«Дякуємо!» зі сльозами на очах: на Театральному майдані зустріли звільнених з полону волинян (ФОТО) - Волинь.Правда

«Дякуємо!» зі сльозами на очах: на Театральному майдані зустріли звільнених з полону волинян (ФОТО)

Показати всі
0

«Дякуємо!» зі сльозами на очах: на Театральному майдані зустріли звільнених з полону волинян (ФОТО)

Опублікував Кононенко Ольга в
Категорії
Теги

Звільнених з полону волинян Артема Віндюка та Володимира Гізуна зустріли на Театральному майдані Луцька. Зустрітися з Героями сьогодні, 29 грудня, прийшло чимало лучан.

Як тільки кортеж зі звільненими волинянами прибув, у присутніх з’явилися сльози на очах. Після обіймів з рідними та знайомими за Артема Віндюка та Володимира Гізуна та усіх українських воїнів помолилися військові капелани, а згодом під звуки Гімну України хлопці символічно випустили в небо білих голубів.

«Головне – знати, що тебе чекають. Моральна підтримка – перш за все. Ми українці, ми волиняни, ми не здаємося. Ми боролися і будемо боротися за Україну, все вдасться», – сказав Артем Віндюк.

Волонтер, помічниця народного депутата України Степана Івахіва Наталія Попова, яка перебувала з хлопцями одразу після обміну, подякувала усім, хто прийшов зустріти Героїв. На її переконання, офіційно волинських полонених більше в ОРДЛО немає, але 15-ох волинян вважають зниклими безвісти.

Вона також  додала, що благодійний фонд Степана Івахіва забезпечить також лікування та реабілітацію звільнених з полону волинян.

Далі ж усі охочі, серед яких і голова Волинської ОДА Володимир Гунчик,  вручили хлопцям квіти та подарунки, а всі присутні, стримуючи сльози,  вигукували слова «Герої» та «Дякуємо!».

Post Views: 12

Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook

1 Comment

  1. Avatar Микола сказав:
    10.01.2018 о 11:09

    ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ
    ЛИСТ ДО Б. ГРІНЧЕНКА
    «…Найбільшою з нісенітниць е та, буцім Україна
    була колись єдиним неподільним тілом з погляду
    національних інтересів і змагань, як хотять запевнити
    наші псевдопатріоти,— такої України ніколи не існувало
    і не існує… Другою нісенітницею
    є те, буцім Україна … боролася з ворогами за «віру батьків» та «волю
    рідного краю»; такі «благоглупости» писалися на знаменах
    верховодами та політичними інтриганами, бо
    ніколи ті, що б’ються із-за якогось шматка, не скажуть,
    що вони б’ються саме з-за шматка, а наговорять
    «великих слів велику силу»… Ніколи Україна не боролась ні за який свідомий
    загальноукраїнський ідеал, і ніколи не існувало
    свідомого загальноукр[аїнського] патріотизму… Не за віру батьків і не за «неньку
    Україну» боролося високе укр[аїнське] шляхетство,
    а за панування свого стану на Україні,
    вони через се хилилися й до Польщі, бо католицька
    Польща більш забезпечувала їм ту самостійність
    панування, ніж православна Москва… За сі привілеї
    бились укр[аїнські] пануючі верстви з польськими або
    московськими, боролись за владіння хлопами, маєтками
    та властю, а зовсім не за волю батьківщини або
    віру. І «воля», і «віра батьків» у кожного стану були
    свої і виявлялись ні в чому іншому, як у реальних життєвих
    потребах, за котрі тільки і йшла боротьба. А «ненька Україна»
    була ні чим іншим, як лиш гаслом,
    під окликом котрого пануючі верстви гріли собі руки…»

Вибір редакції