З приводу парадоксів нинішніх реалій розмірковує аналітик Сергій Грабовський. Зокрема,  про це йде йдеться в його публікації «Соціальні мережі: комплексна діагностика «сталінського патріархату».

Передовсім Сергій Грабовський  посилається  на  запис у Facebook колишнього  випускника Московського університету імені Ломоносова Андрія Мальгіна: «Целый день сегодня в блогах все пересказывают дикую историю про умершего младенца, которого православный поп отказался отпевать, т.к. «не в той церкви кремен», в раскольнической якобы. Так-вот, итальянцы привозят усыновленных детишек из России, в домах ребенка в РФ их всех поголовно крестили православные батюшки. Даже маленьких киргизов, которых бросают в роддомах не говорящие по-русски матери-гастарбайтерши. И в Италии католическая церковь признает такое крещение! Не надо крестить заново. Более того, однажды католики позвали нас с женой быть крестными для их ребенка. Священник не видел в этом никакой проблемы, узнав, что мы крещены по православному обряду. И мы приняли участие, что было для нас незабываемым событием». А відтак він нагадує про відгук  SandroClarice з італійського міста SanBenedettodelTronto, який зазначив гарною російською мовою: «С канонической точки зрения всякое крещение есть от воды и Духа Святого. Так что ВСЕМИ церквями признаётся крещение, произведённое в ЛЮБОЙ конфессии. Более того! Крещение – это единственное таинство, которое может совершить любой христианин в случае экстренной необходимости, например, при угрозе смерти. Погружает крещаемого в воду троекратно: 1. Во Имя Отца; 2. Во Сына; 3. Во Имя Духа Святаго. И ВСЁ! Потом ещё можно совершить миропомазание у священника. Данный вопиющий случай – отказ христианину в требе – есть повод для лишения этих диких попов сана. Впрочем – что они сделали с Церковью? Они же распялиеё».

На думку Грабовського, «обговорення в соціальних мережах факту відмови представників «сталінського патріархату», який в Україні виступає під псевдо «УПЦ», відспівати трагічно загиблу в Запоріжжі дитину як «нехрещену»,  дає чимало цікавої інформації всім, хто бажає таку інформацію отримати. І вона аж ніяк не обмежується сюжетом щодо необхідності для християнина, тим більше священика, визнання таїнство хрещення, здійсненого іншою Церквою». Відтак він посилається на Юрія Ладного (Рязанський сільськогосподарський інститут): «Мерзость состоит в том что московское православие никогда не имело отношения ни к самому православию в частности ни к Христианству в целом… А ужас состит в том,что верующие христиане исповедуються в этих церквях и принимают Святое Причастие».

Отож не дивно, що Денис Іванов з сумом констатує: «Православной церкви еще припомнят такого рода события… так же как и обществе – в церкви необходима люстрация и запрет на работу такого рода «священникам» и обязательно – их руководства, издавшего, видимо, такого рода приказы». Що ж, справді це потрібно – але чи погодиться на таке «сталінський патріархат»?

Грабовський звертає увагу на роль російського «воїнства в рясах» на території України. Він цитує  Бориса Ревчуна: «УПЦ МП – одна из крепких шеренг путинской пятой колонны в Украине. Моя жена лет пять назад съездила на экскурсию в Свято-Успенскую Почаевскую лавру (Тернопольская область) и была шокирована наглой и почти неприкрытой пропагандой русского мира в теократической обертке».

Отож, підкреслює аналітик, «у ці дні соціальні мережі дали чималу інтелектуальну поживу тим, хто хотів поглибити свої знання про церковні канони, про діяльність РПЦ й УПЦ МП, про сумісність і сумірність «сталінського патріархату» з християнством».