Про це інформує прес-служба Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».
У ті страшні воєнні часи їм було по 15-20 років. Каторжні роботи,ярлик «ворог народу» та запис в особовій справі «зрадник Батьківщини» – ось аж ніяк не все,що отримали жінки за підтримку бійців Української Повстанської Армії. А ще – підірване здоров’я,скалічене особисте життя,цькування рідних та близьких,заборона працювати на достойних посадах. Однак вони кажуть,що не шкодують про жоден свій вчинок.
19 травня Україна вшановуватиме тих,хто живий,і тих,хто загинув під тиском сталінської машини репресій. У переддень цієї пам’ятної дати до Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» із листом звернулася голова ГВО «Волинське обласне товариство політичних в’язнів і репресованих» Валентина Єгорова. У ньому жінка просила допомогти тим членам товариства,хто найбільше цього потребує. У списку – 25 хворих,немічних і вже дуже стареньких лучан,які пройшли страшні випробування концтаборами.
Працівники Офісів розвитку кварталу відвідали колишніх політв’язнів. Координатор одного із Офісів,депутат міської ради від партії УКРОП Орися Залевська,побувала в домівках Анастасії Селиної та Віри Шевчук.
Історії жінок вражають. Пані Анастасії був 21 рік,вона працювала продавцем у сільському магазині в селі Несвічі. «Приходили вояки з УПА,бо неподалік була криївка. Я їм давала все,що могла – мило,керосин,білу тканину на халати. А потім мене арештували. У справі проходило семеро,усі родичі. Наразі жива лише я. Вирок військового трибуналу – 25 років заслання у табір Тайшет Іркутської області. Працювала на лісоповалі,потім щипала сльоту. Повернулася,коли мені було вже майже 46. Заміж хоч і вийшла,але дітей не маю. Доживаю із братихою,батько якої також за націоналізм отримав 10 років каторжних робіт»,– ділиться Анастасія Селина.

Віра Шевчук потрапила до страшного казахстанського табору Кенгір. Вона – учасниця Кенгірського повстання в’язнів,які голіруч намагалися скинути керівництво табору. «Дівчата того дня повдягали,хто мав,вишиванки й закрили собою хлопців. Думали,що по жінках стріляти не стануть. Та де там – не просто стріляли,а передушили усіх танками»,– згадує пані Віра.

Як розповіла голова «Волинського обласного товариства політичних в’язнів і репресованих» Валентина Єгорова,Фонд Ігоря Палиці постійно опікується цією категорією лучан. «Відчутна підтримка і допомога продуктами харчування,ліками,а також Фонд «Тільки разом» виділяє для членів нашої організації путівки на лікування в санаторій «Пролісок». Ми відчуваємо турботу і піклування від них постійно,а не лише на пам’ятні дати. Такі дії допомагають хоч трішки віддячити цим людям,які колись відстоювали незалежність України для нас!».