Днями українське суспільство сколихнула розмови на тему рівності. З екранів телевізорів раз по раз чути слова «ЛГБТ», «гомосексуалісти», «рівність», «права», «гей-парад». Шпальти газет та віртуальні передовиці інтернет-видань майорять висловлюваннями активістів, відомих людей про те, як повинні жити геї в сучасному українському суспільстві, яке взяло курс на Європу.

Цьогорічний так званий Марш рівності був вже четвертим в історії України і відбувся 17 червня. Для проведення гей-параду київська влада перекрила станції метро «Палац спорту», «Театральна» та «Льва Толстого». Такі заходи створили певний дискомфорт для пересічних киян, які не були учасниками дійства — не було можливості вийти і зайти на станцію, зробити пересадку з однієї лінії метро на іншу. Також варто зазначити, що правоохоронці, які супроводжували і захищали учасників гей-параду, побили людей, які висловили своє невдоволення таким заходом.

На початку червня, на сторінках інтернет-ресурсу «Цензор.нет» з’явився блог «Гомодиктатура. Частина 1. Як розбещувати дітей» автором якого є декан факультету природничо-географічної освіти та екології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова Анна Турчинова, дружина відомого українського політика, секретаря РНБО Олександра Турчинова. В своєму матеріалі Турчинова обурилась діями Інституту модернізації змісту освіти та розкритикувала антидискримінаційні правки в шкільних підручниках, рекомендованих міністерством освіти та науки.

Після виходу блогу активісти та захисники рівності почали називати висловлювання пані Турчинової  антиконституційними, дискримінаційними, ксенофобськими і антинауковими. Ба більше, активісти вимагають звільнення Анни Турчинової через, ніби-то, публічну гомофобію.

Тож, подаємо до вашої уваги скандальний блог без правок та змін:

Гендерна ідеологія потроху проникла у наше суспільство і  добралась до шкіл. І якщо хтось асоціює слово гендер із рівністю  прав чоловіків та жінок, то він помиляється.  Бо основною метою  є подолання гетеросексуальності та створення нового типу людини, яка наділена свободою обирати та  втілювати в життя свою сексуальну ідентичність незалежно від біологічноі статі.

Маніпулюючи поняттям ‚свобода‘, представники цієіі ідеологіі створили своє дуже посильне  лоббі у ООН та ЄС і почали наступ на традиційні цінності –  духовність, сім’ю, повагу до літніх людей, роль батьків, розуміння своєі приналежності до тієї статі, яка була в тебе від народження,  роль чоловіка та жінки у суспільстві. Тобто того, що є визначальним у будь-якому не тільки демократичному, але і духовному суспільстві. Більше того. Вони  чомусь,  вирішили, що в них є абсолютне право вказувати усім іншім як треба жити, як виховувати дітей і , навіть, які слова можна використовувати , а які ні. Зауважу, що мова не йде про нецензурну лексику. Але і це не все. Вони вирішили, що мають право займатись рецензуванням шкільних підручників, вносити правки та надавати поради, що на їх думку треба змінити.

А зараз конкретика.  Є в нас така собі державна установа ‚ Інститут модернізаціі змісту освіти‘, яка, судячи із сайту, займається рецензуванням  шкільних підручників. При цій установі працює антидискримінаційна комісія, яка і лобіює гендерну ідеологію. Наведу вам декілька прикладів висновків рецензування цієі комісії.

ВИСНОВОК АНТИДИСКРИМІНАЦІЙНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

на електронну версію проекту підручника

«Я досліджую світ. Частина 1». підручник інтегрованого курсу

для 1 класу

закладів загальної середньої освіти»

(код – 3111; обсяг – 108 с. комп’ютерного набору)

А зараз подивимось, хто входить до складу цієі комісії. Загальна кількість – 21 особа. З них –  12 осіб із науковими ступенями ( філологи, філософи, соціологи, юристи та педагоги), жодного доктора наук,  решта ,  взагалі,  невідомо хто. Бо хто ці люди і чому вони вирішили, що вони якійсь експерти- сказати важко. Які в них є наукові праці- теж невідомо.  Проаналізувавши цю експертну раду, піймала себе на думці, що зараз в експерти йдуть усі кому не лінь. Тут ви побачите і лаборантів ( правда невідомо , навіть, якої кафедри), і вчителів якогось гендерного інформаційно- аналітичного центру‘ Крона‘ ( що це за центр?), і асистентку  факультету соціологіі, і благодійну організацію  ‚ Мережа‘ ( знов питання- що це?),  і координатора від Амнесті Інтернешнл, і завідувача бібліотеки. В мене питання : ХТО ЦІ ЛЮДИ? Чому вони мають право проводити рецензування підручників? Чому, взагалі, підручники мають проходити незрозумілу гендерну експертизу? Хто обирав ціх людей  і за яким принципом  це здійснювалось ?

Чому ніхто не спитав батьків чи згодні вони бути не батьками, а якимось Родичем 1 та Родичем 2?

Найстрашніше те, що гендерна ідеологія направлена на ліквідацію класичноі моделі сім‘і. В дітях руйнується орієнтація на шлюб і сім‘ю, на обов‘зки перед своіми батьками і дітьми. Хто вирішив , що традиційні ролі жінкі і чоловіка в сім‘і – це погано?

В Украіні чисельність населення скорочується просто катастрофічними темпами. За останніми данними нас вже тільки 42 мільйони. Гендерна ідеологія руйнує сім’ю, як оплот  любові, безпеки , надійності, захисту, розуміння і духовного тепла. В країні, яка у прямому сенсі , захищає свою територію, яка захищає своє право на існування, відстоює свою ідентичність, де на  фронті гинуть чоловіки та жінки,  розповсюджувати цю  антинаукову ідеологію, яка веде виключно до одного – вимиранню – це просто злочин.

Сподіваюсь, що батьки не залишаться осторонь, бо інакше з вересня вашим дітям розкажуть, що ви вже не батьки.  Сподіваюсь, що і уряд разом із президентом покладуть край цьому мракобєсію.  Інакше ми скоро побачимо  содом і гомору наживо.

Шановні чиновники з МОН України, ви вважаєте, що саме це є нормою? Ви вважаєте, що саме ці люди можуть виховувати дітей і розказувати нам про гендерну рівність?