Павло Казарін підкреслює,що «Україна сьогодні стоїть на роздоріжжі. Одна дорога веде її до повторення боснійського досвіду. Інша – до хорватського».
 
На його переконання,«потрібно чітко розуміти мотиви Москви: ставка в Кремлі робиться саме на те,щоб повернути Україну в формат «буфера» між Росією і Заходом. Зберегти ситуацію,коли захід закінчується на польсько-українському кордоні,а не на україно-російської. Москві не потрібні Донецьк і Луганськ – вона хоче використовувати їх лише в ролі тієї самої «Республіки Сербської»,яку свого часу Мілошевич зумів нав’язати Боснії. Щоб ці анклави,контрольовані бойовиками,були легалізовані в Україні,отримали право вето на рішення Києва і служили нашийником на українському зовнішньополітичному суверенітеті».
 
У той же час,наголошує Казарін,«головне завдання України – це прагнути до хорватського сценарієм припинення війни. Затягувати мирні переговори до тих пір,поки у Москви не залишиться ресурсів,щоб продавлювати своє бачення мирного процесу. Не погоджуватися на будь-які рішення,які можуть обмежити український суверенітет. Звикати жити в умовах гібридної війни і перманентних військових ескалацій. У міру сил – домагатися того,щоб список санкцій тиск на Москву не слабшав».
 
Експерт зауважує,що «ніхто не обіцяє,що це трапиться завтра. Ніхто не обіцяє,що перемога буде легкою». А відтак риторує: «Але хто взагалі вселив думку,що на війні буває інакше?»