Валерій Пекар констатує: «Україна розгубилася». А відтак пояснює: «Війна чи то є – чи то її немає,а це просто тривала антитерористична операція. Росія чи то кривавий агресор,чи то просто недружній сусід,з яким можна торгувати,якщо це вигідно. Донбас – чи то окупована територія,чи то невизнана державне формування. Проти нас воюють чи то ополченці невизнаної армії,чи то незаконні збройні формування (кожен член яких за законом автоматично злочинець)».

Серед проблем щодо того,«прихильники «русского мира»,що живуть на Донбасі,хто вони: колаборанти з ворогом (а це державна зрада) або заплуталися в чужій пропаганді українські громадяни? І далі: реформи чи то успішно завершуються,чи то ще не починалися. Боротьба з корупцією посилилася,але нікого не посадили. Люстрацію провели,але нікого не люструвати. Податки,кажуть,знизили,але податкове навантаження на підприємства зросла. Зміни до Конституції чи то створюють небезпеку федералізації,чи то не створюють,але вголос говорити про це не можна: адже так ми обдурили Захід. Список можна продовжувати».

Аналітик нагадує про рекомендації-настанови для України та українців. «Нам кажуть,що не можна відкрито говорити правду: ми розсердили б міжнародне співтовариство і скривдимо Росію,викликавши ескалацію напруженості,- зазначає він. – Нам кажуть,що не можна дратувати ведмедя: Україна не втримає фронт. Нам кажуть,що не можна робити реформи під час війни: реформи знижують керованість і зменшують надходження до бюджету. Нам кажуть,що не можна різко зняти багато злодійкуватих генералів і прокурорів: вони встануть в опозицію. А деяких взагалі не можна знімати: ніким замінити,а вони хоч і крадуть,але виконують накази. Нам кажуть,що не можна щотижня відверто говорити з народом,оскільки це знижує дистанцію влади,сакралізуючи її,а то й девальвує».

Пекар вважає,що справді,у таких складних ситуаціях потрібно враховувати всі фактори,жодним не можна нехтувати. А після цього підкреслює: «Тільки є ще один фактор,який називається український народ. Цим фактором теж не можна нехтувати». На його думку,є прості питання,на які люди повинні отримати прості відповіді: у нас війна чи мир? З ким ми воюємо,хто наш ворог? Хто наші громадяни,а хто зрадники? Хто герої,а хто лиходії? Чому злодії не сидять? Чому ці люди на посадах? Що буде далі? Де зрада,а де звитяга?

«Звичайно,можна вважати,що відповіді на ці питання народ знайде сам. Але народ сотні років відучували шукати відповіді на питання,причому з них 70 років відучувати жорстко»,- зазначає Валерій Пекар.