…я собі захотів політати десь під небом

двоє гарних крил і мені вже ніц не треба…

…я собі захотів подивитися на люди

з висоти птахів я побачив то,шо буде…

Сьогодні уся країна водночас втратила близького друга.

Так,більшість і не була знайома з ним особисто. Не всі відвідували його концерти. Але всі знали,що це – Людина з великої літери. Що це – українець. Болить всім – разом з Андрієм Кузьменком відійшла ціла епоха.

Епоха українських неформальних 90-тих. Епоха «Технофайту»,«Танцю пінгвіна»,«Бультер`єра»,першої української електроніки,початків формування незалежної України.

Він там,де сонце на стінах.

Він там,де сонце на стелі.

Він завжди житиме в своїх піснях,згадуваних нами на будь-яких посиденьках з друзями за гітарою,та у наших серцях,виплеканих його словами та всеосяжною життєствердністю.

Він ціле життя посміхався широко до всіх навкруги.

Я вірю в те,що там,в кращому світі,його вже зустрів Пелих і вони разом продовжать оберігати нас і нашу країну від усіх неминучих бід та важких випробувань.

Він був з тих кращих,яких мала (невимовно боляче писати в минулому часі) наша країна. І заради нього ми усі повинні перетворити Україну в суцільне місце щасливих людей.

Спочивай з миром,Друже.