Верховний суд 26 серпня розглянув спір між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств з приводу договору оренди земельної ділянки під Центральним ринком. Повний текст судового рішення вже опублікували в Державному реєстрі судових рішень.

З тексту вбачається, які аргументи суд взяв до уваги, аби відправити справу на повторний розгляд.

Верховний суд визнав, що, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій належним чином не встановили характер спірних правовідносин, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та не дослідили зібрані у справі докази. Зокрема, Верховний суд визнав, що суди першої та апеляційної інстанції помилково посилалися на умови додаткової угоди №3 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, взагалі не дослідивши та не надавши правової оцінки умовам договору оренди землі у редакції додаткової угоди №4.

ДОБРОСОВІСНА СУДОВА ПОМИЛКА ЧИ ГРА У ПІДДАВКИ МІСЦЕВІЙ ВЛАДІ

Нагадаємо, саме додатковою угодою №4, яка визнана укладеною за рішенням суду, передбачений порядок обрахування строків дії договору, з приводу чого й почався спір. Верховний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили строк дії договору оренди з урахуванням внесених змін, отже, дійшли передчасного висновку про закінчення строку дії договору на час прийняття оскаржуваного рішення Луцькою міської ради та наявність підстав для припинення договору.

Велика Палата Верховного Суду  дійшла висновку, що обов’язок забезпечити державну реєстрацію договору речового права, права оренди земельної ділянки, покладена на орендаря, тобто Облспоживспілку. Відтак Спілка і звернулася 12 червня 2019 року до державного реєстратора, який зареєстрував право оренди строком до 11 червня 2020 року включно.

Верховний суд звертає увагу на те, що виправлення державним реєстратором дати закінчення права оренди з 11 червня 2020 року на 27 серпня 2019 року мало бути визнаним неправомірним. Суд у своєму рішенні зазначає, що відповідні дії реєстратора порушили переважне право Спілки на першочергове продовження дії договору оренди, а також нагадує, що орендодавець повинен був попередити орендаря про намір припинити дію договору не пізніше як за 30 днів. Суд також звернув увагу, що сторона відповідача не надала жодних матеріалів, які би підтверджували, що міська рада в будь-який спосіб повідомила Спілку про намір внести зміни до державного реєстру речових прав.

Волинська обласна спілка споживчих товариств, навпаки, надала суду копію листа-повідомлення від 7 травня 2020 року про поновлення договору оренди землі на адресу Луцької міської ради, проєкт додаткової угоди №5 про поновлення договору оренди. Верховний суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не взяли цих доказів до уваги, а вони мають істотне значення для вирішення справи.

Окрім того, суд звертає увагу, що на території спірної земельної ділянки розташовані об’єкти нерухомого майна, які на праві приватної власності належать Облспоживспілці. У зв’язку із наведеними обставинами, рішення судів першої та апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, та не встановили пов’язані з ними обставини, які входили до предмета доказування, отже, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими. Також Верховний суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно.

Власне, сталося те, про що «Волинь.Правда» попереджала у попередніх матеріалах, висвітлюючи спір між Луцької міської радою та Волинською облспоживспілкою. У міській раді хизувалися перемогою, якої не було, адже на рішеннях суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції було чітко зазначено, що вони не набрали законної сили, і вже не наберуть, оскільки суд касаційної інстанції відправив справу на повторний розгляд.

МАЙБУТНЄ, У ЯКОМУ НЕМАЄ ЗАКОНУ І СПРАВЕДЛИВОСТІ, ЛУЦЬКУ НЕ ПОТРІБНЕ

Важко повірити, що юристи міської ради не розуміли, що рішення Верховного суду може бути не на їхню користь, і що вони не попереджали про це «великих господарників» Луцька. Швидше можна повірити, що ці «господарники» дали вказівку ігнорувати і закон і суд, якщо тільки це суперечить «генеральній лінії», визначеній місцевою владою. Муніципали були готові розпочати демонтаж конструкцій на Центральному ринку важкою технікою, не зважаючи на аргументи торговців про те, що це незаконно. Тільки активна позиція підприємців, які живим щитом стали перед бульдозерами і вантажівками зупинила незаконні дії інспекторів Муніципальної варти.

«Волинь.Правда» висвітлювала протистояння між міською владою та підприємцями. Ми неодноразово писали про мітинги під стінами ради, протистояння спробам «муніципалів» знищити майно на Центральному ринку та відвідували засідання судів першої інстанції. І щоразу до наших кореспондентів підходили підприємці, які перебували у повному відчаї. «Невже нічого не можна вдіяти? Ну, як же так!?», – запитували вони розгублено, а в очах читався відчай. Їх переконували, що вони не праві, що закон і правда на боці міської ради, що на боці влади – впливові покровителі, проплачені ЗМІ та нечесні судді. З них насміхалися і говорили в очі, що нічого в них не вийде. У деяких опустилися руки. Однак, рішення Верховного суду повернуло надію. Як зізнаються деякі підприємці, для них новина із суду стала знаковою, адже тут мова вже не просто про Центральний ринок, мова про діагноз всієї нашої судової системи і державності загалом. Якщо звичайні громадяни не можуть довести свою правоту і конституційні права у судах, якщо правий той, хто має більше фінансових і владних можливостей – держава приречена. Справедливе і законне рішення Верховного суду означає, що не все ще втрачено, є чесні і принципові судді, є закон, є порядок, і не все ще можна великим і сильним політичним гравцям.

Справу відправили на повторний розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій допустилися помилок. Залишається під великим питанням лиш те, а чи дійсно мала місце добросовісна помилка суддів, яка може свідчити про низький рівень компетентності, чи може цю «помилку» допустили навмисне, так як в Україні часто так зване «телефонне право» стоїть вище будь-якого іншого права.

Та більший страх за нашу державу викликає навіть не це. Адже будь-який суд – це наслідок певного конфлікту, який виник раніше. І в цьому випадку конфлікт спричинила Луцька міська рада, якою у ручному режимі управляє молодий та «перспективний» політик Ігор Поліщук, якого ніхто на цю функцію не обирав і не уповноважував. Пан Ігор заявляє на всіх кутках, що він неперевершений юрист і чудово розуміється у законодавстві. То як же цей юрист додумався порушити купу законів, спонукавши міську раду всупереч процедурі припинити дію договору оренди, змусити депутатів проголосувати за припинення цього договору, а державного реєстратора – безпідставно внести відповідні зміни до державного реєстру речових прав? Це добросовісна помилка пана юриста? Ні, це бажання добиватися свого, йдучи по трупах права, закону і справедливості. Сьогодні цей ділок балотується у мери Луцька від команди «За майбутнє». Лучани, чи хочете ви такого майбутнього, у якому немає закону, а ваші конституційні права може порушити той, в кого більше важелів впливу? Підприємці, які годують чиновників міської ради зі свої податків, вже відчули на собі таке «світле майбутнє». Сьогодні у них забирають роботу і дохід, завтра заберуть житло, врешті у нас з вами заберуть наше місто і пустять по світу з торбою. У їхньому майбутньому немає місця пересічним лучанам, які намагаються заробляти на себе самі, та ще й платити податки. Їхнє майбутнє – це обслуговуючий персонал великих бізнесів олігархів, ручні чиновники міської ради, прикормлена «варта», яка їх охороняє, і проплачені журналісти, які співають їм оди і поливають брудом тих, хто насмілився говорити правду.

Підприємці вистояли, вони «вимучили» ці суди, на яких юристи міськради сміялися їм в обличчя. Адвокати Спілки мали блискучу правову позицію і розжовували її суддям так, що все зрозуміло ставало слухачу з будь-якою освітою, не те що суддям. Вони пройшли три кола юридичного пекла і зараз готуються починати все із самого початку, з висновками Верховного суду на руках, висновками, які свідчать про правоту Спілки і підприємців.

Та радіти зарано, адже, міська рада не раз демонструвала справедливість російської народної приказки – дурням закон не писаний, а якщо писаний, то не читаний, а якщо читаний, то не зрозумілий. Тому не виключено, що політикани вдадуться до нових провокацій і «безпрєдєлу». Ми ж хочемо жити у європейському місті, а у європейських містах влада, в першу чергу, дотримується закону. Відтак, аби остудити їх пил, потрібен вирок – політичний вирок, який здатен поставити кожен лучанин у виборчому бюлетені вже 25 жовтня.

Василь Онищук