Новий навчальний рік в українських вишах розпочався по-різному. Хтось відразу ж перейшов на дистанційну освіту, а в когось продовжуються авдиторні пари. З 15 жовтня у Волинському національному університеті імені Лесі Українки триває дистанційне навчання.

Згідно з наказом ректора Анатолія Цьося від 13 жовтня, університет Лесі Українки тимчасово перейшов на дистанційну освіту, а з 15 листопада пари проводитимуться у авдиторіях. Однак, зважаючи на епідемічну ситуацію, студенти можуть не повернутися до вишу.

« Остаточного рішення щодо навчання ще не ухвалили. Наказ ректора про дистанційну освіту має термін до 15 листопада. Найближчими днями керівництво університету прийме рішення з огляду на те, в якій карантинній зоні ми будемо», – зазначила декан факультету філології та журналістики Лілія Лавринович.

Вона розповіла, що дистанційне навчання – це вимушений крок, і краще, коли пари проводяться в авдиторіях.

«Усе-таки енергія слова, магія міміки і жестів викладача, безпосередній контакт зі студентом – це речі, які нічого не замінить у навчальному процесі. Дистанційне навчання – вимушений крок, і будемо сподіватися, що час, коли не буде в ньому такої категоричної потреби, чимшвидше завершиться. З іншого боку, переконана, що більшість педагогів і надалі будуть застосовувати в роботі платформи дистанційного навчання та відеозв’язку, навіть коли повернемося в аудиторії. І – парадокс – маємо тут завдячувати карантинним обмеженням, які спонукали педагогів вивчити нові технології», – зауважила Лілія Лавринович.

Студенти ж кажуть, що сумують за парами в авдиторіях, однак у теперішній ситуації краще ходити на пари онлайн, аніж офлайн.

«Враховуючи епідеміологічну ситуацію, в якій ми зараз перебуваємо, дистанційне навчання – це чудова альтернатива. Звісно, не вистачає студентської атмосфери у стінах факультету. Однак, зараз найголовніше – це здоров’я і всі повинні пристосовуватися до сучасних умов. Кількість хворих на Covid-19 щодня зростає і доцільніше зараз навчатися дистанційно, аніж знову перебувати в авдиторіях. Це великий ризик, адже з виходом на очне навчання кількість хворих значно збільшиться: скупчення людей у автобусах, тролейбусах, гуртожитках, у корпусі врешті-решт», – поділилася враженнями студентка другого курсу факультету філології та журналістики Ольга Мельничук.

А чи змінилася якість освіти з впровадженням дистанційного навчання розповіла Лілія Лавринович. Очільниця факультету ствердила, що дистанційне навчання критично не впливає на якість освіти. Також вона зауважила, що переважно більшість студентів призвичаїлися до такої форми навчання і навіть знайшли у ній позитив.

«Кожна конкретна дисципліна вимагає своїх форм та методів роботи викладача. Тож можливість чи неможливість надавати якісну освіту дистанційно варіюється залежно від спеціальності, на якій навчається студент, від конкретного предмета. Звичайно, дистанційне навчання забирає у викладача значно більше часу на підготовку до занять, але більшість колег звикли до такого ритму, хоч, звичайно, відчутна втома. А от як бути з дисциплінами, які вимагають безпосереднього, офлайн, контакту викладача та студента (лабораторні заняття з природничих дисциплін, фізкультура і т. ін.), тут викладачі намагаються бути гнучкими: переформатовувати структуру курсу, шукати нестандартні підходи до проведення занять. Загалом можна стверджувати, що дистанційне навчання критично не впливає на якість освіти (принаймні коли вести мову про наш факультет). Проведене нещодавно серед студентів факультету філології та журналістики анкетування засвідчило, переважна їх більшість призвичаїлися до такої форми навчання і навіть знаходять у ній позитив», – проінформувала керівниця факультету філології та журналістики.

Студенти теж підтримують позицію Лілії Лавринович щодо якості освіти. Вони зазначають, що на дистанційних парах доводиться вчити ще більше.

«Я не думаю, що якість освіти змінилася з впровадженням дистанційного навчання. Мені здається, що на онлайн-навчанні нам доводиться освоювати більше матеріалу, аніж на парах у авдиторіях. Викладачі всі предмети проводяться звично, навіть з фізкультури ми маємо програмні завдання. Наші знання точно не погіршуються у такій ситуації», – зазначила студентка факультету Катерина Козак.

Студенти ж сумують за авдиторними парами, але стверджують, що у випадку повернення до очного навчання, буде страшно ходити в університет.

«Надзвичайно страшно знову повернутися до авдиторій. У місто з’їдуться студенти з різних куточків України, що нестиме велику небезпеку для всіх. Зважаючи, що стало набагато більше «червоних» зон, відновлювати авдиторне навчання – неправильно. Усі цінують власне життя та здоров’я», – зауважила Таїса В’юн, студентка-другокурсниця.

Тож, найближчими днями керівництво університету прийме рішення про навчання онлайн, чи все-ж-таки офлайн, з огляду на те, в якій карантинній зоні перебуватиме Луцьк. Як зазначила очільниця факультету філології та журналістики Лілія Лавринович, дистанційне навчання – вимушений крок, і потрібно сподіватися, що час, коли не буде в ньому такої категоричної потреби, чимшвидше завершиться.

Дарина Андрощук быстрые займы онлайн