Через рік після початку Євромайдану,коли в історію нетлінними літерами вписано подвиг Небесної сотні,Україна,безумовно,наблизилися до даного їй Богом свого «Я». Попри окупацію Росією Криму,розв’язану Кремлем війну на Донбасі,наша держава,незважаючи на владні лабіринти,завдяки унікальній жертовності поліетнічної,багатоконфесійної Української політичної нації,назавше повертається в Європу. Інше питання,чи нас там іще чекають.

Коли рік тому,21 листопада 2013 року,Кабінет міністрів України ухвалив постанову про призупинення процесу підписання Угоди про асоціацію з ЄС,невипадково стартували масові протести в Україні,які згодом отримали назву Євромайдану. «Від першої миті Майдану розпочалося фундаментальне українське прозріння,- зазначає владика Борис Гудзяк (посилаємося на «ЛБ»). – Те,що сталося,- це плід віри,не простих обчислень. Безумна чиста жертва,яка у Бозі належно оцінена,нерідко може діяти потужніше від капіталу і сили… Україна заплатила високу ціну за свій європейський вибір на Майдані і продовжує платити у війні на Донбасі. Ця ціна показує нам,що ми здобуваємо щось прецінне,що не вимірюється безвізовим режимом чи зоною вільної торгівлі. Ми відвойовуємо власну розтоптану гідність,Богом нам дану,і свідчимо про неї світові».

По-своєму закономірно,що цьогоріч,роздумуючи про першу річницю Євромайдану,мимоволі згадуємо й події десятирічної давнини. Навряд чи цей момент упускає й команда чинного Глави Української держави,зважаючи на досвід (злети й падіння) команди Віктора Ющенка. Тоді отримана перемога «конвертувалася» якщо не в стратегічну,то принаймні тактичну поразку,яка,правда,стала стартом для нового злету національного духу. Адже сьогодні вже стало аксіомою: принципово відступати далі ми не можемо.

Нинішні реалії,які засвідчили справжню сутність Росії (Московії),переконують,що світ – на порозі чергових кардинальних,геополітичних змін. Тих,про які з острахом попереджали східні мудреці,промовляючи як зарікання: «Не дай вам Бог жити у час перемін». Причому,коли цей час змін виявився неминучим,Україні довелося стати ще й на шляху імперії зла,яка,потрясаючи «ядерною головешкою»,фактично повертає світ із ХХІ сторіччя в епоху дрімучого середньовіччя.

Тож суворі змагання (боротьба) матимуть продовження і далі. Доля світу нині вирішується в Україні. У цьому переконували події та тенденції тижня,що вже став надбанням історії.

«А сумнівів не має бути»

На думку першого Президента України Леоніда Кравчука («День»),«багато хто зберігав ілюзії,що Путін – це нова Росія,що будуть якісь демократичні процеси. Таку атмосферу створювала кремлівська інформаційна машина й ті західні політики,які користуються російською бензоколонкою,тобто,відверто кажучи,перебувають на утриманні Росії. Зараз вони хитаються між тим,де Росія і де Україна,акцентуючи увагу на тому,щоб не сталася Третя світова війна». Відтак він підкреслює,що «ми всі не хочемо,щоб відбулася Третя світова війна. Але я б нагадав всім історію і проблему з Гітлером. Його теж тоді вмовляли,«годували» територіями,а війна все одно розпочалася. Тому той,хто погано читав Валдайську промову Путіна,хай прочитає ще раз. Принцип Путіна – не міжнародне право,а вплив через силу. Путін сказав,що світовий порядок побудовано не так,як цього хоче Кремль,а тому він хоче його змінити через систему впливів (сили)».

Перший Президент України піддав критиці твердження першого та останнього президента СРСР Михайла Горбачова про те,що «Захід змирився з анексією Криму». На його думку,«будь-яка заява будь-якого росіянина (президента,чиновника…) буде антиукраїнською». Кравчук нагадує,що «Горбачов порушив питання – переробити весь світ: «новое мышление для нас и для всего мира»,але це все одно – люди російського імперського мислення. Чекати від них чогось іншого я не можу. Зокрема й від Горбачова. Для мене ясно одне – Україна повинна знати,з ким вона має справу,й відповідно діяти. Це повинні знати й західні країни,навіть ті,хто має сумніви. А сумнівів не має бути. Путін і Росія поставили собі інші політичні та стратегічні завдання,які кардинально відрізняються від цивілізованих завдань західного світу».

На переконання ж колишньої лучанки Альони Гетьманчук,директора Інституту світової політики,«сьогодні спостерігаємо масштабну війну нервів. Росія переможе в ній,якщо примусить Україну визнати: те,що відбувається на сході України,є внутрішнім конфліктом України (чи,як кажуть росіяни,громадянською війною),і змусять українську владу напряму домовлятися з «ДНР» і «ЛНР». Україна переможе,якщо примусить Росію визнати свою причетність до конфлікту та взяти відповідні зобов’язання. Заява Лаврова,що Україні слід говорити з «ДНР» і «ЛНР» напряму – яскраве свідчення якраз того,що в Кремлі робитимуть все можливе,щоб змусити Київ визнати війну на Донбас внутрішньою війною,а самим виступити в ролі миротворця».

На її думку,тут дуже важливо,«наскільки здадуть нерви у Заходу. Адже для них не принципово,яким саме буде внутрішній устрій України. Для них головне,щоб Україна була функціональною і стабільною державою. Так само для Заходу нині не є принциповим питання інтеграції України до НАТО. Деякі країни – передусім Німеччина – не бачать України в НАТО,незалежно від того,вимагає Росія якихось гарантій,чи ні. Сьогодні потрібно чесно визнати,що,незважаючи на велику підтримку членства в Альянсі,події останнього року віддалили Україну від членства в НАТО,а не наблизили її до нього. Просто якщо раніше перешкода була з боку України і НАТО,то сьогодні перешкода лише з боку НАТО»

Однак Гетьманчук вважає,що «на Заході мають розуміти,- ключове питання,на яке вони мають відповісти сьогодні,- це питання,хто має вирішувати майбутнє України: Путін чи український народ. Якщо український народ,то жодних гарантій для Росії не може бути апріорі. Більше того,Захід має розуміти: гарантії невступу України до НАТО не є гарантією того,що Росія перестане дестабілізувати ситуацію в Україні. І якщо Захід дасть слабину і створить прецедент у питанні євроатлантичної інтеграції України,наступним кроком буде вимога від Росії надати гарантії того,що Україна не інтегруватиметься до Європейського Союзу».

«Ключова проблема на цьому шляху – війна»

За словами Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка,український аграрний сектор – єдиний,який показав до 16% зростання. «Ще одна хороша новина – Україна піднялася в рейтингу ведення бізнесу на шість пунктів. Ми очікували до -10% падіння ВВП,але воно може бути до -7%»,- додав Глава Уряду. Він наголосив,що «основна перешкода в тому,аби зробити українську економіку більш стабільною,процвітаючою та більш привабливою»,- це війна: «Росія,яка розв’язала війну з Україною,не дотримується Мінських домовленостей. Режим перемир’я,яке ми з усіх сил намагалися встановити низку разів,завжди порушується очолюваними Росією терористами». Яценюк підкреслив: «Важко залучити міжнародних інвесторів ,коли на українській території вже «залучені» очолювані Росією терористи та російські танки».

Він наголосив: «Перед нами постала низка викликів та проблем,але покращити економіку та втілити реальні зміни для українського суспільства та українського народу – це пріоритет для чинного Уряду,і переконаний,що для наступного Уряду також».

Арсеній Яценюк повідомив,що тривають коаліційні переговори: «Переконані,що коаліційна угода буде підписана якомога швидше,і новий Уряд докладе всіх зусиль для стабілізації економіки,виконання всіх вимог,встановлених МВФ,Світовим банком та іншими міжнародними фінансовими інституціями. Новий Уряд має впровадити жорсткі реформи,які ми уже розпочали шість місяців тому,і прокласти шлях до економічної стабільності,якої ми очікуємо досягнути в 2016 році».

«У нас всеохопний порядок денний,великі плани,але хочу ще раз наголосити,що ключова проблема на цьому шляху – це війна. Ми закликаємо й просимо західний світ бути об’єднаним,сильним та діяти спільно проти російської агресії. Це стосується не лише України. Це стосується глобального порядку та міжнародного права,яке брутально порушено РФ та російським президентом»,- наголосив Арсеній Яценюк. «Ми маємо зробити все,щоб зупинити цю війну,отримати мир в Україні,аби наші народи були процвітаючими,щасливими,стабільними та не боялися війни чи інших загроз»,- додав Глава Уряду.

«Загрожує сталому в Європі порядку»

«Конфлікт в Україні не є проблемою регіонального масштабу – він стосується нас усіх»,- підкреслила (за версією «Die Welt») федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель,виступаючи в Інституті міжнародної політики в австралійському Сіднеї (посилаємося на inoprеssa.ru). Росія,за її словами,«мислить старими категоріями,розглядаючи Україну як зону свого впливу і зневажаючи таким чином міжнародне право». «Після жаху двох світових воєн і закінчення холодної війни подібне мислення,що знаходить своє продовження в спробах Росії дестабілізувати ситуацію на сході України,загрожує сталому в Європі порядку»,- сказала канцлер,вказавши,що мова йде не тільки про Україну. Вона закликала звернути увагу на російську гру проти Молдови та Грузії і придивитися до Сербії і Західних Балкан.

Як заявила Меркель,Путін «відмовляється від врегулювання конфліктів на основі взаємної поваги демократичними і конституційними засобами. Він робить ставку на право сильного,не звертаючи уваги на верховенство закону».

Незадовго до зустрічі європейських міністрів закордонних справ у Брюсселі про можливе загострення конфлікту на Україні заявив і глава австрійського МЗС Себастьян Курц. «Ситуація на сході України пожежонебезпечна,і тому всі розумні політичні сили повинні зробити зусилля для недопущення вкорінення блокового мислення і повернення холодної війни»,- заявив Курц виданню «Die Welt». Міністр закликав європейців до єдності під час кризи в Україні і конфлікту з Москвою: «Вкрай важливо,щоб Євросоюз діяв згуртовано. Ми зможемо вплинути на Росію лише в тому випадку,якщо будемо діяти єдино».

«Коли економічна ситуація стане ще гіршою»

Фінансовий аналітик Олександр Охріменко,роздумуючи про ситуацію з падінням гривні,зауважує,що «паніку серед населення викликала заява першого заступника голови Нацбанку Олександра Писарука. На початку листопада він сказав: треба закрити 60 банків. Люди злякалися,що не зможуть забрати депозитів і побігли за ними. Потім накупили доларів на чорному ринку,спровокували високий попит на них. По-друге,війна на Донбасі. По-третє,компанії-експортери через фіктивні фірми виводили прибутки з України,щоб не продавати 75 відсотків виручки. Доларів на ринку стало менше,ніж потрібно. Через підвищений попит валюта дорожчала,а гривня знецінювалася» (тут і далі посилаємося на «Газету по-українськи»). На його думку,вже зараз ми відчуваємо наслідки плаваючого курсу. «Злетіли ціни на все,- підкреслює експерт. – А зарплати стоять на місці. Тим часом Міжнародний валютний фонд вимагає з 1 січня наступного року на 60 відсотків підняти тарифи на житлово-комунальні послуги. А влітку — ще на 40».

У той же час,він вважає,що нині адекватний,розрахований економічно курс 4,5 гривні за долар. «Але цього не буде через політичні фактори,-пояснює Охріменко. – Такий курс не вигідний олігархам. Вони відразу з мільярдерів перетворилися б на мільйонерів». За його версією,зараз збагачуються ті,«хто продає товари за кордон. Це підприємства,що торгують металом,зерном,соняшниковою олією,зброєю. Олігархам вигідно,щоб курс піднявся до 20 гривень за долар. У валюті зароблять стільки,як і раніше. Але при конвертації в гривні матимуть удвічі більше».

Наразі,на переконання експерта,нема підстав на сподівання,що знецінення гривні зупиниться. «Коли економічна ситуація стане ще гіршою і почнуться затримки зарплат,тоді Президент ініціює створення нового Уряду,аби виправити ситуацію. Так діяв свого часу Леонід Кучма. Прем`єр Валерій Пустовойтенко в кінці 1990-х довів економіку до критичного рівня. Президент тоді сформував уряд професіоналів на чолі з Віктором Ющенком. Він змінив економічну ситуацію. Ющенко укріпив гривню,Юлія Тимошенко в його уряді зруйнувала корупційні бартерні схеми купівлі газу»,- вважає Охріменко.

«Не дай Бог,захопить Київ…»

Політолог і соціолог Ігор Ейдман вважає,що насправді нова національна доктрина Путіна «це дуже стара ідея – звичайний фашизм…Росія,звичайно,ще не нацистська Німеччина,але на ранню фашистську Італію епохи Муссоліні або,скажімо,на Іспанію часів Франко схожа цілком» (тут і далі посилаємося на «Гордон»). Він наголошує на те,що українцям потрібно розуміти – путінський режим в чому близький до фашистського – націоналістичною ідеологією,агресивною зовнішньою політикою,ксенофобією.

Аналітик називає так звані Тристоронні мирні угоди «фількіною грамотою». Адже,наголошує він,нинішній кумир російських шовіністів – «абсолютний монстр,абсолютно непередбачуваний,з уявленнями про світ столітньої давності,у якого,до того ж,є ядерна зброя і дуже велика армія,і він одним рухом може зруйнувати благополучне життя Європи.Тому Захід,безумовно,готовий на все,тільки б цей ведмідь не вилазив зі своєї барлоги. Фактично Захід – заручник Путіна,і воювати з ним,звичайно,не буде. І якщо припустити,що завтра,наприклад,Путін,не дай Бог,захопить Київ,Захід відреагує не більше,ніж новим етапом санкцій».

У той же час,вважає Ейдман,приборкати Путіна можна не тільки війною. Для цього слід ввести «санкції проти злочинної російської еліти. Вся російська політична еліта – це кримінальні злочинці,навіть за російським законодавством і вже тим більше за західними стандартами». На думку експерта,«якщо Путіна зараз не зупинити на сході України,ловити його доведеться вже на порозі психіатричної клініки,тому що у нього явно прогресуюча манія величі».

Він відчув себе суперменом,якому дозволено все… Ніхто з його оточення не посмів би навіть запропонувати: мовляв,давайте-но хапнем Крим,або давайте підемо на Донбас. Путін пишається тим,що це його особиста ініціатива. І що буде далі,передбачити неможливо,як неможливо передбачити дії неадекватної людини з ядерною зброєю в руках».

Ейдман наголошує,що «Крим став першим кроком Путіна на шляху реалізації його чекістсько-імперського «призначення». Крім того,йому хотілося увійти в історію таким собі лубочним царем,які повернули Крим,- Путіним Таврійським». Роздумуючи над тим,що зараз слід робити Україні з окупованими територіями Донбасу,він не висловлює жодних порад. «Але потрібно мати на увазі,що зовнішня політика Росії ґрунтується на тих же блатних методах,що і внутрішня: брехня,насильство,залякування,провокації,- пояснює експерт. – Путін – приблатнений чекіст,що перейняв традиції злочинного світу. Він і його оточення ведуть себе на міжнародній арені,як банда,яка намагається розширити свою територію,де всі фраєри зобов`язані платити їй данину. Для Путіна обман – це злодійська доблесть,тому в переговорах не можна вірити жодному його слову».

У той же час,вважає аналітик,путінський режим фактично створив для себе тих,які його знищать. Торкаючись явища так званих «російських джихадистів»,він підкреслив: «Російські джихадисти мало чим відрізняються від ісламських войовничих радикалів,які ненавидять весь навколишній світ. До них можна віднести і православних фундаменталістів,і нацистів,і сталіністів,і лімоновський націонал-більшовиків – їх усіх об`єднує ненависть до Заходу і імперські амбіції. Маніякам типу Гіркина,якого-небудь Проханова або Дугіна потрібна тільки війна». Тож,прогнозує він,при виникненні будь-якого внутрішнього конфлікту,в Росії може постати ще більш радикальний і небезпечний режим.

«Розв’язка всієї ситуації настане вже в 2015 році»

На думку політичного експерта Романа Рукомеди,«реальним сигналом про остаточний вирок путінському режиму з боку міжнародного співтовариства стала не зустріч «Великої двадцятки» в Австралії,а дострокове послання Нурсултана Назарбаєва народу Казахстану… Не дочекавшись до запланованого на початок 2015 звернення до народу,президент Казахстану проявив ініціативу і заявив,що найближчі роки для країни та світу стануть «часом глобальних випробувань». Назарбаєв прямо сказав своїм співгромадянам,що змінюється архітектура світу,і безболісно пережити цей період історії не вдасться». Експерт висловлює версію,що Назарбаєв намагається купити лояльність населення своєї країни в період,коли відбуватиметься не тільки погіршення економічної кон`юнктури,а й зміна ключового геополітичного партнера (з Москви на Пекін).«Схоже,що політик,який активно просуває євразійство на просторах СНД,остаточно зрозумів його безперспективність,- зауважує Рукомеда. – От тільки чи захочуть громадяни Казахстану робити ставку на «збереження стабільності» зі старою елітою?».

А відтак він констатує: «Інтуїція Назарбаєва його не підводить. Говорячи про Центральну Азію,можна констатувати,що Росія програла боротьбу за «контрольний пакет» впливу в регіоні. Тільки не Заходу,а Китаю. Наприклад,в Піднебесній найближчим часом планують виділити 16,3 мільярда доларів на відновлення доріг і трубопроводів по всій Центральній Азії. КНР відроджує «Великий шовковий шлях» і їй реально є що запропонувати центральноазійським країнам на відміну від тієї ж Російської Федерації». Експерт нагадує,що,крім Назарбаєва,схожу поведінку демонструє і інший ключовий союзник Росії,- президент Білорусі. При цьому «Лукашенко максимально дистанціюється від Кремля і всіх його злочинів,особливо в українському контексті». Експерт також робить висновок,що «австралійський вояж Путіна всього лише максимально проявив курс міжнародного співтовариства (без винятків – у Росії немає жодного реального союзника) на зміну нинішнього режиму країни з можливими (а швидше за все – неминучими) наслідками для територіального устрою РФ. Володимиру Путіну слід думати не про федералізацію України,а про те,в якому вигляді він передасть країну наступному президентові».

Він висловлює переконання,що австралійська «чорна мітка» вже зіграла свою психологічну роль для міжнародних інвесторів,які не просто тікають з Росії (виведення капіталу з країни б`є всі рекорди),але вже оцінюють цю країну як головний ризик для світової економіки,що вимагає негайного усунення. А відтак нагадує,що навіть зазвичай стримана у своїх оцінках щодо РФ Ангела Меркель заявляє: Росія провокує «великий пожежу» в Україні,що несе загрозу всьому світовому порядку,керуючись мисленням рівня минулого століття. «Таким чином,- резюмує Роман Рукомеда,- в світі на даний момент сформований консенсус з приводу оцінки Росії як головної загрози світовій безпеці,Україна як основної жертви Кремля,і гострої необхідності вирішення «російського питання». Це означає,що розв`язана Путіним війна з Україною не буде тривати довго,а розв`язка всієї ситуації настане вже в 2015 році. Світовий капітал не може і не хоче чекати. А Путін для нього зараз представляє бар`єр №1,який топить всіх,не даючи вийти з економічної кризи». На його думку,саме з цієї причини і Назарбаєв,і Лукашенко відкрито взяли курс на відмежування від Росії і Путіна. Але не факт,що вони встигнуть «піти з тонучого Титаніка».

«Якщо українські лідери врешті не зрозуміють»

Політолог Тарас Кузьо,науковий співробітник Центру політичних і регіональних досліджень Канадського інституту українських студій (Університет Торонто,Канада) та співробітник Центру трансатлантичних відносин,факультету міжнародних відносин Університету імені Джона Гопкінса (США),висловлюється про чергові виклики для України та її влади.

Він вважає,нібито «кулуарні домовленості з представниками газового лобі за посередництва Радикальної партії демонструють,що українські еліти намагаються жити за правилами візантійського світу євразійської політики та досі не зрозуміли,як сильно змінилося українське суспільство» (тут і далі посилаємося на «Український тиждень»). Як вважає він,чинна українська влада продовжує перебувати в полоні кількох ілюзій. «По-перше,українські політики перебільшують геополітичну важливість України для Заходу,вірячи,що той не дозволить Україні збанкрутувати і перетворитись на неспроможну державу,- зазначає Кузьо. – По-друге,українські лідери досі не підозрюють про скептичне ставлення Заходу до їхньої здатності проводити реформи та боротися з корупцією».

На думку аналітика,«українські лідери продовжують жити в сюрреалістичному світі,в якому вони мають безліч часу. У Вашингтоні та Брюсселі вже наростає роздратування з приводу того,що українські керманичі вірять,нібито вони мають багато часу,аби проводити довгі коаліційні переговори та ділити посади в уряді,поки економічна й фінансова ситуація стрімко погіршується». На переконаня Кузьо,поточна ситуація є куди більш небезпечною,ніж у минулому,адже зараз країна наповнена зброєю та військовою технікою,які волонтери та громадські активісти купили для боротьби з сепаратистами. «Українські добровольці врятували незалежність України без допомоги держави,яка десятиліттями не надавала адекватного фінансування армії та,діючи всупереч національним інтересам України,розпустила Національну гвардію в 2000 році»,- констатує він. А відтак укотре нагадує,що повторення незасвоєних помилок може стати фатальним не тільки для української політичної еліти.

Тарас Кузьо робить висновок: «Українські громадяни та західні уряди поставили українського президента,уряд і парламент на лічильник,чий відлік припиниться протягом наступного року чи двох. Україна постійно переживала цикли криз,починаючи з 2000-2001 рр.,і – маючи поруч із собою Володимира Путіна,який прагне її підкорити – не витримає ще однієї кризи. Якщо українські лідери врешті не зрозуміють,що більше не можна грати за старими правилами,вони зіткнуться з новими народними протестами,які неодмінно використає агресивний східний сусід України».

«Цю війну готували дуже довго»

Андрій Ілларіонов,який зараз обіймає посаду старшого наукового співробітника Центру Інституту Катона з глобальної свободи й процвітання (Вашингтон),у своєму виступі на конференції,що відбулася у Брюсселі,висловив переконання: події в Україні не можна називати «ні кризою в Україні,ні українською кризою» (тут і далі посилаємося на УНІАН). На його думку,«це вже не криза,а війна. Це війна у дуже простому розумінні цього слова». А відтак Ілларіонов пояснив: «Це – російсько-українська війна. Якщо бути більш точним,це війна Путіна проти України». За інформацією екс-радника Путіна,агресію Кремль готував «мінімум 11 років». А після цього він уточнив: «З 2003 року. Я можу сказати,що у моїй присутності обговорювалися деякі питання майбутньої війни проти України. У той час я не думав,що це обговорення дійсно призведе до справжньої війни». Далі експерт згадав 2004 рік,коли під час Помаранчевої революції перевірялася підготовка подальшої окупації та анексії Кримі,у 2008 році був опублікований в «Руському журналі» витік плану військового командування,«в якому ви побачите проект війни проти України,описаний у деталях»,з 2009 року – повідомлення про дії,спрямовані на підтримку сепаратистів в Україні. «Саме тому цю війну готували дуже довго. Інша річ,що це – довготривала війна,яка триває вже більш ніж 16 місяців,і була офіційно розпочата 27 липня 2013 року у виступі Путіна в Києві з приводу Хрещення Київської Русі. Там ви знайдете чіткі висловлювання про початок гібридної кампанії,інтервенції – не війни»,- вважає він. Ілларіонов також зауважує,що,«на жаль,ця війна скоро не завершиться». «Ми бачимо,що Путін говорить те,що він робить. Ми маємо справу з довготерміновою війною. Але це не тільки війна Путіна проти України»,- переконаний експерт.

У цьому аспекті він згадав проблеми з Грузією,Вірменією,Азербайджаном,Придністров’ям,Казахстаном. «Путін сказав,що Казахстан не має історичної державності. Це чітко значить,що держава,яка не має історичної державності,може її втратити,коли Назарбаєва не буде поряд»,- сказав експерт,вказавши і на події,які за останні декілька тижнів відбулися у Латгалії – Східній Латвії,де проживає російськомовне населення.«Намір (у Путіна) такий же,як у Криму та на сході України – той самий підхід. Це – виклик не тільки пострадянським країнам та республікам,це виклик всьому ЄС та НАТО. А на цей виклик немає відповіді»,- наголосив Ілларіонов.

Експерт говорить,що метою таких дій є «зруйнувати порядок,який існує в Європі останні десятиріччя». Ілларіонов також вказав на два останні виступи Путіна на Валдаї та в Сочі,«які мають велику важливість для будь-якої європейської політики». У цьому зв’язку він порівняв ці виступи з листами Адольфа Гітлера,які були відправлені прем’єр-міністру Великої Британії Чемберлену 23 та 25 серпня 1939 року,в яких Гітлер пропонував змінити світовий порядок. Експерт стверджує,що існує 25 спільних моментів між цими листами та виступами Путіна,«майже написаних під копірку… Майже слово в слово,речення в речення,ідея в ідею. Тільки декілька місяців тому ми говорили про ідеї Путіна відновити так званий «Руський мир». Це вже застаріло. Зараз амбіції набагато вище. Це пропозиції щодо зміни світового порядку,міжнародної системи,яка існує з кінця Другої світової війни. Тому зараз ми маємо справу не з регіональними проблемами,такими,як війна Путіна проти України чи війна проти сусідів на пострадянському просторі,чи війна проти ЄС та НАТО. Це зміна всього світового порядку»,- говорить Ілларіонов.

За словами екс-радника президента РФ,Путін та «його машина пропаганди чітко сказали,що це Четверта світова війна…Якщо ви їх слухаєте,то це цілком зрозуміло. Вони розцінюють холодну війну як третю,і зараз говорять,що вони у Четвертій світовій війні,щоб змінити правила гри». Ілларіонов згадав і два елементи такої конфронтації. «Це – інформаційна війна чи,сказати правильніше,дезінформаційна війна на всіх мовах,яка створює нове бачення світового порядку. На жаль,ми повинні визнати,що вони досягли певного успіху не тільки в Росії а й в інших місцях»,- сказав він.

Іншим елементом екс-радник Путіна назвав «ядерний шантаж». «Це найбільш небезпечно. Будь-який відповідальний політик в Європі чи Америці буде робити все можливе,щоб не дозволити статися ядерній війні. Саме тому пропозиція,яка міститься у виступі Валдай-Сочі дуже чітка – ви повинні сприйняти нові умови світового порядку,інакше я буду погрожувати ядерною зброєю. Цей виклик,на який світ ще не має відповіді»,- трактує виступи Путіна експерт. У цьому зв’язку Ілларіонов висловив переконання,що кінець цій війні «прийде тоді,коли Росія буде вільною та демократичною державою. Поки Росія буде перебувати під диктаторством,ризики та загрози для світу будуть існувати».

Навряд чи можна цілком погодитися з «діагнозом»,визначеним для нас президентом Литви Далею Грібаускайте,що головний ворог українців – в Україні. Хоча й підстав для такого твердження – більш,ніж достатньо. Але все-таки визначальним залишається фактор Москви,ТОТАЛЬНОЇ багатосотлітньої російської агресії,коли головний,стратегічний «брат-українофоб» вбачав в Україні «ключ» до окупації інших європейських теренів.

Зараз московський Каїн не приховує своїх планів ні щодо Авеля,ні з приводу майбуття світу. Навряд чи не усвідомлюючи своєї мерзотної нікчемності,він поспішає,аби у святенницькій тозі вершити зло (брехати,вбивати),прикриваючись щитом «русского православия»,«русского мира»,«декларации русской идентичности».

Тому й попереду,перед тим,як нинішнього російського «Денницю» (разом із його сатанинським сонмом із «равноапольных кириллов» та інших мерзотників) буде відправлено у пекло,саме в Україні доведеться усвідомити,що біблійний припис «Не убий!» зобов’язує вбити зло. Інакше це зло знищить не тільки нас,а й самих його носіїв.

Про це в міру своїх можливостей намагалися висловитися і ЗМІ: «Хто не любить України – той не любить Бога» («УП»),«Військовий експерт: Україні необхідно перейти від АТО до військової операції» («Тиждень»),«Польща закликає ЄС готуватись до «чорного сценарію» в Україні» («УП»),«Передбачувана майбутня політика нового українського парламенту» («УТ»),«Широкомасштабного вторгнення Росії в Україну не буде,- Маломуж»(«День»),«Усі медики стануть військовозобов’язаними – МОЗ»(«РС»),«США: ціна на нафту може впасти до 50 доларів за баррель» («ЕП»),«Підстав для оптимізму нема»,- глава МЗС Німеччини після переговорів у Москві» («Цензор.Нет»),«Замість виконання мінських домовленостей Росія направила в Україну військову техніку,- Пайєтт» («iP»),«Лариса Івшина: «На Донбасі відбувається другий геноцид українського народу» («День»),«Майже 40% німців визнають анексію Криму» («УП»)…

Тож попереду – нові суворі виклики. У тому числі – й від нового парламенту (ВРУ 8-го скликання),який збирається розпочати свою роботу 27 листопада. Адже холодна зима добавить проблем,не розв’язавши яких,ми можемо втратити шанс на прийдешнє.

Так чи інакше,доля України залежить і від кожного з нас. А передовсім – від сили нашої спільної віри та любові,суття єдиної родини. Та найперше – усвідомлення того,що «з нами правда,з нами воля». Тобто – перемога. Будьмо!