Те,що в особі Надії Савченко московський імперський режим показово вершить суд над Україною,навряд чи піддається сумніву. Алгоритм вироку і над безвинною бранкою і над нашими державою та народом напрацьований кремлівськими стратегами. Однак лиховісний план поки що безкарних «обустройщиков» (перефразуємо термін Солженіцина – російського шовініста з нобелівськими регаліями) дав збій. Начебто завдяки чи то хакерським «іграм» з проханням до Надії від імені Президента України припинити сухе голодування,чи,можливо,спланованій операції спецслужб… Хоча насправді суть,очевидно,у Вищому Плані,який дає Всевишній на життя. Тож Герої не вмирають! І Богові дякувати,так можна говорити й про тих,чий земний шлях продовжується. Тих,хто своїм чином і словом доводить: «Ще не вмерла України і слава,і воля».
Звичайно,не варто навіть допускати думки,що путіно-гундяєвський лиховісний «Русский мир» може змінити свою сутність. Як і плани щодо України. Наразі він,кидаючи в «топку» архаїчного паровоза реанімованої імперії тисячі й тисячі життів (у тому числі – й самих росіян),- на марші. Федералізує Сирію,дестабілізує Європу (ефективно використовуючи як фактор біженців,так свою «п’яту колону» у владних елітах),неприховано натякає на «освобождение» російськомовного населення в країнах Балтії,на Кавказі. І при цьому нагадує,про вірогідність ядерного Армагеддону.
На цьому фоні українські болісні пошуки союзників (пригадаймо минулотижневий дводенний візит Глави нашої держави до Туреччини) переконують в одному: якщо ми самі себе не врятуємо,ніхто нам не допоможе. Ще однією ілюстрацією-підтвердженням до висловленого може стати і так званий Мінський процес. Європа готова здати все,що завгодно,будь-якою ціною,аби лише заохотити кремлівські апетити,не допустити перенесення війни у буквальному розумінні на свої терени.
Водночас внутріполітична ситуація в нашій країні поступово починає нагадувати «мир на пороховій бочці». Унікальна недалекоглядність «вершителів доль»,коаліційні торги,«урядовіада» та «прем’єріада» – благодатна вода на млин «Русского мира». На жаль,і минула «семиденка» переконала в нездатності (принаймні зараз) українських еліт адекватно усвідомити та відповісти на смертельні загрози. 
«Сьогодні вона,самотня і слабка,протистоїть всесвітньому злу»
«Напівправда страшніше брехні. Фальшива любов гірше ненависті,- констатує Семен Семен Глузман – український інтелектуал,колишній в’язень радянських концтаборів,психіатр (див.«Лівий берег»). – Знаю,впевнений: політичне керівництво моєї країни не боїться смерті Надії Савченко. Більш того,воно зацікавлене в її героїчній смерті. Тому що в цьому випадку цивілізований світ ще раз здригнеться від жорстокості». Відтак він зазначає,що «звичайна молода жінка несподівано для світу і для самої себе стала символом послідовності і гідності. Її зробили такою українські політики,переслідуючи свою суто утилітарну мету. Сьогодні вона,самотня і слабка,протистоїть всесвітньому злу з обличчям чоловіка на ім`я Володимир Путін. Її зброя – смерть,власна смерть. У неї є це право,право на смерть. Ніхто крім найближчих їй людей не має права вмовляти її припинити голодування протесту,відмовитися від єдиного наявного у неї зброї захисту». Глузман також висловлює парадоксальну думку,начебто «Надія Савченко,на жаль,не потрібна Україні,як би голосно не стверджували протилежне українські політики. Жива – не потрібна». Аналітик зазначає,що суть нашої «політики» – гра чужими життями на фоні нескінченних інтриг,фальшивих парламентських мордобоїв і рясного потоку брехні. «Страшний час»,- резюмує він та згадує про темну камеру уральської зони,про 114 днів,коли сам також голодував. На його переконання,«ситуація Надії Савченко складніша,гірша. У неї є вибір. Родичі,адвокати,правозахисники дражнять її можливостями. Вони,не бажаючи того,на боці Путіна. Антична Героїня? Так,це так. Може померти внаслідок сухого голодування? І це правда. Може ПЕРЕМОГТИ? На жаль,Путіна перемогти неможливо. Або – майже неможливо».
Глузман,роздумуючи над тим,як бути,що робити,зізнається,що тут неможливі раціональні рішення. «Знаю,твердо знаю одне: якщо вона помре,тихо порадіють українські політики. Чужу смерть легко переступити. Адже у всьому буде винен Путін,тільки Путін. Чи не так?» – зазначає він.
«Найстрашніше,що може нас чекати» Політтехнолог Сергій Гайдай,який керував 15 років передвиборним штабом Петра Порошенка,а після цього неодноразово співпрацював урізних проектах,зазначає (див. liga.net): «Скільки себе пам`ятаю,Порошенко завжди вмів домовлятися,але не виконувати домовленості… Петро Олексійович дуже не любить розлучатися зі своїми грошима. Що стосується світогляду Порошенка,то потрібно розуміти,що він виник як бізнесмен і як політик саме в існуючій системі. Яку,офіційно,ми ніби як хочемо поміняти. У цій системі він діє ефективно,йому в ній комфортно. Тому що б він не говорив про реформи,патріотизм і боротьбі з корупцією,в реальності Президенту найменше хотілося б цю систему міняти». Відтак він висловлює підозру,що «глибоко в підсвідомості Порошенко живе з упевненістю в тому,що цей світ ділиться на тих,хто може цією корупційною системою ефективно користуватися,і на тих,кому не дано. Себе він,звичайно,зараховує до першої групи. Так ось ті,кому не дано вільно плавати в системі,повинні все життя «пасти задніх» і залишатися невдахами. А якщо вони будуть висловлювати невдоволення,то їх треба або ігнорувати,або обманювати». При цьому,на відміну від свого попередника,«Порошенко здатний швидко реагувати,швидко приймати якісь рішення,швидко давати необхідні обіцянки».
Роздумуючи над подальшої перспективу нашої країни,Гайдай наголошує: «Найстрашніше,що нас може чекати,- це втрата державності. Вирішальним багато в чому буде нинішній рік 2016. А взагалі історія вчить,що в таких умовах все закінчується справжньою революцією». Відтак від зазначає,що «ми можемо отримати реальну,а не вигадану на російському ТБ хунту. Будемо чесними: щоб взяти владу в цій країні вистачить одного полку «Азов»,тому він сьогодні владою і знищується. «Айдар» вже знищили,«Донбас» (батальйон. – Ред.) – теж».
«Можуть вирішити силовим шляхом «замінити» кремлівського правителя»
За версією незалежного політолога Віктора Каспрука (тут і далі посилаємося на «Радіо Свобода»),в РФ операція «Усунення ущербного лідера» зумовлена тим,що ситуація стає занадто критичною,тому й російські еліти «в найближчий час можуть вирішити силовим шляхом «замінити» кремлівського правителя. А найбільш довірене оточення Путіна,на чолі з колишніми генералами КДБ Івановим,Патрушевим і Бортіковим ухвалять це історичне рішення». На його думку,форм реалізації операції – справа техніки. Можливо,«пристарілий російський лідер (не розрахувавши своїх фізичних сил),просто невдало впаде на татамі під час тренувань із дзюдо і «скрутить» собі в’язи». Водночас він не виключає й «альтернативних» варіантів,напрацьованих для кожної фізичної особи,котра вже давно перейшла межу,де закінчується демократія і починається диктатура («викинуть з вікна,спалять в автомобілі під час «випадкової» аварії,чи розстріляють самі військові,під час перебування Путіна на якомусь із спецполігонів»). У той же час,наголошує Каспрук,зараз «Путін часто йде у ва-банк і спалює за собою мости,бо нутром відчуває свою поразку,але при цьому не бажає впритул бачити ті помилки,котрі допускає він сам,чи його оточення. Віра електорату в «доброго» царя-батюшку – це останнє,що тепер залишається у Путіна. Однак явно наступає наближення того часу,коли найпотужніші і найбільш впливові в Росії сили,олігархи,можуть не втримати під контролем ситуацію. Тому їм буде куди простіше пожертвувати таким «лідером»,ніж своїм і своїх сімей майбутнім».
Зважаючи на те,що Путін став абсолютно непередбачуваним та непрогнозованим,«у російських еліт є два шляхи розв’язання ситуації,котра виникла». Як вважає політолог,«перший,урочисто і з усіма належними у такому випадку державними почестями,якнайшвидше поховати свого «лідера» (у вигляді урни) в Кремлівську стіну. Після чого,США і ЄС допоможуть Росії відновити свою економіку»,- зазначає він. А відтак продовжує: «Другий,Путін залишається при владі довічно. При цьому,під приводом протистояння із Заходом і Україною,на невизначений термін скасовуються президентські вибори та вибори до Держдуми… Цей варіант найбільше влаштовує самого Путіна,та й електорат буде не проти». Він також нагадує і про можливість ще одного віріанту – достроково передати свою владу правонаступнику,як це зробив у 1999 році Борис Єльцин. «Але після продовження окупації частини Донбасу та Криму і російського вторгнення до Сирії ймовірність такого сценарію виключена. Адже тепер Путіну навряд чи вдасться уникнути міжнародного трибуналу»,- резюмує експерт.
Наразі ж,зауважує Каспрук,«Заляканий сам незворотною можливістю внутрішніх протестів,він (господар Кремля. – «ВП») нахабно хуліганить на міжнародній арені,щоб у світі сприймали Росію набагато сильнішою,ніж вона є насправді,а його ще більш безжальним і непередбачуваним. Кривавими війнами Путін спровокував нову Холодну війну,і тепер лише від мудрості і відповідальності вищих ешелонів московських політичних еліт залежатиме,яким чином вони відреагують на ті історичні виклики,які постали сьогодні перед Росією». «ВП» нагадує,що у вересні 2012 року Путіна вже відправляли «у вирій» на мотодельтаплані на чолі зграї журавлів-стерхів,після чого він начебто відбувся тільки болями в спині та кількатижневою відсутністю (жовтень – грудень) в публічному житті. Після цього,під час першого візиту до Туреччини в грудні 2012-го,господаря Кремля посадив власноруч (буквально!) Ердоган.
«…підготовки великої війни «русского мира» з Україною»
Аналітик Сергій Климовський зазначає (див. «Хвиля»),що «Гітлер і Геббельс – верх порядності в порівнянні з Путіним і Лавровим. Німецькі нацисти не влаштовували фарсів з судами над польськими,радянськими,британськими та іншими військовополоненими і партизанами. Показові страти і розстріли заручників – влаштовували,але до святенницького моралізаторства довжиною в двадцять місяців,на відміну від російських нацистів,- не опускалися. Німецькі нацисти були садистами-педантам,але не садистами-збоченцями,як їхні російські побратими по безумству». А відтак він намагається відповісти,навіщо Кремлю знадобилося цей ритуал вбивства та чому для цього Путін обрав саме Надію Савченко. «Відповідь криється в стратегічному плані Кремля психологічної підготовки великої війни «русского мира» з Україною. Соцопитування показували – в 2014 і 2015 р. ідея такої війна була непопулярна в Росії. Обиватель в РФ був готовий скільки завгодно матюкати українців,готовий був їм відключити газ і кисень,але воювати з ними не збирався,- позначалися ментальні «гальма». Кремль ця ситуація не влаштовувала категорично»,- пояснює експерт. Тому,за його версією,«Кремлю і знадобилася українська жінка. Її ритуальне вбивство розраховане,перш за все,на російського обивателя і має переконати його: в Україні немає людей,тому треба і можна вбивати її,жінок і дітей без всяких сумнівів…Коли будете бомбити їх міста,нехай вас не мучать сумніви на рахунок жінок і дітей,- там суцільно бандерівці і укри,можете вбивати їх усіх зі спокійною совістю. Всі ваші сумніви вождь «русского мира» бере на себе». Подібно вождю «німецького світу». Патріарху Гундяєву залишається тільки додати від себе перевірену фразу «Вбивайте,Господь своїх впізнає». Климовський зазначає: «Для повної дегуманізації противника в очах російського обивателя,для повного переконання його,що українці – це не люди,це якісь бандерівці,а українців в природі не було і немає,Кремлю і знадобилося ритуальне вбивство Наді Савченко».
Якщо,констатує експерт,«вождь зняв всі моральні обмеження,то чого стримувати свої тваринні інстинкти? Росіяни – адже вони нові надлюди і їм все дозволено і авансом все прощено. Путін,Держдума,Гундяєв,Зюганов і інші авторитети «русского мира» вже виписали йому індульгенцію». Він наголошує,що «ритуальне вбивство Наді Савченко – це акт підготовки Кремлем росіян до війни».
«Піде ядерний ультиматум»
За гіпотезою президента «Центру глобалістики» Михайла Гончара (див. «Газету по-українськи»),«у Кремлі вважають схему «карибської кризи» ідеальною для отримання стратегічних поступок від Заходу. Невдача у досягненні мети пояснюється поганим менеджментом конфлікту з боку М. Хрущова. При цьому,задум Кремля матиме несподіване для Заходу ноу-хау». А відтак він пояснює суть цієї схеми у нових реаліях. «Скритна доставка до німецького узбережжя ядерних боєзарядів сумарною потужністю в кілька мегатон створить для Кремля так званий «обмінний фонд» за аналогією з подіями карибської ракетної кризи 1962 року. Варто скористатися описом «ідеї Хрущова»,викладеним у книзі-дослідженні «Кузькіна мать»,написаній офіцером ГРУ ГШ ЗС СРСР Віктором Суворовим (Володимиром Резуном),- пише Гончар. – Сучасний задум Кремля може полягати в тому ж – створити передумови для стратегічного торгу з США. Суть його,досить імовірно,зведеться до ультиматуму. США забираються з Європи і передають її в зону впливу Росії,з відповідними змінами в архітектурі ЄС і розпуском НАТО».
У той же час,він зазначає,що ноу-хау полягає «в бездоганному маскуванні доставки ядерних боєзарядів для «години «Ч». Своєрідне «гібридне застосування» ядерного боєзаряду без традиційної доставки носієм,а нетрадиційним способом,із використанням невійськової інфраструктури. Поки всю увагу НАТО і ЄС відволікають провокативними польотами російської стратегічної авіації та її перехопленням,навчальними пусками ракет-носіїв,походами ПЛАРБ до берегів США,насправді,доставка може бути здійснена непомітно».
Після цього ,прогнозує експерт,«піде ядерний ультиматум,причому не боку офіційної Росії,а від якоїсь «третьої сили»,що отримала у своє розпорядження ядерну зброю і прагне «справедливо перевлаштувати світ»,вимагаючи відходу США з Європи. За логікою Кремля,Європа капітулює негайно і навіть вимагатиме від США забратися якнайшвидше. ЄС буде готовий підписати будь-які документи. Тому що Європа – це,перш за все,Німеччина».
«Стане для всіх великим випробуванням»
Роздумуючи про феномен нинішньої РФ,білоруська письменниця,яка здобула у 2015 році Нобелівську премію з літератури,Світлана Алексієвич зазначає у «DW»: «Справа не в Путіні,Путін просто акумулював бажання суспільства,яке справді відчувало себе приниженим,обкраденим,ошуканим. Я зрозуміла,чому мовчить народ,коли я поїхала в глибинку,в Сибір,у Росію. Народ не зрозумів,що відбулося,він не очікував цього. Це зробила якась частина інтелігенції у великих містах на чолі з Горбачовим. Люди жодного капіталізму не хотіли,це якось не збігалося з російською ментальністю,і коли Путін промовив ці слова – «скрізь вороги,ми повинні бути сильними,нас повинні поважати» – все стало на свої місця,ось так люди знають,як жити,і знову згуртувалися в могутнє народне тіло». Вона також згадує,що « повернулася за півроку до того,як відбулося це перетворення Путіна,коли було скинуто всі маски і програма цієї Росії стала цілком розкрита,очевидна. Для всіх це було і поразкою,і повним здивуванням. Ми тільки потім зрозуміли,що це готувалося майже 20 років. Ось такі ми були романтики,наївні,вірили,що демократія прийде в наш дім сама по собі,тільки від того,що ми кричимо на вулицях Свобода! Свобода!».
Світлана Алексієвич також висловилася з приводу майбутнього. На її переконанання,«зрозуміло,що щось вариться в російському котлі і це щось зовсім не те,що ми називаємо свободою. Вариться щось,що стане для всіх великим випробуванням. Але це,все ж таки,відхід «червоної людини»,вона йде,йде,на жаль,з великою кров`ю. Імперія не може зникнути ось так миттєво за 5-10 років. Як правило,якщо взяти інші імперії – Римську,Османську,це все зникало десятки років. Дуже довго».
«…інфіковане шовінізмом і імперіалізмом»
Володимир Огризко,роздумуючи на «FaceNews»,про реалії,висловлює версію: «Якщо Росія вже прийшла на Донбас,то вона звідти,на жаль,швидко не піде,як і з Криму. Це занози,які будуть використовуватися Росією в нашому тілі,щоб Україні було погано. Це МЕТА Росії. Через ці скалки вона хоче зупинити наш рух і в Європейський Союз,і в НАТО. Це є ключовою метою,це пояснює все те,що відбулося протягом останніх двох років». На його думку,РФ своєю присутністю в Донбасі намагається «подарувати» ще одну проблему для України у відповідністю з принципом: «Ми їх будемо контролювати,а ви їх будете годувати».
Як вважає Огризко,«логіка росіян полягає в тому,щоб показати всім,але,в першу чергу,самим собі,що «ми великі»,незважаючи на те,що економіка валиться,що країна сировинна,що соціальні стандарти менші,ніж середні. Але гра на цьому шовінізмі,популізмі,як не дивно,в Росії проходить».
Він також зазначає: «Передбачати,що може зробити Путін,щоб в черговий раз підняти цей шовіністичний чад,дуже складно. Я тільки сподіваюся,що він не полізе на країни НАТО,тому що це буде означати,що ймовірність колективної відповіді буде досить високою… Складається враження,що Володимир Путін робить і спроби налагодити відносини з США. Наприклад,в Сирії Росія начебто як виступає зі США ситуативними союзниками,закликаючи до перемир`я». У той же час,переконаний екс-міністр,«на жаль,теперішня Росія не може поміняти свій підхід об`єктивно,просто в силу того,що їй нема чого запропонувати своїм людям,крім агресії і шовінізму. Не хочу бути пророком,що несе погані новини,але вважаю,що попереду у всіх нас складні часи. По-перше,холодна війна вже почалася,як би цього комусь не хотілося б констатувати. По-друге,Росія і Захід несумісні за своїми світоглядними основам,тому об`єднати їх в одне політичне простір неможливо. Захід витратив колосальні кошти з початку 1990-х років,коли розпався СРСР,намагаючись втягнути Росію в західну цивілізацію. Тепер він нарешті починає розуміти,що це нереально в силу об`єктивних обставин,які характеризують російське суспільство».
На переконання Огризка,«справа навіть не в Путіні,не в його оточенні,а в тому,що російське суспільство інфіковане шовінізмом і імперіалізмом,всім тим,що не дає йому можливості цивілізовано,з західної точки зору,розвиватися. Можливо,йому так добре,так нехай собі так і живе. У цьому випадку потрібно домогтися,щоб Росія при цьому не втручалася в справи інших країн,не загрожувала агресивними діями своїх сусідів. І,звичайно ж,понесла покарання за вже вчинені злочини. Але якщо ж Росія буде і далі продовжувати свою агресивну політику,як сьогодні,то світова спільнота повинна буде покарати її за це».
«Україна напередодні»
Народний депутат України Євген Рибчинський свої роздуми про реалії та їхні метаморфози (див.«Українську правду»),розпочинає із цитування кількох рядків із вірша свого батька Юрія Рибчинського: «…Народи всi живуть сьогоднi,а ми живем напередоднi. Ми на горi чи у безоднi? Нi тут,нi там – напередоднi. В нас реформаторiв три сотнi. Реформи де? Напередоднi». Він зазначає,що «Україна майбутнього зовсім не схожа на ту пародію,яку ми бачимо за вікном,слухаємо по радіо,дивимося по телевізору і про яку читаємо на шпальтах газет та інтернет-видань. Майбутньому не дістанеться геть нічого з нашого безглуздого і бездарного сьогодення. Ця епоха увійде в історію під абстрактною назвою «Україна напередодні»,бо ми дійсно знаходимося на порозі якихось важливих подій,до яких,на жаль,ми не маємо ніякого відношення».
Резюмуючи,що «ми застрягли між прийдешнім і минулим»,Євген Рибчинський підкреслює: «Ми залежні геть від усього,особливо від провокаційних політичних шоу. Та головне – від фатального небажання аналізувати і робити висновки. Інакше б ми ніколи в житті не вибирали такі партії,таких президентів,таких парламентаріїв і таку місцеву владу. Бо навіть голодний звір не їсть екскременти,а ми це робимо після кожних чергових та позачергових виборів. Ми були і все ще залишаємось напередодні». На його переконання,Україна майбутнього «не споживатиме чужий газ,не їстиме чужий хліб і не говоритиме чужою мовою. Україна майбутнього не матиме сотні тисяч ув`язнених,як і сотень тисяч правоохоронців. Україна майбутнього не матиме потреби в кредитах. Україна матиме таку систему освіти,при якій потенціал кожної дитини розкриватиметься максимально. Україна майбутнього отримуватиме енергію від усього,навіть від тиску автошин на поверхню дороги. Українці заряджатимуть мобільні телефони від елементарного дихання повітрям. Україна майбутнього – це фантастичні технології і гуманний соціальний устрій,це суди без засудження і віртуальна гривня,це зручне дешеве житло і висока соціальна свідомість суспільства. Україна майбутнього – це мрія,напередодні якої ми,на жаль,не живемо,а животіємо».
Безумовно,за будь-яких обставин,кожен з нас мусить запитати самого себе,що він зробив для України. Констатація політичної сліпоти про те,за скільки секунд чи хвилин перед розстрілом уміють єднатися українці (говоримо про політичну націю),навряд чи мобілізує.
Та,з іншого боку,мусимо дивитися в очі більшій ніж суворій правді. Тим паче,що ліміт помилок у контексті сьогодення крізь призму уроків історії вичерпується.
На цьому вкотре наголошували й ЗМІ: «Імітація Асоціації…» («Главком»),«Як позбутися тривалого віками приниження? («Український погляд»),«Німецький експерт: «До України висувають вимогу,яку неможливо виконати» («DW»),«ЄС продовжив на півроку санкції проти 146 росіян і 37 російських компаній» (УНІАН),«Вирок Савченко призначили на 21 березня,вона оголосила,що продовжить сухе голодування» («Радіо Свобода»),«Легкої прогулянки по Україні у Путіна не буде,- Полторак» («Газета по-українськи»),«Засновник Stratfor прогнозує війну у Східній Європі» («УП»),«Порошенків кут» («День»),«Провину за зволікання з реалізацією Мінських домовленостей зараз намагаються перекласти на Україну,- посол» (УНІАН)…
Тож попереду – нові виклики,яких уникнути нікому не вдасться. До того ж,і парламент,який збирається запрацювати на повну потужність,може подарувати Україні немало сюрпризів.
Однак не варто опускати рук і впадати у відчай. З цього приводу промовисто зазначає Віктор Суворов (див. «Гордон»),згадуючи про величезну статую жінки,яка,з мечем і щитом,повернута на Схід. Цей «пам`ятник побудували в 1981-му – в той же рік,коли народилася Надія Савченко. Пройде зовсім небагато часу – і величезну статую «Батьківщині-Матері» в Києві будуть називати «Надія»,тому що це і є та сама залізна жінка,яка захищає Україну.
І паралель з Жанною д`Арк очевидна і неймовірна: мерзотники судять чисту,хоробру і невинну жінку,яка – одна! – протистоїть жахливому,згнилі,смердючому і огидному колоса на глиняних ногах – Кремлю і його господареві».
Навряд чи помиляються ті,хто стверджує: кожен день наближає наш народ до торжества справедливості. Адже інакше бути не може. Імперія зла вже приречена. Однак ціна перемоги дуже дорога. Будьмо!