— Дмитре Борисовичу,пригадую вашу першу прес-конференцію з нагоди створення «Обласної лікарняної каси»,структури,яку називають прообразом страхової медицини. Це було,здається,років десять тому,коли мало хто вірив в успіх задуманого вами.

— А я,до речі,досі зберігаю вирізку з «Волині» — вашу статтю під заголовком «Чи вистачить 5 гривень на лікування?». Справді,було нелегко переконати людей,що діяльність нового громадського об`єднання буде прозорою,чесною,ефективною. Внесок кожного члена невеликий,але коли ми об`єднуємось,то можемо розраховувати на відчутну підтримку у випадку хвороби. Сьогодні в цьому переконалися 15 тисяч осіб — членів лікарняної каси. Вони не залишаться наодинці з хворобою.

— Чому офіцер СБУ зацікавився медициною,що спонукало взяти зовсім інший курс у житейському морі?

— Так,я є підполковником запасу,прослужив в органах Служби безпеки до 2004 року,звільнився за власним бажанням у зв`язку із сімейними обставинами. Хворіла мама,вона в мене інвалід І групи. Тож по лікарнях і поліклініках ми з нею ходили часто. І так само,як усі,я обурювався чергами,зайвими витратами часу і сил. Можливо,завдяки професії,яка виховує певні якості характеру,зважився взятися за нову для себе сферу діяльності. А ще мав наочний приклад успішної роботи подібного об`єднання у Житомирі,де лікарняну касу очолював мій рідний дядько і де ця громадська організація налічує вже 200 тисяч членів.

— Очевидно,було непросто запустити складний механізм співпраці з медиками,керівниками трудових колективів,іншими громадськими організаціями. Але,напевне ж,знайшлися й однодумці,люди,які підтримали Вас?

— Цілий рік пішов на те,щоб справа зрушила з місця. Ходив на підприємства,спілкувався з людьми. З великою вдячністю досі згадую,як сприйняли мої пропозиції на заводі «СКФ Україна»: у профкомі знайшов повну підтримку,дозволили піти в цехи до робітників. Саме цей трудовий колектив став першим членом «Обласної лікарняної каси». Нині ж страхують у нас здоров`я своїх працівників чимало великих підприємств. Зокрема,на «Модерн–Експо» — це складова соціального пакета,там сплачують внески за 1600 робітників. Колективними членами нашої організації є волинські поштовики,керівництво обласної дирекції «Укрпошти» йде в ногу з вимогами часу. Застраховані працівники фірми «Волиньфарм»,«Волиньгазу»,«Ковельтепла»,дошкільних закладів Луцька… Усіх важко й перелічити.

— Здавалося б,налагодив роботу організації — й спочивай на лаврах. А ви постійно шукаєте якісь нові клопоти на свою голову,розробляючи додаткові програми.

— Якщо глибше пізнаєш стан справи у медицині,бачиш,що люди не обстежуються,то не можеш не намагатися змінити таку ситуацію. Тому і було започатковано програму з мамологічного обстеження жінок безпосередньо на підприємствах,де вони працюють. Адже рівень захворюваності на рак молочної залози дуже високий. За останні два–три роки спеціалісти обстежили понад 7 тисяч волинянок,у 200 із них було виявлено передраковий стан,у 19 — онкозахворювання. Підключалися ми й до реалізації обласної програми «Волинькард»,допомагали проводити виїзди бригад медиків,щоб сільські жителі могли з`ясувати ризики серцево–судинних захворювань. Пригадую,як у Терешківцях Горохівського району запитав у літньої селянки,коли вона востаннє здавала кров на холестерин. І почув: «Робили аналіз крові,як була вагітною,років із сорок тому». Під час таких медичних «десантів» на місця майже 1000 сільських жителів уперше довідалися,що у них підвищений артеріальний тиск,гіпертонія. Звичайно,власними силами одна організація не може вплинути на ситуацію,тому треба об`єднувати зусилля і владі,і медичній громадськості,і всім волинянам. Це добре розумів Борис Петрович Клімчук,який,будучи головою облдержадміністрації,координував наші дії,підтримував подібні ініціативи коштами зі свого фонду «Рідна Волинь».

— А як зараз працює фонд?

— «Рідна Волинь» працює і після того,як Борис Петрович відійшов у Вічність. З 1 жовтня минулого року я очолюю фонд,продовжуємо добрі справи його засновника,великого патріота Волині. Якраз готуємо книгу спогадів про Бориса Клімчука. Також започаткували обласну премію імені Бориса Клімчука,якою нагороджуватимуть найдостойніших волинян. Вперше її вручать у вересні цього року під час щорічної акції «Людина року Волинського краю».

— Відомо,що нині і «Лікарняна каса»,і фонд «Рідна Волинь»,і багато інших волонтерських,благодійних організацій пріоритетом вважають сприяння реабілітації учасників бойових дій на Сході України. Чим конкретно допомагаєте демобілізованим?

— Кажуть,що все прекрасне людину лікує. Тому за підтримки заслуженого діяча мистецтв Віталія Іваницького організовуємо зустрічі відомих артистів,художників,музикантів з пацієнтами Центру реабілітації обласного госпіталю ветеранів. Хлопців запрошуємо на концерти,вони мають змогу спробувати свої сили в живописі. Арт–терапія допомагає зменшити наслідки посттравматичного синдрому.

— Ми спілкуємося напередодні вашого дня народження. Коло спілкування у вас — широке,тож буде багато вітань,телефонних дзвінків…

— Найцінніше для мене,коли люди,яким колись допоміг,дякують,кажуть,що моляться за моє здоров`я. Це додає сил,бажання й надалі вірою і правдою служити людям.