Про вірогідність геополітичної «змови» Білого дому та Кремля висловлюється у статті «На горизонті – пакт Трампа з Путіним» американська газета «The Washington Post». А напередодні Нового року інша впливова американська газета «The Wall Street Journal» надрукувала статтю українського олігарха Віктора Пінчука,який закликав Київ до односторонніх поступок Кремлю у статті «Україна має піти на болісний компроміс заради миру з Росією».
 
«День» звернувся до міжнародних та українських експертів з проханням прокоментувати можливість ухвалення Пакту між Трампом і Путіним,а також дати оцінку ініціативі українського олігарха,який пропонує Києву піти на болісний компроміс заради миру з Москвою. Зокрема Стівен Бланк,старший науковий співробітник Ради американської зовнішньої політики,зазначив: «У цьому контексті нова стаття Пінчука із закликом до болісних компромісів з боку України є спробою поставити себе як можливого наступника Порошенка,якщо така угода постане,й повністю підірвати нинішній український уряд. Він представляє себе як людину,що сумісна з Москвою. Або,якщо використовувати метафору Другої світової війни,Кіслінга та Петена щодо Путіна. До того ж така можливість дозволила б йому та його соратникам і надалі збагачуватись за рахунок українського народу й повернути Україну назад до ситуації,яка суперечить усьому досвіду незалежності,а насправді васалітету щодо Москви». Політолог Лінкольн Мітчел,колишній професор Колумбійського університету,автор книги «The Democracy Promotion Paradox»,так само переконаний,що «сценарій Трамп-Путін є цілком можливим».
 
Український аналітик Микола Капітоненко,виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин,пояснює,що так звана «Велика угода» між Трампом та Путіним означатиме згоду Вашингтону на перебування України в російській зоні впливу. «Резонуючі ідеї на цю тему були сформульовані нещодавно колишнім держсекретарем США Генрі Кіссінджером та українським олігархом Віктором Пінчуком. Їх лейтмотив приблизно наступний: Україні доведеться шукати компроміс з Росією,і він буде складним і болючим»,- резюмує він.
 
У зв’язку із цим,припускає Капітоненко,«загалом адміністрації Трампа нічого не завадить запропонувати Путіну обмін України на важливе для них сприяння щодо Сирії,ядерного нерозповсюдження й тероризму. Напевно,багато хто у Вашингтоні вважатиме угоду хорошою,оскільки в обмін на другорядне питання зможуть отримати щось важливіше. В тому,що Україна стала для США є другорядним питанням,відповідальних шукати довго не треба. Складнощі реалізації американської політики на Близькому Сході теж відомі. Прагматичний обмін в дусі улюбленої Путіним політики ХІХ століття,здається,влаштує усіх». Водночас він нагадує,що «анексія і війна сформували стійкий антиросійський елемент української ідентифікації,і в цьому Кремлю звинувачувати нема кого,крім самого себе. А це означає,що яким би розмитим не залишалося болото внутрішньоукраїнської політики,нав’язати курс «назад до СРСР» буде неможливо. Принаймні,тій слабкій,неефективній та непривабливій Росії,якою вона є на сьогоднішній день. Це міркування,як не парадоксально,робить угоду ще привабливішою в очах американців».
 
Микола Капітоненко висловився і щодо цілей Пінчука у зв’язку з публікацією статті в «Тhe Wall Street Journal». Він наголосив,що «ця ідея ставатиме дедалі популярнішою,особливо якщо війна затягуватиметься без перспектив виходу. А саме це станеться,якщо Путін і Трамп домовляться: Путін легко перетворить нас на Придністров’я. Невдовзі Давос,потім Мюнхен -Пінчук буде там просувати ідею далі. Його бізнесу потрібен мир,і я думаю,не тільки його».