Від того, хто переможе у другому турі президентських виборів у Франції, залежить не лише доля французів, а і всієї Європи. Які шанси у Макрона та чому Ле Пен сприймають як загрозу ЄС?

У неділю, 24 квітня, Еммануель Макрон та очільниця партії “Національне об’єднання” Марін Ле Пен боротимуться за посаду президента у другому турі виборів. Під час першого туру Макрон випередив Ле Пен майже на чотири відсотки, набравши трохи більше ніж 27 відсотків голосів. На третьому місці у перегонах опинився лідер лівої партії “Нескорена Франція” Жан-Люк Меланшон, за якого віддав голос кожен п’ятий виборець. Представники традиційних партій – соціалісти та консерватори – зазнали історичного фіаско. Але, за прогнозами аналітиків, Макрону ще рано святкувати перемогу, хоча він і залишається фаворитом передвиборчих перегонів.

Еммануель Макрон

Це показали і результати теледебатів між двома суперниками – Макроном і Ле Пен, що відбулися у середу, 20 квітня. Майже три години кандидати на президентське крісло обговорювали цілу низку питань – від соціальної політики та зміни клімату до заборони носіння хіджабу та війни в Україні. Макрону вдавалося вміло відбивати удари Ле Пен, яка звинувачувала його в тому, що за час його перебування біля влади знизився рівень добробуту французів.

Сам Макрон спочатку нагадав суперниці про фінансовий скандал, в якому вона фігурувала, та її можливі зв’язки з Росією, а потім розкритикував її плани, що стосуються екологічної політики та заборони носіння мусульманського жіночого одягу, що закриває обличчя та голову. Якщо це станеться, сказав Макрон, Франція стане першою країною у світі, що забороняє релігійні символи, а це може призвести до громадянської війни.

Наприкінці дебатів Еммануель Макрон вийшов переможцем. Це підтвердили під час опитування 59 відсотків респондентів. Але всі оглядачі впевнені, що теледуель Макрона і Ле Пен не є вирішальною. “Це свого роду міф. Адже це тільки один з багатьох факторів”, – каже Аріан Боген, політолог з Університету Північної Умбрії, в інтерв’ю французькому каналу France 24. Марін Ле Пен програла в 2017 році не тому, що вона провалилася на дебатах, а тому що підтвердила свою некомпетентність.

А Бернар Санан з Інституту соціологічних досліджень Elabe вважає, що обидва кандидати – і Макрон, і Ле Пен – продемонстрували під час теледуелі свої слабкі місця. Кожен другий глядач вважає Макрона зарозумілим. А інша половина надалі побоюється Ле Пен.

Боротьба за голоси лівих

Найбільша проблема Макрона в тому, що він успішно нівелював всі традиційні партії. І через п’ять років ані традиційні консерватори, ані соціалісти так і не оговталися. У першому турі вони не набрали навіть 10 відсотків голосів та стали лише ресурсом для проведення другого туру. Люди мистецтва, профспілки та колишні президенти Олланд та Саркозі закликали віддати голоси за Макрона. Але вони не мають політичної підтримки.

Плакат у Сорбоні

Єдиний суттєвий резерв (22 відсотки) – це виборці лівої партії Меланшона, через яких Ле Пен могла навіть не потрапити до другого туру. Але цим прихильникам соціалізму в стилі НДР дуже важко зробити вибір у другому турі між Макроном та Ле Пен. “Ні той, ні інша”, – написали студенти на плакаті, вивішеному на стінах університету Сорбони.

Меланшон закликав не віддавати голоси правим у другому турі виборів. Але він і не висловився прямо про те, кого потрібно було б підтримати. При цьому його виборці роз’єднані. Спочатку 33 відсотки з них хотіли голосувати за Макрона, потім більшість утрималася. Крістоф Кастанер, голова фракції Макрона в парламенті, попередив тих, хто утримався: “Не робити вибір означає грати в російську рулетку”.

І Ле Пен, і Макрон борються за тих самих виборців, каже Аріан Боген: “Макрон взяв чіткий курс вліво, і це правильно, тому що консерватори показали погані результати”. Щодо пенсійної реформи чи екологічної політики, на її думку, це стало очевидним: “Але вирішальним фактором стане кількість тих, хто не проголосував і не віддав свій голос. І не кількість, а якість”.

Для європейців та НАТО Ле Пен – загроза

Марін Ле Пен

Якщо поглянути на те, що ховається за фасадом соціальної політики Ле Пен, стане очевидним, що йдеться про праворадикальні та правопопулістські плани. Для Європи перемога Ле Пен стане смертельним ударом. Починаючи з питань економічної політики та міграції та закінчуючи визнанням прав ЄС, партія Ле Пен має діаметрально протилежні погляди з Брюсселем.

З єдиною політикою щодо Росії та України у разі обрання Ле Пен можна було б попрощатися. І військові наслідки для майбутнього НАТО були б драматичними; Франція – по суті, єдина надійна військова сила у Євросоюзі. Під час теледебатів Ле Пен заявила, що вона не проти Європи, але хоче, щоб Європа змінилася. На що Макрон заперечив їй, що “Європа схожа на будинок, що перебуває в колективному володінні”, перебудувати який не можна просто так на власний розсуд.

Французькі виборці у неділю мають зробити вибір між політиком-реформатором, який за складних обставин підбиває непогані підсумки свого першого президентського терміну. Але його недоліком є ​​зарозумілість і те, що він далекий від народу. З іншого боку – політикиня, яка не має жодного досвіду управління країною та може привести Францію до націоналістичного ізоляціонізму, наслідки якого непередбачувані.