Майданюк,роздумуючи,чому Україна бідна,резюмує: «Попри величезні сподівання українців на підвищення рівня життя,у нас немає жодних вагомих підстав для зростання економіки,і підґрунтя для цього навіть не формується. Найголовніша причина бідності українців криється у неприбутковій структурі української економіки. Більшість наших підприємств спеціалізується на виробництві продукції з низькою доданою вартістю».
 
Однак,на його думку,Україна здатна досягти «економічного дива». Для цього нам слід повністю відкрити країну для міжнародного бізнесу і максимально сприяти іноземним інвесторам. «З їхнім приходом в Україну перенесуться виробництва та фабрики,в нашій державі почнуть складати комп’ютери,автомобілі світових брендів,мобільні телефони,холодильники тощо. Ми нарешті почнемо виготовляти те,що у світі продається за нормальні гроші»,- пояснює Майданюк. А відтак висловлює парадоксальну думку: «З точки зору світової економіки,Україні дуже пощастило з падінням національної валюти більше ніж утричі – завдяки цьому середня зарплата українців впала з 300-200 доларів до 150-100 доларів. Тепер місяць роботи українця коштує так само,а то й дешевше,ніж праця індійського чи китайського робітника. Це означає,що ми випереджаємо Південно-Східну Азію за одним із пунктів інвестиційної привабливості».
 
На його переконання,залишилося хіба «створити такі політико-правові умови,в яких іноземний бізнес зможе вільно працювати,відкривати нові заводи,вкладати гроші та розвивати експорт,не боячись українських податківців,прокуратури,державних квот і парламентського лобіювання олігархів,спрямованого проти їхнього бізнесу. Щоб іноземний інвестор знав,що незалежно від того,хто в Україні президент і яка партія при владі,його завод і далі вільно працюватиме без жодного тиску держави і бюрократів.
 
Саме такі умови були створенні в Китаї та «азійських тиграх» і саме тому до них потягнулися міжнародні корпорації». Але,наголошує Майданюк,для цього «в країні мають бути мир та стабільність. Адже,як відомо,бізнес любить тишу. Тож умовою економічного українського успіху має стати встановлення миру на Донбасі – міжнародний бізнес мусить знати,що у нас вже немає війни».
 
Він також нагадує,що шлях до економічного успіху країн Східної та Південної Азії не був легким і не всім подобався. Але іншого шляху в країн третього світу вирватися зі злиднів і перетворити свої занедбані містечка в сучасні мегаполіси на сьогодні немає. А після цього резюмує: «Хоча українці можуть і далі продовжувати шукати «свій»,«окремий» шлях,не працюючи ні на які міжнародні ринки та компанії,і чекати економічного зростання від якогось нового національного лідера,політичного «месії»,який все зробить за нас,відбере в олігархів вкрадені гроші й наведе в країні «порядок».