Наталя Гулевська вважає,що люстрація необхідна як повітря на всьому пострадянському просторі. Посилаючись на досвід деяких країн з Організації Варшавського договору (ОВД) і прибалтійських держав,експерт робить висновок: люстрація проходила не скрізь,а де вона застосовувалася,результати нікчемні. На її думку,«Причина неефективності очевидна. Ніде фактично не було люстрації,скрізь одна частина партійної номенклатури,змінивши політичну «шкуру»,розправилася з іншою і розчинилася У векторі перемін».

Наголошуючи на тому,що зараз Україна дуже близько підійшла до розриву з тоталітарною спадщиною і репресивним державним апаратом влади,Гулевська вважає,що нашій країні «підсунули посміховисько у вигляді прийнятого закону про люстрацію. Він нічого не змінить в Україні,а тільки закріпить право на владу все тих же представників радянського минулого».

Відтак вона зауважує: «Не потрібно продовжувати жувати на пострадянському просторі «політичну жуйку з Луб`янки» про вплив Заходу й інші жахи лібералізму. Іншого випадку в України більше не буде. Або вона стане демократичною правовою державою,частиною цивілізованого світу,або перетвориться в компромісне «щось» між демократичним Заходом і авторитарною Росією».

Експерт зазначає,що «надія демократично налаштованих росіян на успіх громадянського суспільства в Україні,яке було вимушено вдатися,як до останнього засобу,до повстання проти тиранії і гноблення,тане на очах. Вправні політтехнологи,політологи та кадрові фахівці КДБ все-таки змогли обдурити багатомільйонний народ України. Створивши штучну громадянську війну,вони змінили порядок денний з змін і розриву з радянським минулим на прагнення до миру і стабільності під чуйним керівництвом Кремля».