Закликаючи Президента України перетворити «українську оборонну війну в інтернаціональну війну проти московської імперії зла»,Левко Лук’яненко зазначає: «Українці 280 років допомагали московитам будувати Російську імперію й змушені були брати участь у її загарбницьких війнах та в придушуванні національно-визвольних рухів народів Кавказу й Середньої Азії. Тепер Москва мобілізує чеченців,калмиків,якутів та чоловіків інших підкорених народів для війни проти України з метою повернути Україну під владу Кремля».

На його переконання,«повернення України під владу Кремля означатиме відновлення великої Російської імперії. Відродження Російської імперії загрожує свободі всіх сусідніх із нею народів,загрожує миру в усьому світі».

Лук’яненко нагадує: « У свій час великі політики,як,наприклад,Отто фон Бісмарк,казали,що без України велика Російська імперія неможлива. І не може імперія існувати без воєн за розширення імперії – бо мир і демократія об`єктивно збільшують у суб`єктів РФ прагнення до виходу з-під влади Москви».

Наш видатний співвітчизник також констує,що після ІІ Світової війни утвердилась й розширилась міжнародна норма права – право націй на самовизначення. «Панування московитів над колись підкореними народами Поволжя й Зауралля,Середньої Азії й Кавказу суперечить міжнародному праву,- вважає він. – Росія зухвало ставить себе над міжнародним правом і совістю світу. Коли Ічкерія проголосила була свою незалежність,Москва застосувала проти чеченців усі види зброї,окрім атомної – і розчавила Ічкерію. Невдовзі спровокувала війну проти Грузії й відчахнула від неї Абхазію й Осетію. Минуло п`ять років і Москва напала на Україну».

Лук’яненко зауважує,що нинішній РФ мало своєї великої національної території,«вона – імперський хижак і намагається все більше й більше захоплювати чужих земель. Розмахуючи атомною бомбою,залякує цивілізований світ і нав`язує йому свою волю».

А відтак він робить висновок: «Російська Федерація – зменшена імперія зла – увійшла в суперечність із технічними,гуманітарними й моральними реаліями 21 століття й має бути демонтована». Лук’яненко закликає Президента України «задля реальної свободи України,задля національної свободи Ічкерії,Татарстану,Башкортостану та інших народів,що перебувають у московському колоніальному ярмі» розпочати «мобілізацію (на добровільній основі) людей різних національностей,передусім громадян колишнього СРСР та країн так званої народної демократії до української армії» та залучитися підтримкою урядів і народів,що дорожать національною свободою,« до спільної боротьби проти імперії зла за звільнення московських колоній і вільного їх розвитку».