Пішов добровольцем. Анатолій розповідає,що страху не було. Хвилювався лише за те,чи справиться він із завданням поряд із молодими побратимами. Але справився. Каже,що коли мобілізаційний вік збільшили до 60-ти років відразу написав заяву на відновлення себе на обліці,- інформує Громадське.Волинь.

Спочатку Анатолій Микитович 6 місяців служив на Яворівському полігоні. Там дізнались,що він директор школи. В той час там не вистачало офіцерів і його залишили. В кінці служби вже був головним старшиною військового містечка. Проте постійно просився на Схід. Через шість місяців його туди відправили. Базувався його підрозділ біля Краматорська.
«Завдання цього підрозділу – перевозити важку бронетехніку. Ми її й перевозили. З «зеленої» зони в «червону»,з «червоної» в «жовту». За рішенням погодження ОБСЄ та техніка переміщувалася. Були під Дебальцево,Попасне,Артемівськ,Дружківка,Слов’янськ,Краматорськ,Рубіжне,Северодонецьк»,– розповідає Анатолій.
Додому повернувся через три місяці. З 4 квітня приступив до виконання обов’язків директора школи. Нині Микитович у відпустці. Каже,треба «перемкнутися» з війни на мирне життя.