посилене чергування.