Дмитро Тимчук переконаний: «Варто розуміти,що Донецька область сьогодні – це «пілотний проект» другого етапу (після Криму) путінської авантюри зі знищення України. Якщо тут у Москви все вийде,подібний сценарій тут же чекає на Луганську і Харківську області. І так далі»,– зазначив він.

Втім,за словами Тимчука,події на Півдні можуть ініціюватися паралельно. Плацдарм для активних дій росіян вже існує – це Придністров’я. «Не дарма ще у березні сюди було перекинуто близько 2 тисячі російських військовослужбовців,з яких добра половина – спецназ. Готові «зелені чоловічки» у вигляді професійно підготовлених диверсійних груп. Поки увага України прикута до Донбасу,вдалий момент спробувати запустити алгоритм в Одесі. Втративши Одесу,Україна втратить весь Південь»,– вважає координатор «Інформаційного опору»,підкреслюючи,що Південний Схід – не кінець сценарію.

«Поки Путін трясе жупелом на ім’я Янукович,ми не можемо говорити про те,що він не націлився на Київ. Зрозуміло,під приводом «повернення легітимної української влади». Цей сценарій може дещо зіпсувати екстрена робота правоохоронців у рамках нинішніх чотирьох кримінальних справ проти Януковича. Доведи вони всьому світові на пальцях,що «легітимний президент» – злодій і вбивця,і Путіну буде куди складніше використовувати ВФЯ у своєму ляльковому спектаклі»,– зазначив Тимчук.

У той же час,він вважає,що головне – силові дії. «З приводу останніх. Не одне десятиліття світом гуляє пацифістський образ: квітка,що вставляється у зброю. У нас влада,гучно заявивши про проведення антитерористичної операції,сама засунула квітки в автомати своїх силовиків,суворо обмеживши їхні дії. Так,жертви серед так званого «мирного населення» нікому не потрібні. Але що заважає оголосити палаючий регіон зоною надзвичайного стану? І пояснити населенню,що кожен,хто заважає силовикам,автоматично опиняється поза законом»,– вважає координатор «Інформаційного опору».

Наголосивши,що виступає категорично проти сценаріїв кривавої бійні,Тимчук уточнює,що « виникають моменти,коли та чи інша країна опиняється перед вибором: або захищатися,або перестати існувати. Якщо ми вирішили прославитися шалено миролюбною нацією в складі Великої Росії,треба так прямо і сказати… Якщо ми не хочемо бути частиною Росії,треба захищатися. Може,для когось це і складний вибір. Але його треба було зробити ще вчора».

«Так,ми всі сьогодні біжимо по лезу бритви. З одного боку – загроза «спровокувати» Росію на повноваге вторгнення,втрату країни і трупи. З іншого боку – тиха втрата країни без трупів. Я поважаю християнську мораль. Але не пригадаю прикладів,щоб у світовій історії хоч одна безвольна нація була визнана великою і гідною поваги. Але рішення влади – не єдина проблема. Є дуже великі питання до «тактичних» моментів. Наприклад – до поведінки командування окремих частин ЗС України. Вся країна дивувалась «бойовим діям» десантників. Але причина цієї фантасмагорії носить не солдатські рвані берці,а погони старших офіцерів. Цій причині треба негайно давати оцінку і вживати заходів. Завтра робити все це буде пізно»,– підсумував керівник Центру військово-політичних досліджень.