Навряд чи стане для кожного з нас,в Україні сущих,рятівною ілюзія,що закони політичної драматургії інакші,ніж сценічні. Тож коли у фіналі дійства навіть рушниця без патрона вистрелює,то що говорити про вишколену російську військову армаду? Закон жанру ,заручником якого став навіть реалізатор імперсько-месіанського курсу «Русский мир»: спробуй відведи цю страшну колективну машину смерті,як підпишеш вирок собі ж. Навряд чи навіть встигнеш написати прощальну записку для Аліни (Кабаєвої) чи «равноапостольного Кирилла».

Тож навряд чи попередження аналітиків з приводу вірогідності вторгнення до настання осіннього бездоріжжя настільки вже перебільшені. Та,з іншого боку,зважаючи на масовану телерекламу новітніх опозиціонерів зі старими обличчями,очевидно,не відкидається і паралельний варіант відносно мирного повернення до влади добре знаної компанії. Інше питання,як потамувати апетити московських маріонеток,де претендентів на пост генерал-губернатора мало не критична маса…

І,все-таки,навряд чи Москва покладатиметься на безперервну «миротворчість» за допомогою «Градів» й іншої машинерії смерті,на очікування наслідків виборчої кампанії на фоні падіння української економіки та наростання протестних настроїв у суспільстві. У цьому ракурсі,зважаючи на минулотижневі процеси,не настільки вже й актуальними виявляються запитання з приводу того,скільки ще полковників і підполковників ЗС та СБУ впіймає Служба за руку як бізнесменів,чий капітал – злиття інформації для спецслужб стратегічного ворога №1,праця не тільки за срібняки на Кремль.

Зрозуміло,що навіть найпатріотичнішими законами (десепаратизації,деімперіалізації і т. д. ) не вдасться одномоментно переконати,щоб борці за торжество Закону показово й цинічно не плювали на нього. Щоб начебто українські душпастирі не ставили пам’ятники російським імператорам-поневолючам. Щоб компанія люстраторів не керувалися принципом тупої ненависті,заздрості. Щоб…

Цей перелік можна продовжувати,апелюючи до звичного «якби». Але історія не знає умовного способу. Тим паче тоді,коли,як зізнався навіть білоруський президент Лукашенко,«дуже складна ситуація в світі. Йде бій за перерозподіл світу,за панування,за вплив». Очевидно,в цьому ракурсі він не дуже далекий від істини.

Тим не менше,сподіватися на диво,не підтверджене конкретикою діянь,не доводиться. «Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих»,- ця аксіома стосується кожного з нас,кому суджено жити в Україні та бути українцем не лише за паспортом. Тож спробуймо подумки озирнутися в події та тенденції тижня,що став минувшиною,аби,позбувшись ілюзій,не втратити переконання з здатності спільно перемогти й зовнішнього,і внутрішнього ворога.

«Датою наступу може бути день Незалежності України»

Військовий експерт,полковник у відставці Володимир Ларцев Ларцев вважає,що «найбільш очевидною датою наступу може бути день Незалежності України,кінець серпня. З точки зору погоди,це найбільш вдалий час. Саме у серпні-вересні вони можуть вести повномасштабні збройні дії» (посилаємося на «Газету по-українськи»). За словами експерта,бойовики спробують відсунути лінію розмежування. «Технічна база для сухопутного наступу в бойовиків велика. Може трапитися удар по декількох напрямках. По всій імовірності – відволікаючим буде на Маріуполь,а основний – у районі Донецька і Луганська. Щоб відсунути лінію розмежування між українськими силами і сепаратистами. Вони хочуть поховати Мінські угоди,прийти до якихось нових»,- пояснив він.

Такий наступ,за словами Ларцева,Москва може використовувати з метою посилення своєї внутрішньополітичної підтримки» До того ж,додав він,«Путін хоче на міжнародній арені показати,що Росія є головною силою проти американців». На думку експерта,«початок наступу може бути обумовлений ситуацією,яка відбувається у Кремлі. Як показують останні події,це якщо не агонія,то якась істерика. Відбувається погіршення зовнішньоекономічної ситуації у зв`язку із санкціями США,зниженням цін на чорне золото. Золотовалютні резерви в Росії за рік зменшилися до 360 млрд доларів. У цій ситуації Путін бачить вихід в посиленні націоналізму і звинуваченні Заходу,України у внутрішніх проблемах». Ларцев також вважає,що Путін хоче посилити невдоволення громадян України проти влади і розраховує на проросійські сили на місцевих виборах. «Напруга у нашому суспільстві зростає. Але темпи цього зростання Путіна не влаштовують. І Україна не розвалюється,а продовжує триматися»,- сказав він.

«…щоб Заходу навіть не спало на думку дати нам зброю»

Політолог Олександр Палій наголошує,що «між Україною і Росією зараз активно ведуться переговори. Київ не хоче вигодовувати з ОРДІЛО (окуповані Росією Донецька і Луганська області) ворога і вимагає повернення окупованих земель в конституційне поле нашої країни. Одна з головних вимог України – вибори на окупованих територіях за українським законодавством,згідно з Мінськими угодами» (див. «Главное»). Але,вважає він,«Росія не допустить виборів за українським законодавством і продовжує ігнорувати Мінські угоди. Кремль відверто саботує ті пункти угод,де йдеться про повернення Україні контролю над кордоном,обмін полоненими і припинення обстрілів. А спроба наступу на Донбасі – відповідь Кремля на вимогу Києва про вибори. Але атака ця була не така сильна,як могла бути,враховуючи всі ці гумконвої та кількість російських військових».

Експерт вважає,що «це не був удар на повну потужність. Путін хотів покарати Україну за ультиматум,але не підставитися під нові санкції. Насправді,це провокації,щоб розхитати ситуацію зсередини України. Але дестабілізувати ситуацію Путін намагається так,щоб Заходу навіть не спало на думку дати нам зброю. Хоча виключати великого нападу Росії все ж не варто». Відтак Палій зауважує,що поведінка Кремля не прогнозована. На його думку,«про рівень божевілля російського керівництва судити не доводиться. Вони можуть піти на будь-які безумні кроки,навіть які ведуть до самознищення. Кремль трохи втратив розум на темі імперіалізму,а російське суспільство настільки аморфне,що готове йти за Путіним у будь-яку прірву».

«Зачищаються ті,хто мав стосунок…»

Політолог Віктор Небоженко у «Газеті по-українськи» наголошує,що не варто всерйоз сприймати жодних заяв лідерів бойовиків Плотницького. Зокрема – й щодо того,що нібито так звана «влада ЛН» проведе «місцеві вибори» 1 листопада 2015 року незалежно від позиції Києва з цього питання. Він радить цьому «діячеві» хоча б дожити на цій посаді до листопада. «Тому що туди збираються приїхати члени сурковського Комітету порятунку України на чолі з Азаровим,- пояснює політолог. – Тому уся сьогоднішня публіка – Плотницький та Захарченко,можуть швидко зникнути. Їх посунуть. Ці приїжджі можуть піти на так звані вибори першого листопада. Тоді Плотницького та Захарченка навіть близько не буде». На думку Небоженка,«технологія Азарова давно відома – мають бути «попередники». А ці двоє якраз створені для такої ролі. Плюс,Азаров може ще й у в`язницю їх посадити за знищення сепаратистських республік». Політолог переконаний,що «Москва в курсі усіх цих подій. Зачищаються ті,хто мав стосунок до прикриття російського вторгнення в Україну. З`являються ті,хто скажуть : а ми не знаємо,як це все сталося,нас тут не було».

«Третій Майдан – це мрія Москви»

За словами Володимира Фесенка (посилаємось на сайт «24»),зараз сепаратисти та Росія активно розповсюджують чутку про те,що,нібито,українські війська хочуть відзначити річницю незалежності великим наступом. Але піддаватися на такі провокації зараз категорично не можна з двох причин. Перша,як наголошує експерт,полягає в тому,що противник провокує Україну на активні дії,щоб мати привід для великого наступу. «Друга причина – пам’ятаємо про Іловайськ,про Дебальцеве. Іловайськ починався з українського наступу,який завершився котлом. Улюблена російська тактика – взяти українські війська в котел. Щоб була картинка великої військової поразки. Це може спровокувати в Києві велику політичну кризу,підштовхнути і правих радикалів,і добровольчі батальйони до захоплення влади»,- попереджає Фесенко. На його переконання,«третій Майдан – це мрія Москви. Бо він зруйнує українську державність. А шлях до нього лежить через військову поразку на Донбасі. Тому не можна піддаватися тим провокаціям. Не можна робити вибір на емоціях. Непідготований наступ – це шлях до поразки».

«Це,як не крути,буде катастрофа»

На думку російського вченого,автора багатьох книг з філософії Анатолія Ахутіна,«Путін третього строку – це відвертий сталініст. Чесно кажучи,важкий сталінський дух ніколи і нікуди і не йшов,тому його повернення – це найефективніший спосіб для Путіна затвердити свою владу» (див. «Новое время»). Він припускає,що найближчими роками на Росію може очікувати фашизація. «Без метафор. Архаїзуючий традиціоналізм,націоналізм,антиінтелектуалізм,ксенофобія,поєднання манії величі з манією переслідування,корпоративна замкненість влади,культ вождя – все це очевидні риси путінського режиму та абеткові визначення фашистського. Успішного сценарію розвитку подій у Росії я не бачу. Є тільки різні варіанти поганого. Це,як не крути,буде катастрофа,а значить – загибель людей»,- резюмує Ахутін.

«Тому їх головна мета…»

Аналітик Віталій Портников зазначає: «У Москві не сумніваються в тому,що незважаючи на війну,українці «одумаються»,приповзуть на колінах до трону кремлівського пахана і попросять про пощаду. Але Угода (про асоціацію з ЄС. – «ВП») не дає Кремлю спокою. У Москві впевнені: рано чи пізно вдасться домогтися краху чинної української влади та появи на Банковій Віктора Медведчука або якого-небудь іншого кремлівського гауляйтера» (посилаємося на «Ліга.net»). А відтак пояснює ,що «ми можемо вважати російських керівників безумцями – але вони вважають божевільними тих,хто намагається довести,що Україна втрачена для імперії назавжди.

Тому їх головна мета – не допустити в країні структурних перетворень,зберегти в ній ту олігархічно-мафіозну модель економіки,яка завжди дозволяла Кремлю корумпувати керівництво України і перетворювати олігархів в агентів свого впливу». Досягти цього Кремль зможе за умови,коли,попереджає експерт,зуміє Угоду про асоціацію України з ЄС поховати.

«…особливо тривожно»

Історик і політолог Борис Соколов у виданні «День» попереджає: «Коли війська протягом багатьох місяців сидять в окопах,не досягаючи видимих успіхів,зате зазнаючи чутливих,нехай і не катастрофічних,поразок і переживаючи фактично щоденні втрати,це вкрай погано позначається на їхньому моральному стані та бойовому дусі». До того ж,вважає він,ситуація ускладнюється тим,що «всередині України жодних значимих змін на краще в плані боротьби з корупцією та поліпшення соціально-економічного становища поки не відбувається,хоча новій владі вже значно більше року. Тому в людини з рушницею з’являється неабияка спокуса піти розібратися з «бюрократами й корупціонерами» в Києві,щоб перейти в наступ без санкції того ж Києва,аби покінчити з сепаратистами й російськими військами на Донбасі (наскільки ця мета досяжна – інше питання)».

Аналітик також вважає,що «нинішня українська влада нових кавурів,бісмарків і пілсудських поки що не народила й усередині країни діє досить незграбно. Вона конфліктує з різними силами,що виступають за відновлення територіальної цілісності країни й справжню національну незалежність,і прагне не сваритися з олігархами й корупціонерами. Усе це створює велику внутрішню напруженість,і будь-яка широкомасштабна збройна провокація з боку бойовиків може викликати неконтрольований революційний вибух з непередбачуваними наслідками. Цілком імовірно,що кремлівські ляльководи саме на такий розвиток подій,на стихійний протест,і розраховують».

Обидва варіанти для Москви,зазначає Соколов,принаймні на першому етапі,здаються безпрограшними. «У разі несанкціонованого наступу частини українських військ він не лише буде приречений на поразку,а й дасть Росії чудовий привід вийти з Мінських угод і відкрито направити свої війська на Донбас,а може й на всю Україну,- вважає він. – Ресурс гібридної війни вже багато в чому вичерпаний,і Путіну залишається або переходити до відкритого збройного вторгнення,хоча б під прапором «миротворчої операції»,або використовувати методи терактів,диверсій і економічного й політичного тиску,або визнавати свою поразку на Донбасі й по всій Україні. А для відкритого вторгнення потрібно якось легалізувати війну й участь у ній Росії». Зважаючи на реалії та тенденції,експерт підкреслює,що «головне завдання українського уряду всередині країни – не допустити стихійного вибуху». Водночас він ще раз попереджає: «Нинішнє загострення ситуації під Маріуполем у зв’язку з цим виглядає особливо тривожно…І якщо українське політичне керівництво й військове командування будуть і цього разу поводитися так само,як під час атаки на Дебальцеве,така операція може завершитися успішно для сепаратистів і їхніх російських союзників. А падіння Маріуполя може мати найтяжчі й слабо передбачувані наслідки для нинішньої української влади».

«Варто чекати активного підкупу кандидатів»

У чому полягає суть нових правил місцевих виборів,що відбудуться в жовтні 2015 року? Спробу пояснити новації здійснила Юлія Артамощенко у своїй аналітичній публікації «Правила осіннього полювання на виборця» на сайті «Аналітична служба новин» («АСН»). Передовсім вона нагадує,що «участі у виборах виборчих блоків партій не передбачено. А вибори мерів великих міст (де кількість виборців перевищує 90 тис.) проводяться за системою абсолютної більшості,тобто в два тури». Крім того,підкреслює Юлія Артамощенко,законом передбачається,що вибори депутатів сільських і селищних рад проводяться за так званою мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах,на які поділяється територія відповідних адміністративних одиниць. Чергові вибори призначаються не пізніше ніж за 90 днів,а позачергові — 60 днів до дня виборів. Виборча кампанія починається за 50 днів до дня голосування.

«Конкурувати між собою будуть і партії,і окремі кандидати,- зазначає Артамощенко. – Відповідно варто чекати активного підкупу кандидатів. Зрозуміло,що підкуп буде доти,доки виборець продає свій голос,а правоохоронні органи не реагують жорстко на ці процеси. Та наразі люди готові до такої купівлі-продажу».

На її думку,«цього разу «засіватимуть» не лише кандидати,а й партії. Чому? У законі стимул прописано. Адже не факт,що людина,чиє прізвище стоїть у бюлетені і є абсолютним фаворитом на своєму окрузі,стане депутатом. Адже,якщо його партія не подолає прохідний бар`єр у 5%,то і він,посівши перше місце,автоматично не проходить.І тут навіть не підкуп головна біда. Ось як людям пояснити,що їхні інтереси в місцевій раді представляє той,хто посів друге,а то й третє місце,а переможець виявився переможеним? Суперечки,скандали і невдоволення гарантовані».

Аналітик нагадує,що Комуністичній партії України і двом її сателітам – Комуністичній партії України (оновленої) та Комуністичній партії України робітників і селян (КПРС) – дорогу на місцеві вибори закрили тепер вже не лише наказами Мін`юсту. У законі окремим пунктом прописано: не може бути суб`єктом виборчого процесу політсила,яка підпадає під чинність Закону «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів і заборона пропаганди їх символіки». А військовослужбовцям традиційно (крім випадків,коли вони самі кандидати) заборонено брати участь в агітації. До того ж,наголошує експерт,«у місцевих виборах можуть брати участь політичні партії,зареєстровані на день опублікування закону. За 34 дні до виборів ЦВК зобов`язана оприлюднити список партій,які ухвалили рішення брати участь у виборах,на офіційному веб-сайті Центрвиборчкому». За станом на сьогодні зареєстровано 242 політсили.

Попри песимістичні прогнози з приводу байдужості українців до виборчого процесу,результати соціологічного опитування,проведеного фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва,свідчать про інші тенденції. Адже,як зазначила минулого тижня на прес-конференції директор цієї структури Ірина Бекешкіна,більшість населення України (68,4%) готова брати участь у місцевих виборах в жовтні цього року. А найвищу готовність прийти на вибори висловили жителі західного (76%),східного (75,5%) та центрального ( 70%) регіонів. Однак не може не викликати занепокоєння шкала електоральної симпатії,оскільки «колишні» (точніше – «недавні») уже серед числа вірогідних «призерів». З даними опитування,14,4% виборців відповіли,що схильні проголосувати за кандидата від партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність»,9% – від партії «Самопоміч»,7,5% – від партії «Опозиційний блок»,7,3% – від Радикальної партії Олега Ляшка,6,9% – від партії «Батьківщина»,4% – від партії «Правий сектор».

Зрозуміло,що суспільно-політична ситуація вноситиме суттєві корективи в настрої виборців. До того ж на Волині на цей процес (зокрема на наслідки волевиявлення) може істотно вплинути і несподівана смерть народного депутата,керівника групу «Воля народу»,одного з вітчизняних бізнесменів Ігоря Єремеєва.

Зрештою,навряд чи варто й відкидати версію,яку висловили англійські аналітики Уїлл Кеткарт і Джозеф Епстайн,які попереджають (посилаємося на версію «24 каналу») блискавичного захоплення військами РФ і бойовиками Маріуполя. Хоча при цьому самі констатують: «Як довго триватиме війна,судити рано. Але витримки Путіну не позичати».

Так чи інакше,навіть якщо й прогнози аналітиків виявляються винятковими фантазіями їхніх господарів,реалії – більш,ніж суворі. На цьому акцентують увагу й ЗМІ: «Назвати агресора своїм іменем» («День»),«Голова ОБСЄ стривожений ескалацією конфлікту на Донбасі» («Експрес»),«Чому Росія нападатиме саме в серпні?» («24 канал»),«Ще два-три роки Росія триматиме війська на Донбасі – політолог» («Газета по-українськи»),«Що означає заява Наришкіна про «осіннє загострення» для України?» («Радіо Свобода»),«Кремль «зливає» Путіна – політолог» («Газета по-українськи»),«Росія і НАТО готуються до можливого конфлікту – аналітики» («ЄП»),«Бойовики концентрують сили біля передових позицій,готуючись до наступу – Генштаб» (УНІАН),«Імперії залишилося недовго» («Обозреватель»)…

Навряд чи версії з приводу тих чи інших кадрових пертурбацій влади різного рівня,про які не тільки попереджають експерти,найзначиміші для співвітчизників. Адже зараз йдеться не стільки про тих чи інших персоналій,скільки про Україну загалом і долю кожного,хто відчуває себе українцем,якщо не етнічним,то принаймні політичним.

Як зазначає політолог Едвард Лукас («Тиждень»),«2015 рік швидко збігає,і видався він,м’яко кажучи,не найкращим. Насамперед ідеть¬ся про Україну… Ми готові твердо протистояти зовнішнім загрозам за умови,що нас ніщо не відволікає і відповідь ця не обійдеться надто дорого. Путін,звісно,теж має свої проблеми. Та,поки він вичікує і спостерігає,множаться наші».

Однак,скільки б не говорилося навіть про «глухий кут»,саме про такі реалії,коли українці стоять пліч-о-пліч,мріяли принаймні десятки поколінь наших предків. Хоча й зараз вирішується,не більше й не менше,а про те,чи житимуть наступні покоління. А якщо житимуть,то чи в своїй державі. Тому – будьмо!