Павло Клімкін, міністр закордонних справ України, роздумує про 100 років з дня проголошення Білоруської Народної Республіки. На його думку, саме український приклад надихнув білоруських патріотів на створення власної держави. Про це йдеться в публікації очільника МЗС на сайті «Української правди».

На думку Клімкіна, «синергія України й Білорусі реально має величезний потенціал, який упродовж віків добросусідства й по суті родинних взаємин ми ніколи так і не використали бодай на третину». Він нагадує, що зовсім недавно в одній своїй статті «ставив риторичне запитання: «Чи є в нинішній Європі дві сусідні країни, у відносинах яких не було б трагічних, кривавих сторінок?». Так ось, виявляється, є! І ходити нам далеко не треба, бо це Україна і Білорусь!»

Відтак він нагадує, що «саме білоруси є найближчими по крові родичами українців, відповідно й найближчою до української мови є білоруська… Предки українців та білорусів були етнічним ядром Київської Русі, найбільшої європейської держави того часу. Визначну роль українська й білоруська Русь відігравала й у складі Великого Князівства Литовського, а пізніше Речі Посполитої. Цей період важливий передусім тим, що Україна й Білорусь, звільнившись від татаро-монгольського ворога, реінтегруються в європейський цивілізаційний простір, зокрема, в наші міста приходить Магдебурзьке право. Тим часом московська частина колишньої Київської Русі залишається під Золотою Ордою, що дедалі збільшує прірву між Московією та Європою».

Міністр констатує: «У рамках Литовського князівства й Речі Посполитої Україна й Білорусь, попри вже явні національні відмінності, творили практично одну культурну цілісність». Тим не менше, він зазначає, що «Україна й Білорусь рухаються за різними політичними векторами».

Утім, Клімкін висловлює переконання,  що попри всі нинішні відмінності в політичних курсах та ідеологічних установках, попри небезпеки, які створила в регіоні агресивна й нахраписта політика Росії, Україна й Білорусія мають не тільки спільне минуле, але й спільне майбутнє. І це майбутнє – об’єднана демократична Європа. Адже логіку історії не обійдеш, врешті-решт вона завжди перемагає».