Пісні у виконанні Домініки Чекун входять до аудіоколекції ЮНЕСКО. Про неї пише «Вікіпедія». Її кличуть співати на великих сценах країни. А вона все життя пропрацювала дояркою і живе в звичайній сільській хаті. До Всесвітнього дня співу тільки в ТСН історія про 85-річну Домініку Чекун із Зарічного на Рівненщині, яку називають українським феноменом.

Саме вона першою вийшла на сцену концерту до 30-річчя Незалежності України і співала акапелла, зачаровуючи глядачів.

Вона співає, скільки себе пам’ятає. Знає півтори сотні поліських пісень.

«Баба корови жене і баба співає, а я вчуся», – згадує Домініка Чекун.

А почалося все з гурту, який десятки років тому пані Домініка організувала у своєму селі. Назвали його «Старі коні». Співали на весіллях та концертах у районі – за повної підтримки чоловіка пані Домініки. А коли коханий помер, каже жінка, вона ніби втратила голос і не співала майже рік. Поки одного дня односелець не переконав її виступити. Бо саме цього, мовляв, хотів би її чоловік. І пані Домініка заспівала знов.

Нині пісні у її виконанні входять до аудіоколекції ЮНЕСКО. А етнографи та поціновувачі народного співу постійно просяться в гості. Навіть поляки, каже, їдуть вчитися поліським творам.

«Якщо ми поставимо собі питання, як звучить українська земля, то перше, що я вважаю, з чим я її асоціюю, то це саме голос Домініки Чекун, – каже ініціаторка та креативна продюсерка проєкту «Ковчег Україна« Ярина Винницька. – Це одна з небагатьох носіїв традиційного співу, які ще залишились в Україні. Для мене цей звук абсолютно магічний, сакральний».

Поліські голоси зачаровують не лише науковців, а й музикантів. В одній з пісень гурту ТНМК – голос Надії, вже покійної нині сусідки пані Домініки. Фагот розшукав його в базі фестивалю.

Нині пані Домініка одна з небагатьох хранительок пісенного спадку Полісся.

Щоб якомога більше людей пам’ятало стародавні пісні, хочуть і діти пані Домініки. Для них її пісні не просто історія, а найдорожча річ у світі.