«Ще трохи більше місяця тому мав нагоду особисто поспілкуватися із Олегом. Завітав до його оселі у День українського добровольця, аби привітати зі святом, і не думав, що та зустріч стане останньою. Нинішнього ж погожого Великоднього ранку, 17 квітня 2017 року, серце героя з Волині перестало битися», – зі скорботою зауважив голова обласної державної адміністрації Володимир Гунчик.
 
Про це повідомляє Відділ інформаційної політики облдержадміністрації.
 
Українець із великої букви народився та до 18-ти років прожив у Грузії, де познайомилися та працювали його батьки. Далі – проходив строкову військову службу в Німеччині. По тому ж повернувся до України, створив сім’ю. Разом із дружиною виховували двоє дітей – доньку та сина. З початком війни Олег Твердохліб став добровольцем та воював у 2-ій роті «Захід» батальйону «Айдар». Виконував бойові завдання упродовж півтора року, незважаючи на числені поранення і контузію. Та все ж за станом здоров’я – далися взнаки бойові травми, діагностували рак – восени 2015 року повернувся на Волинь. Проте навіть у тилу чоловік робив усе, для того, щоб допомогти учасникам АТО та членам родин загиблих на сході України героїв. Був головою спілки воїнів АТО в області. Більш того, – отримав державну нагороду «Заслужений донор України». А вручають її лише тим, хто безоплатно здав кров у кількості 100 та більше разових максимально допустимих доз. Крім цього, обласна державна адміністрація підготувала та передала на розгляд до Києва документи щодо присвоєння Олегу Твердохлібу найвищої державної нагороди – звання «Герой України». На жаль, вручати її доведеться посмертно рідним «Сармата» (бойове псевдо військового).
 
Олег – один із тих людей, з котрим без вагань можна було йти і в бій, і в розвідку. Однак, те, чого не вдалося зробити ворожим кулям та гарматам, вдалося важкій недузі. Герой до останнього боровся з хворобою, що вразила його. Водночас, він не зосереджувався на собі. Друзі згадують, що після вкрай серйозної операції, чоловік мав проходити складну хіміотерапію. Однак, відклав її, допоки не поїде в зону проведення антитерористичної операції, аби підтримати й допомогти військовим.
 
«Без перебільшення «Сармат» – син України, котрим ми всі можемо пишатися. Прикладом власного життя, готовністю пожертвувати собою заради інших він учив нас ще більше любити Батьківщину, цінувати дружбу та бойових побратимів. Він мав багато планів на майбутнє, ще багато всього хотів здійснити, мріяв про перемогу України та мир. Та, мабуть, Бог забирає до себе найкращих. Тому хочу висловити щирі співчуття родині Героя, насамперед, матері, дружині та дітям, а також друзям, близьким, бойовим побратимам. Знаю, для Вас, як і для нас усіх, – це непоправна втрата».