Богдан Яременко зазначає: «Незважаючи на останні бравурні реляції російських офіційних чинників щодо «міцності зовнішньополітичної позиції Росії»,аналіз наявних тенденцій дозволяє прогнозувати,що саме 2014 рік,вочевидь,стане тим рубежем,який визначатиме ймовірний початок поступових негативних змін у геополітичній ситуації навколо неї».

На думку експерта,серед таких тенденцій можна наразі виокремити такі: суттєве погіршення стосунків зі США,країнами ЄС,Японією,Канадою; виключення Росії з «Великої вісімки»,поглиблення ізоляції в ООН та інших міжнародних структурах; згортання зв`язків з НАТО,посилення позицій Альянсу у Східній Європі: відсутність одностайної підтримки анексії Криму серед країн СНД. Він також звертає увагу на формуванні довкола Росії поясу відверто недружніх для неї держав (Україна,Молдова,Грузія),на територіях яких Кремлем було інспіровано утворення сепаратистських анклавів (тобто виникнення того самого «санітарного кордону»,проти якого постійно боролися СРСР та РФ); збільшення значення китайського фактору для РФ в усіх аспектах; виникнення напруги у відносинах з Туреччиною,внаслідок змін у балансі сил в Чорноморському регіоні та відновлення клімату недовіри у стосунках зі Швецією. При цьому,вважає Яременко,«найбільш небезпечним для Російської Федерації є те,що своїми недолугими діями її керівництво,втілюючи так звану «Доктрину Путіна»,фактично зруйнувало те,комфортне безпекове середовище,яке іще досить недавно сприймалося нею як щось звичайне і вічне. Усе це виглядає як відверта авантюра на тлі того,що у 2012-2013 роках Росія постійно позиціонувала себе у якості твердого прибічника післявоєнної міжнародно-правової системи».

Експерт робить висновок: «Вочевидь,кремлівська верхівка,перебуваючи у полоні власних ідеологічних догм,і відверто насолоджуючись окремими успіхами у міжнародних справах (Сирія,Іран,Сноуден,перемога над Брюсселем в грудневій «битві за Україну»),вирішила,як свого часу Германська імперія напередодні І Світової війни,що «один удар броньованого кулака» вирішить усі внутрішні та зовнішні проблеми. Чим це закінчилося для цієї імперії,яку,до речі,називали ліберальною,добре відомо з історії».

Відтак він констатує,що «сьогодні Росія опинилася у мабуть найбільш складному геополітичному становищі за увесь час свого існування з часів Кримської війни 1853-1856 років. Не виключається й крах головного модерного кремлівського проекту – Росія,як новостворений «полюс світу» держава-цивілізація зі своїми «унікальними,консервативними цінностями»,та її можлива подальша дезінтеграція».

Загалом же,на його думку,«темп нагромадження негативних чинників наразі прогнозувати досить важко,однак навряд чи можна ставити під сумнів наявність сталих тенденцій,які свідчать про суттєве погіршення міжнародного становища Російської Федерації,остаточного знищення буферу безпеки навколо її кордонів (зокрема можна згадати,що за радянських часів кордони СРСР надійно прикривали держави-члени Варшавського договору). Вочевидь,вже у наступні роки російська влада буде змушена у терміновому порядку здійснювати заходи з метою виправлення ситуації. Чи вдасться їй вирішити це надскладне завдання – покаже майбутнє».

Як підкреслює Яременко,«для України це означатиме подальше посилення непередбачуваності і агресивності з боку путінського режиму. Слід очікувати й на добре організовані і сплановані провокації Кремля по дестабілізації ситуації у нашій державі,збільшення кількості і формату спроб,спрямованих на уповільнення курсу на європейську інтеграцію».