Подаємо текст звернення дослівно

«Вельмишановний Вікторе Федоровичу!

Звернутися до Вас змушує чергова провокаційна законодавча ініціатива,реалізація якої може серйозно погіршити міжконфесійні відносини в Україні,загострити суспільне протистояння.

Йдеться про внесений 11 січня 2012 р. на розгляд Верховної Ради України законопроект № 9690 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо передачі об’єктів культурної спадщини релігійним організаціям)».

За красивою назвою законопроекту фактично ховається намір дозволити приватизацію Московським Патріархатом українських національних святинь – Києво-Печерської Лаври,Почаївської Лаври,Богоявленського монастиря в Кременці.

Більше того,додатком до законопроекту передбачається передача у власність Московського Патріархату комплексу Феодосіївського монастиря (охоронний № 7,вул. Січневого повстання,32) – того,комплексу,який 20 років на законних підставах перебуває у користуванні Київського Патріархату,і де діє чоловічний монастир!

Як відомо,УПЦ (Московського Патріархату) є структурною частиною Російської Православної Церкви. Тому немає ніякої юридичної гарантії того,що українські святині,формально передані у власність монастирям УПЦ (МП),по суті не стануть власністю безпосередньо російської структури – Московської Патріархії.

На численних прикладах – від ціни на газ до боротьби проти українського сиру – ми добре бачимо,яку недружню політику веде нинішнє російське керівництво проти України. Переконаний: бажання Кремля отримати контроль над українською газотранспортною системою,затягти у кабальний «митний союз» та ініціативи «приватизації» на користь Московського Патріархату українських святинь – події з одного ряду.

Частина комплексу Києво-Печерської Лаври,Почаївська Лавра і Богоявленський монастир у м. Кременець давно передані у користування відповідним монастирям УПЦ. Це цілком дозволяє їм повноцінно проводити свою статутну діяльність,але також і зберігає за державою контроль за станом визначних пам’яток духовної та матеріальної культури світового значення. Переконаний,що цей порядок є оптимальним з точки зору балансу інтересів держави і відповідних релігійних громад,а тому має зберігатися і надалі.

Слід наголосити також,що все церковне нерухоме майно було за правління російської імператриці Катерини ІІ відібране у власність держави. І юридично Православна Церква у межах Російської імперії була лише розпорядником,а не власником майна,тим більше,що й сама вона юридично була державною структурою. Це створює додаткові проблеми у питаннях реституції.

Автори законопроекту в його мотивувальній частині посилаються на європейські рекомендації щодо реституції церковного майна. Але посилання на ці рекомендації є безпідставними,адже їх законопроект спрямований не на комплексне вирішення питання реституції,а на передачу духовних святинь українського народу конкретним громадам лише однієї Церкви.

Особливе ж обурення викликає намагання авторів законопроекту тихцем відібрати у Київського Патріархату на користь Московського Патріархату комплекс Феодосіївського монастиря в Києві! Невже народні депутати України не розуміють,яке релігійне протистояння вони провокують лише самими намірами вчинити подібне беззаконня?

Вельмишановний Вікторе Федоровичу!

Переконаний: міжконфесійний мир легко порушити – але важко відновити.

Впевнений: українські святині мають залишатися власністю українського народу.

Тому від імені Української Православної Церкви Київського Патріархату звертаюся до Вас,як до гаранта конституційних прав,з наполегливим проханням вжити всіх,передбачених законодавством засобів для того,щоби не допустити прийняття і введення в дію провокаційного законопроекту № 9690.

Закликаю на Вас Боже благословення!»