Російська дипломатія, як і радянська, обслуговує тих, хто приймає рішення на вищому політичному рівні. Традиція все заперечувати та подавати у викривленому світлі там існує вже багато десятиліть. Про в інтерв’ю «Главкому» розповів міністр закордонних справ України (2010–2012) Костянтин Грищенко.

«Варто згадати твердження Москви, що у 1939 році саме Фінляндія розвʼязала війну нападом на СРСР. Такого роду пояснень щодо війни в Афганістані, вторгнення до Чехо-Словаччини ми знайдемо дуже багато – це фірмова марка радянської та російської дипломатії. Більшість російських дипломатів є адептами тієї радянської школи. Відтак вони не вважають за необхідне шукати якісь витончені аргументи для тих, хто не сприймає геббельсівські методи пропаганди. Навпаки – досі переконані, що треба брехати якомога сильніше й усі тоді повірять. Сучасний світ так не працює, проте вони живуть ще старими часами», – сказав Грищенко.

На думку ексміністра МЗС, головною аудиторією провідних російських дипломатів є саме російська аудиторія, а головна мета – «сподобатися одній людині у Кремлі».

«І їх абсолютно не турбує, як це сприймається зовні. Тому для Небензі (Василій Небензя – постійний представник РФ в ООН – «Главком») бити кулаком по столу в Раді безпеки ООН більш важливо, аніж зважати на те, як це сприйматимуть інші представники міжнародного співтовариства, що сидять із ним за тим же столом. Справа ж взагалі не в дипломатії. Просто рішення, що приймалися на вищому політичному рівні, призводять до необхідності виправдовувати те, що неможливо виправдати. Звісно, якщо виходити зі стандартів дипломатії та міжнародного права, якими керувалася міжнародна спільнота щонайменше після Другої світової війни. Відтак усі намагання росіян щось пояснити приречені на провал, тому вони і вдаються до чистої пропаганди», – каже дипломат.

Одним з яскравих прикладів «російської дипломатії» Грищенко вважає речницю російського МЗС Марію Захарову, яка є «уособленням підміни логічних аргументів гротеском у стилі хворобливої фентезі, що вже давно не сприймається не тільки дипломатами, а й просто притомним загалом».

Як пояснив ексміністр МЗС, російська дипломатія «не має основи, на якій вона може працювати».

«Дипломатія працює тоді, коли треба домовлятися. Для цього потрібно мати сигнал від вищого політичного керівництва, відповідні директиви для досягнення прийнятних для сторін домовленостей. Такі домовленості мають ґрунтуватися на компромісі, але на сьогодні, судячи з їхніх публічних заяв і дій, у вищого політичного керівництва Російської Федерації немає бажання ні про що домовлятися. Вони просто хочуть по максимуму отримати те, про що заявляли від самого початку вторгнення. Відповідно, і дипломатія не має основи, на якій вона може працювати», – розповів Грищенко.