Лучанка Вікторія понад 10 років має вірного друга і улюбленого члена сім’ї йорка Гуччі. Цей життєрадісний і добрий песик має фізичну ваду – у нього паралізована задня частина тіла. Проте це не заважає йому жити, гуляти чи гратися з іншими тваринами.

Власниця розповідає, що кожного дня вона або її друг вигулює Гуччі. Пес має спеціальну коляску і відповідні кріплення. Жінка каже, що така біда з улюбленцем сталася через нещасний випадок:

«Він стрибнув з дивана на задні лапки і перестав ходити. Ми відразу звернулися до лікаря, він нам приписав уколи і таблетки. Через кілька днів Гуччі стало легше і він пішов. Через тиждень віз знову невдало стрибнув і знову все повторилося. Ми звернулися до того ж лікаря, зробили МРТ. Виявилося, що в хребті збиралася рідина, в результаті паралізувало задню частину тулуба. Він не самостійний був. Ми зробили операцію і рік він «ходив під себе», було дуже важко, бо і коляски не було, ми носили його на руках. Через рік він пристосувався, і тепер я його воджу в туалет зранку і ввечері».

Першу коляску для йорка вони зробили із іграшкової. Жінка розповідає, що у місті немає зручних умов, як для людей з інвалідністю, так і для тварин. У багатьох приміщеннях немає пандусів, і тоді вона носить Гуччі на руках. Пес дуже дружелюбний і добрий, грається з пташками, котиками.

«Нещодавно ми ходили в магазин і до Гуччі підійшла величезна собака без повідка, понюхала. Власник сказав, що вона не вкусить і раптом цей гігантський пес підхватив зубами Гуччі і кинув на асфальт. Зробив дирку в шиї. Але він все одно підходить до усіх собак, не боїться, з маленькими грається», – ділиться жінка.

Він має м’які іграшки і дуже любить спати в теплому ліжку з Вікторією. Пес за 10 років став жінці не просто домашнім улюбленцем, а невід’ємною частиною життя і маленьким  пухнастим другом. Тому коли жінка почула, що собаку потрібно приспати, мовчки забрала Гуччі і вийшла з лікарні.

«Я вважаю, що не маю права забирати в когось життя, хоч це і тварина», – каже Вікторія.

Йорка привезли Вікторії з Польщі. Його звели із собакою такої ж породи і він має цуценят. Гуччі дуже розумний, завжди відкликається на ім’я та обожнює гратися з дітьми. Доглядати за песиком з такими вадами дуже складно та потребує багато часу і терпіння, але Вікторія взяла на себе цю ношу і не пожаліла.

Тварини справді не так відповідають на доброту, як люди. У сучасному світі мало лишилося людського. Люди вбивають один одного, проливають кров, роблять зло  і нищать все довкола. Тому маленька доброта зараз ціниться чи не найвище. На жаль, це стало рідкістю, але на прикладі Вікторії можна побачити, що є в свідомості українців щось по-чистому людське, справжнє, безкорисливе. Вона турбується про Гуччі, бо відчуває відповідальність, прив’язаність і взаємність. Будьмо людьми і бережімо в собі цей вогник доброти.