Те,що політичний прогноз – справа невдячна,- аксіома,яка набила оскому. Пригадуєте,як оточення Медведчука запустило в обіг стовідсоткову версію про «третє пришестя» Кучми. Після цього команда Леоніда Даниловича,скориставшись прикладом Єльцина,мала б передати владні важелі Вікторові Володимировичу.
Сталося інакше. А відтак вже інша компанія нав’язувала думку,що,незважаючи на всі «проти»,Ющенко продовжить реалізовувати свою стратегію,якщо можна назвати так його політичний курс,ще на п’ять років. Одразу ж після завоювання Банкової «донецькими»,братія-сестринство,прости,Господи,аналітиків,дружно загомоніла про другий президентський термін Януковича й про неминучість династичного феномену й передачі «Федоровичем» естафети на Банковій своєму синові Олександру.
Зараз,коли «випадково» прозвучала теза вірогідності того,що після Петра Порошенка президентська булава дістанеться Надії Савченко,для інформаційних споживачів закинули ще «мульку» про тотальну корупцію у гілках влади. А дані про «чорну касу» ПР,згідно з якими не тільки «регіонали»,а й політики всіх мастей нагадують велике гадюче кубло,взагалі знищують підґрунтя сподівань. У тому числі – щодо української державної перспективи. Тож після традиційного «Кому це потрібно»,не так важко і дати більш-менш точну відповідь,побачивши не стільки «привид» кремлівської зірки,скільки двоголової московсько-імперського потвори.
Тому й у вірогідній низці запитань неодмінно може «зринути» і те,чи можна вірити інформації колишнього високопоставленого есбіста (не обов’язково пригадуючи істину,що колишніх чекістів не буває)? При цьому,звісно,зваживши на те,як працівники СБУ «гідно» відстоювали інтереси Української держави в Криму під час окупації території «зеленими человечками». Хоча навряд чи є підстави стверджувати,що загалом ця структура все ще в «полоні КДБ» та орієнтації на ФСБ. Однак…
«Та не однаково мені,як Україну злії люде присплять,лукаві,і в огні її,окраденую,збудять»,- вкотре пригадується Шевченкове попередження. Ця істина,«накладена» на нинішню вибухонебезпечну політичну ситуацію,стала не просто актуальною. З усвідомленням неминучості викликів і неможливості стати бранцями поразки,спробуймо перегорнути кілька сторінок тижня,що по-своєму запрограмували прийдешність.
«Гостро відчувається потреба в єдності»
Президент України (посилаємося на сайт Глави держави),виступаючи на П’ятому національному молитовному сніданку,зазначив: «Від рук російських агресорів гинуть найкращі сини й доньки української землі – захисники Вітчизни. Страждають мирні мешканці Донбасу та Криму. Сотні тисяч українських громадян з вини Кремля змушені залишити свої домівки. Нелегко і мешканцям тих територій,які межують з окупованими агресором українськими землями,які живуть у так званій сірій зоні на лінії розмежування. Ще тяжче переважній більшості тих людей,які знаходяться під окупацією». А відтак він наголосив,що «в таке лихоліття особливо багато людей звертаються за підтримкою до Бога,молячись про зупинення війни. «Блаженні миротворці,бо вони синами Божими назвуться»,- каже нам Ісус. Керуючись Його завітом,ми робимо все для встановлення миру на українській землі. На жаль,інші плани в агресора – у Росії».
Глава держави також подякував усім за молитву за українську армію,за наших захисників. «В цей час,коли країна бореться проти російського агресора,особливо гостро відчувається потреба в єдності країни заради миру,свободи,гідного майбутнього. А це може відбутися лише тоді,коли різні люди,з відмінними поглядами і позиціями,об`єднуються у спільній молитві до Господа за мир та злагоду на нашій українській землі»,- підкреслив він.
Нагадавши,що «християнського священика,рабина,муллу об’єднує дарована Господом земля – наша Україна,якій ми усі,незалежно від віросповідання,бажаємо миру,щастя і розвитку»,Президент закликав: «Будьмо згуртованими у справах,бережімо та підтримуймо суспільну злагоду заради європейського майбутнього нашої держави». А після цього попросив благословення Господнє для кожної родини,аби наш народ мав «добробут,мудрість і взаємоповагу,терпіння та любов».
«Вони здатні радикалізувати громадянське суспільство»
Політолог Тарас Кузьо у виданні «Газета по-українськи» згадує про своє перебування в так званій зоні АТО,куди протягом березня і травня разом із волонтером Наталею Прилуцькою доставляв їжу,ліки,спальні мішки,портативні душі та тепловізори для українських солдатів. А відтак висловлює здивування,що він,громадянин Британії,передавав британську уніформу українським солдатам. Політолог наголошує,що «солдати і ветерани є новим фактором в українському політичному житті,адже вони складають близько 15% серед усіх виборців. Без сумніву Савченко розділятиме погляди солдатів,із якими ми спілкувалися в зоні АТО,з приводу необхідності завершити революцію в Києві шляхом боротьби не лише з російським імперіалізмом,а і з корумпованими представниками влади».
На його думку,«як депутат Верховної Ради від фракції «Батьківщина» і член парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони,Савченко буде джерелом роздратування президента Петра Порошенка,постійно нагадуючи йому,що він заважає реалізації цінностей Євромайдану». При цьому,прогнозує експерт,«коли солдатів демобілізують,вони здатні радикалізувати громадянське суспільство і групи ветеранів». До того ж,за його інформацією,«сьогодні легко купити зброю (ціна автомата Калашникова впала з 800 доларів до 250)» та звертає увагу на «напругу та політичну нестабільність усередині армії».
За версією Тараса Кузьо,«українські солдати і ветерани відтепер мають нового лідера – Надію Савченко,яка здатна вдихнути нове життя в тих представників суспільства,які щиро віддані цінностям Євромайдану та європейській інтеграції України. Невдовзі Президент Порошенко пошкодує про те,що погодився на обмін,який дозволив звільнити Савченко».
«…в дуже хиткому стані»
Роздумуючи про наслідки російсько-української війни,публіцист Віктор Мороз констатує (див.«Українську правду»): «На дуже широкому історичному фоні виходить так,що Київ,який колись породив Москву,тепер має її сам же й повернути до попереднього доімперського стану. При помірній фінансовій,але величезній технічній і моральній допомозі Заходу. І найперше – США». А відтак резюмує,що «ця стратегія досить справедлива. В тому числі – й для українців,які досі не об`єднані ані спільною метою,ані спільною культурою,ані спільною релігією,ані навіть спільною мовою».
На його думку,якщо Заходу «важко зрозуміти світоглядну розгубленість українців,яких уже сотні років переслідує комплекс самотності»,то «кремлівські лідери,охоплені примарною ідеєю прирощення російської імперії,не помітили за деревами примарних переваг Мінських угод жахливої лісової трясовини,в яку вони спрямували Росію,перетворивши її в країну-агресора». Але експерт,намагаючись відповісти на сокровенне,що буде далі,резюмує: «Україна знаходиться в дуже хиткому стані». Він також не сумнівається,«найшвидше найближчим часом буде серйозна воєнна ескалація з боку ОРДЛО,підтримана свіжими вливаннями російської техніки й військовослужбовців». Мороз пояснює: «Тобто,від безсилля й безперспективності почнеться агонія. Сорокатисячна армія ДНР/ЛНР не бачить свого майбутнього в нинішній Україні. В Росію їх ніхто не візьме. України вони бояться як вогню. Вдома – на розпеченій сковорідці. За намальовану в Кремлі фантастичну автономію – вони битимуться до останнього».
Зважаючи на реалії,він вважає,що Україні слід «прийняти закон про тимчасово окуповану територію Донбасу. Крім того,дуже бажано б було відправити в пенсійне заслання всіх радянських генералів,що нині керують армією. А нині,поки ще буде реалізована ідея запровадження спеціальної поліційної місії – почати відповідати на всі обстріли з подвійною силою,продовжуючи відпрацьовувати ефективну контрбатарейну тактику,негайно жорстоко караючи ініціаторів артобстрілів. І розгорнути інтенсивну партизанську війну,яка переріже всі шляхи постачання зброї з Росії. І знешкодити ту,що вже є. І це буде такою собі гібридною дипломатичною відповіддю на гібридну війну».
«Проллється дуже багато крові»
Відповідаючи на запитання «Апострофа»,що таке зараз війна на Донбасі для лідерів РФ й України,російський націоналіст,лідер руху «Русские» Дмитро Дьомушкін зазначає: «Путін і Порошенко там зараз вирішують певні політичні завдання. Причому головні гравці там зараз навіть не вони. Путін потрапив,звичайно,в капкан серйозно,і не знає тепер,як з нього можна вибратися з мінімальними втратами для себе. І Порошенко вирішує там теж свої завдання. Тому що,коли йде війна,економічні питання переходять на другий план». Він також підкреслює,що,«крім того,для Порошенка це хороша тема для входження в контакт з європейськими та американськими лідерами. Я не думаю,що він був би занадто для них цікавий,якби не війна і не протистояння з Путіним. А затягнувши Путіна в цей капкан,він,поза сумнівом,більш активно взаємодіє із західними лідерами,наближаючи Україну до Європи і всього іншого цивілізованого світу. У той час,як Путін,навпаки,від цього світу віддаляється,шукаючи союзників серед маргінальних режимів і ізгоїв». Господар Кремля,наголошує російський націоналіст,явно розраховував на велику підтримку на південному сході України,але «ті люди,які приносили йому ці пропозиції війни і операції «Русскій мір»,переконали його в цьому,підсунувши авантюру. І він дуже сильно прорахувався,повіривши їм… Але тим не менш,вони туди влізли,вважаючи,що Маріуполь,Харків,Одеса та Миколаїв встануть і всюди там «Русскій мір» засяє».
Дьомушкін також наголошує,що «для Путіна зараз самогубством було б заявити,що він відіграє ситуацію назад,повертає Крим і виводить всі з Донбасу». Тому,вважає він,для головного кремлівського українофоба та поки що президента РФ «ситуація патова. Все,що він зробить,буде погано… Росія бореться за цілісність України і вважає,що Донбас – це частина України. Кремль просто шукає шляхи відходу. Не втечі,а саме відходу». Політик висловлює версію,що «і Порошенко отримав від Заходу команду не форсувати події і не кидати туди сили. Просто тому що варіант бліцкригу і перемоги не вигідний зараз глобальним гравцям в світі. Ось така млява економічна війна Заходу з Росією і такий же уповільнений конфлікт в Україні всім зараз вигідні».
Оцінюючи ситуацію з Кримом,Дьомушкін підкреслює: «Я вважаю,що Путін зробив грандіозну помилку і авантюру. Переділ кордонів Європи – це неприпустима річ. Особливо для РФ. Тому що РФ – це найбільша і найнезаселеніша держава світу. Уже починаючи від Байкалу до Камчатки,немає людей і взагалі нічого немає. І переділ світу і кордонів по праву сильного – це троянський кінь,якого чіпати не можна. Прецедент переділу кордонів небезпечний насамперед для РФ…Якщо міркувати,де історично чия земля,то Курильські острови можуть стати японськими,Далекий Схід і Сибір – китайськими,Карелія – фінською,Калінінград – німецьким і т.д.». А відтак,констатуючи,що «Путін закинув дуже небезпечний прецедент,і це не в інтересах росіян»,прогнозує подальший розвиток подій. «Тому що завтра так китайці можуть ввести своїх зелених чоловічків в Сибір і провести там референдум,- пояснює він. – Було великою помилкою ось так публічно наплювати на міжнародне право. Я вважаю,нас чекають великі події. Проллється дуже багато крові. Ми стоїмо на порозі чогось великого і кривавого».
«Цього скандалу могло би не бути»
В Україні почалася політична турбулентність,яка неминуче закінчиться значною люстрацією нинішнього правлячого класу. Скандал з «чорною касою» регіоналів – це продовження політичної кризи. Так вважає філософ Сергій Дацюк (див. «Українську правду»). Він роздумуючи,чому саме зараз почався корупційний скандал з «чорною касою» регіоналів,намагається висловити свою версію відповіді. А попередньо він зазначає,що «від українського правлячого класу чотирьох речей: 1) активних дій щодо відновлення територіальної цілісності країни; 2) радикальних реформ,які суттєво змінюють економічну,політичну та соціокультурну ситуацію в країні; 3) деолігархізації і принципової зміни суб’єктної спрямованості норм та законів української економіки,де основна ставка буде на середній клас; 4) радикальної люстрації та покарання найбільш одіозних корупціонерів,убивць Майдану та зрадників України щодо окупації Криму та Донбасу». На переконана аналітика,«якби це сталося,то,скоріше за все,цього скандалу могло би не бути – ніхто не хоче порпатися в брудній білизні наших політиків,журналістів та експертів-консультантів».
Рішення про оприлюднення скандальних матеріалів їх власниками було прийнято на тлі політичної кризи,вважає Дацюк. А відтак уточнює: «Тобто дві обставини змусили ініціаторів цього скандалу піти на нього в цьому році – 1) спроба політичного реваншу (спроба залишитися при владі та продовжити свій вплив) старих політичних корупціонерів; 2) змова представників нової влади з представниками старої влади,яка призвела до контрреволюційного перевороту та відмови від продовження революції». Кому і для чого потрібні секрети «чорної бухгалтерії»? На це питання (з приводу документів про фінансових витратах Партії регіонів на суму більше 2 мільярдів доларів,переданих для НАБУ екс-першим заступником голови СБУ Віктором Трепаком) намагається відповісти «РБК-Україна».
В Україні – черговий корупційний скандал. На цей раз причиною стало оприлюднення «чорної бухгалтерії Партії регіонів». Але в тих матеріалах,які потрапили в ЗМІ,великих політичних гравців нинішнього часу немає. Хоча Олег Ляшко перестрахувався,і заявив,що він хабарів у Партії регіонів не брав. Де спочатку взяли документ,невідомо. Стати доказом у кримінальній справі він зможе тільки в разі наявності інших матеріальних доказів і показань свідків,що отримання грошей мало місце бути.
Поки що єдиний,кому оприлюднення каси може реально нашкодити,- це нинішній голова ЦВК Михайло Охендовський. Згідно з оприлюдненими документами,він у 2012 році начебто отримав від Партії регіонів півтора мільйона доларів. Аналітики також вважають,що «оприлюднення «амбарної книги» Партії регіонів за медіапопулярності майже затьмарила навіть перший робочий день у парламенті Надії Савченко. Натомість нардеп від «Опоблоку» Юрій Бойко переконаний,що «чорна бухгалтерія» ПР – це спосіб тиску,вона може виявитися фальшивкою. Це як з плівками майора Мельниченка. Пам`ятаєте,колись був пакет нібито плівок Мельниченка,і коли виникала якась політична ситуація,яка вимагала тиску на владу імущих,то виникали ці плівки». Наразі,додав він,коли «відбувається загострення політичної ситуації,економічна ситуація погана,треба відволікти увагу суспільства від провалів економіки,переговорів з МВФ,тому виникають такі речі». А народний депутат від «Батьківщини» Сергій Власенко не виключає,що документи були вкинуті,щоб відвести увагу від офшорного скандалу на фінансові зловживання інших політиків.
«Повне оприлюднення даних заважатиме розслідуванню»
Директор Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артем Ситник заявляє про існування реальної загрози для життя деяким особам,що фігурують у справі про «чорну касу» Партії регіонів,які передав детективам колишній перший заступник глави Служби безпеки України Віктор Трепак (див. «Інтерфакс-Україна»). «Життя деяких осіб реально під загрозою,оскільки питання дуже серйозне. При цьому прізвища цих осіб називаються,зараз вживаються заходи для того,щоб не допустити,щоб вони полишили країну і порушується питання про їхню безпеку – прізвища озвучені на всю країну»,- сказав він на прес-конференції. А. Ситник закликав цих осіб,щоб вони звернулися до НАБУ: «Ми готові вислухати всіх,зокрема на умовах анонімності».
За словами директора НАБУ,попередня оцінка така,що багато фігурантів справи отримували великі суми через посередників,і прізвища цих посередників зафіксовані в отриманій детективами документації. А. Ситник також заявив,що оскільки переданих матеріалів багато,детективи НАБУ будуть йти поетапно,починаючи від найбільших сум. Він не назвав максимальної суми хабара,але сказав,що сам бачив на суму $6 млн.
Відповідаючи на запитання,чи допитуватиме НАБУ всіх осіб,імена яких зазначені в матеріалах,глава Бюро сказав: «Звичайно». При цьому він додав,що всіх цих осіб допитуватимуть по черзі,зокрема,тих,за якими фігурують великі суми,викликатимуть першими. А. Ситник наголосив,що факт зазначення прізвищ,що фігурують у матеріалах справи,а також публічність розслідування шкодить оперативним діям. «Переконаний,що повне оприлюднення даних перешкоджатиме розслідуванню»,- сказав він. За словами директора НАБУ,у переданих до Бюро В. Трепаком матеріалах лише 841 сторінка. Водночас,бухгалтерських документів там немає. У сукупності з іншими доказами,ці документи можуть мати силу доказу. А. Ситник не виключив,що пізніше всі документи,можливо,будуть оприлюднені в пресі,але проводити розслідування під об`єктивами телекамер неможливо. Також він додав,що матеріали В. Трепака не збігаються з тим,що оприлюднив у вівторок на прес-конференції в Києві народний депутат від фракції «Блоку Петра Порошенка» Сергій Лещенко. «Ми Лещенка викликали на допит,він буде 3 червня,НАБУ хоче дізнатися,звідки він узяв матеріали»,- повідомив А. Ситник.
«…але не змінилися правила гри»
Історик і політолог Сергій Руденко висловлює версію,що сенсаційна інформація про так звану «чорну бухгалтерію» Януковича – інформаційне відволікання уваги до гострих проблем сьогодення. Про ці він висловився у коментарі для «DW». Зазначаючи,що Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) взялось за вивчення матеріалів так званої «чорної каси» Партії регіонів. Йдеться про документи,датовані 2008-2012 рокам (це – 25 тисяч записів про виплату грошей політикам,ЗМІ,членам Центрвиборчкому,соціологам),Сергій Руденко запитує: «Хто,для чого та чому вирішив оприлюднити цю інформацію саме зараз?»
А відтак нагадує,що «інформація про «чорну касу» Партії регіонів з’явилася в той момент,коли у Верховній Раді зайшла розмова про створення спеціальної комісії з офшорів». На його думку,це зумовлено намагання чинної та колишньої владної еліти «переключити увагу з офшорів на «чорну касу» Партії регіонів». Руденко підкреслює: «Історія з «чорною бухгалтерією» Віктора Януковича – це не історія минулого. Це – історія теперішнього. В умовах тіньової економіки не може бути прозорою і українська політика. «Чорна каса»,очевидно,є у багатьох інших політичних проектів,у тому числі – й тих,які з`явилися вже після Євромайдану. Два роки тому в Україні змінилися обличчя в коридорах влади,але не змінилися правила гри».
У той же час,він вважає,що «оприлюднення інформації та розслідування «чорної каси» Партії регіонів – хороший привід нарешті почати змінювати існуючу систему. Боротьба з тіньовою економікою,олігархами,офшорами,прозорість фінансування політичних партій – поки все це залишається на рівні декларацій,подальший рух української держави вперед залишиться лише мрією».
«…адекватно на неї відреагувати»
Аналітик Віталій Портников,роздумуючи про «чорну касу» регіоналів,зазначає (див. «Главред»): «Передача колишнім заступником глави СБУ Віктором Трепаком матеріалів про політичне фінансування епохи Януковича – так званої «чорної каси» регіоналів – може виявитися важливим сюжетом української політики в тому випадку,якщо НАБУ буде готове провести незалежну експертизу отриманих документів,а суспільство – адекватно на неї відреагувати». Аналітик також торкається проблеми повноти інформації. Він нагадує,що «чорна каса» була не одна,свої фонди мали різні представники режиму,які нерідко ворогували між собою – і вони фінансували різних людей. Причому ці люди могли отримувати гонорари за дискредитацію опонентів спонсора в рядах самої Партії регіонів – причому користувалися для цієї дискредитації цілком реальною інформацією,нерідко ризикували життям і власною безпекою,адже спонсор все одно не міг «прикрити» їх від всіх акцій відплати недоброзичливця».
Експерт наголошує ще одному важливому питанні – «як відокремити інформацію від дезінформації,а реальність від брехні». До того ж,підкреслює Портников,є ще один суттєвий момент – «крім українських «чорних кас» існували – й існують – «чорні каси» російських спецслужб і диппредставництв,до яких поки що не дістався жоден,навіть найбільш професійний співробітник СБУ. Найважливіша для країни інформація знаходиться саме там».
«…щоб був легалізований статус російських військовослужбовців»
Після чергового раунду переговорів Тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на Донбасі,що відбувся 1 червня,представник України у підгрупі з питань безпеки генерал армії Євген Марчук розповів (див.«Радіо Свобода»),про що тривала дискусія у його підгрупі. «Українська сторона гостро поставила питання,що в останні 10-15 днів відбулося різке загострення ситуації,її ескалація у військовому сенсі. І це не тільки збільшення обстрілів,але і якісний стрибок,використання великокаліберної,реактивної артилерії,навіть танків. За один тільки день,27 травня,по наших позиціях було випущено 473 снаряди. За травень загиблих і поранених було вдвічі більше,ніж за квітень. Тим більше,що артилерійські обстріли вони почали проводити за участю корегувальників. Вони стали набагато прицільнішими: спочатку йде артилерійська розвідка,потім легкий пристріл на один-два постріли,далі коригувальник з дистанції підказує… Наші думають,що це все,а потім іде максимально прицільний масовий обстріл»,– сказав він. За словами Марчука,з іншого боку,з Росії за два тижні більше ніж 20 танків «прогнали через російсько-український кордон». Генерал також уточнив: «Крім танків,із Росії поставили декілька тисяч тонн боєприпасів,декілька тисяч тонн пального. Також збільшилася кількість безпілотних літальних апаратів,які не соромлячись заходять з території Росії. Тобто стартують на російській території,заходять на нашу територію,і окрім того,що вони ведуть розвідку,збільшилася кількість БПЛА із боєприпасами – гранатами або запалювальними пристроями. Тобто це елементи ескалації,про що ми говоримо: не просто зросла кількість обстрілів,це інша якість ситуації,і вона не може відбутися просто так собі».
Як зазначає Євген Марчук,крім нагальної теми припинення вогню,іде обговорення інших важливих питань. Перше з них – це покращення роботи Спільного центру контролю та координації. «Російська сторона наполягає на тому,щоб створити щось на зразок статуту цього СЦКК (Спільного центру з контролю і координації,– ред.). Ми на це погодитися не можемо,тому що це не міжнародна організація. Це структура,створена при погодженні президентів і розпорядженнями двох начальників генеральних штабів. Щоб підвищити її ефективність,ми розробили та подали ряд пропозицій ще місяць тому. Вони ж хочуть,щоб був легалізований статус російських військовослужбовців на території України. Але найголовніше,чому вони хочуть нас втягнути у формалізацію в такому виді – щоб третьою стороною обов’язково були представники ОРДО і ОРЛО,щоб вони стали повноправними учасниками СЦКК. Я їм ставлю питання: чекайте,українські військові будуть підпорядковуватися українському Генштабу,російські – російському,а ці,кого ви хочете,– вони будуть Герасимову (начальнику російського Генштабу,- ред.) підпорядковані? Мовчок у відповідь».
«Поставити якогось Януковича 2.0»
Після провалу штурму Кремль перейшов до облоги української незалежності. Загострення протистояння між Росією та Україною не уникнути. Так прогнозує політолог Ігор Ейдман у коментарі для «DW». «Неоголошена російсько-українська війна,що розпочалася понад два роки тому,триває. Російська правляча верхівка так і не змирилася з українською незалежністю. Після того,як перетворити Україну на свого васала мирним шляхом,через підконтрольного Януковича,не вдалося,Кремль спробував домогтися цього силовими методами. Та ще й відкусив від послабленого революцією сусіда ласий кримський шматок»,- констатує він.
На переконання експерта,«всі подальші події свідчать про те,що знищення єдиної незалежної української держави лишається єдиною справжньою метою путінської політики. Це завдання визначає дії російської влади як у військовому протистоянні з Україною,так і на переговорах з нею про мирне врегулювання на Донбасі». Суть планів Кремля,зазначає експерт,полягає в тому,що так звані «ЛНР» та «ДНР» мають бути цілковито підконтрольні Кремлю,але при цьому вважатися українською територією,жити за український рахунок і мати з Україною прозорий кордон,лишаючись джерелом постійної політичної нестабільності в країні. «Путінська облога України розрахована на виникнення нового внутрішнього конфлікту в країні,- пояснює Ейдман. – Тоді Кремль за допомогою своїх анклавів спробує добити українську владу,яка втрачає популярність,щоб на її місце поставити якогось Януковича 2.0».
Наразі ж,вважає він,Мінський переговорний процес служить Путіну «дипломатичним прикриттям для подальшої облоги української незалежності». А відтак зазначає: «Ситуація «ані миру,ані активної війни» не може тривати безкінечно. Рано чи пізно вона має схилитися на той чи інший бік. Поки Путін та його оточення перебувають при владі,глибинні причини нинішнього російсько-українського протистояння не можна подолати. Росія де-факто не піде з Донбасу і не буде навіть намагатися домовитися з Україною щодо кримської проблеми. А значить,вірогідність того,що ситуація рано чи пізно хитнеться до нової ескалації війни,значна. Тільки післяпутінська Росія зможе встановити міцний мир з Україною».
Навряд чи хтось сумнівається,що твердження про «українськість» тих чи інших зверхників рабів Кремля – не просто брехня. Це,очевидно,- праця на інтереси споконвічного ворога. Адже імперія,як би вона змінювала свою шкуру,не змінює своєї сутності. Скільки б вона не ричала про «русскій мір»,все одно сповідує війну. Радше її апетити зростають. Тож,імперія зла направду поспішає,аби її буття… стало надбанням історії.
Зрештою,навіть Ленін,улюбленець волинських жоноголосих комуністичних адамів,чітко констатував,що російська демократія завершується на українському питанні. У цьому сенсі його слова підтверджували не тільки радянські держиморди,а й новітні українофоби у стилі «западла» єльциных («Проснулся – и думаю,что я сделал для Украины»),та вірні доктрині «не было,нет и не будет» у стилі «обустройства» від Жириновського. Сьогодні ж імперія переходить у «последний и решительный бой».
Інше питання,як довго триватиме цей експеримент і чим він «відлунюватиме» для нині сущих українців. На цьому намагалися в міру своїх можливостей акцентувати увагу й ЗМІ: «Рефлексії Катастрофи» («День»),«G7 вимагає від України реформування судів» («Еспресо»),«Російський журналіст назвав три сценарії зміни влади в РФ» (УНІАН),«РФ нарощує у Криму ядерне озброєння» («РБК-Україна»),«Про фізіологію політики (жестикуляція Савченко)» («День»),«Рада провалила закон про скасування податку на пенсію» («Обозреватель»),«В уряді Канади відмовилися розглянути проект резолюції про безвізовий режим для українців» («Тиждень»),«Чорну бухгалтерію «зливають» із Банкової – нардеп» («Газета по-українськи»),«Справи проти Коломойського і Пінчука: сигнал іншим олігархам?» («24»),«Тука: у Росії є сценарій,коли «ЛДНР» звернуться до Держдуми з проханням про визнання,та погодиться й почнеться крупномасштабна війна» («ГОРДОН»),«Радикальне перезавантаження суддівської системи стартувало» («Обозреватель»),«Ходіння по колу: про що розповів і про що промовчав президент Порошенко» (Соцпортал)…
Наскільки нинішні реалії – ознака фаталізму в стилі «глухого кута»? Поза сумнівом,що навіть найсуворіші випробування (в тому числі – сьогоденні),- це не вирок. Радше це шанс,навіть із най безвихіднішої ситуації,вийти з честю. Причому – не лише для політичної еліти,представників владного олімпу,але й для більшості нас,хто успадкував роль «рабів незрячих і глухих».
У сенсі останнього дещо приреченого та все ще актуального твердження Тараса Григоровича – й пропозиція,аби ті,хто не має майже нічого,втратили все. Тож їм дано право на небо,а на землю… Мораторій на її продаж,судячи з заяв діячів,які мріють не запізнитися та засвоїти досвід,буде відмінено з 1 січня 2017-го. На стражі закону стоятимуть уже,прости,Господи,судді (Суддя – ж Один),яким ВРУ збільшила суму «довольствія» до незбагненних меж. Окрім,звісно,апетитів.
Тим часом,кремлівський «баскетболіст» майже не приховує своїх планів. Тож попереду – не просто гаряче літо. Та,з іншого боку,якими б суворими не були змагання,їх програють слуги князя пітьми,скільки б вони не ховалися за щит «русского міра».
Триває суворий безперервний іспит на право бути Україною та українським народом,на здатність кожного відстояти не тільки своє «Я»,а й долю прийдешніх поколінь. Перефразовуючи Ліну Костенку,не можемо допускати навіть мислі про поразку. А дороговказ до спільної і неминучої ПЕРЕМОГИ давно відомий. Він означений молитовним благанням «Боже нам єдність подай» і Шевченковою настановою: «Свою Україну любіть». Будьмо!