Я майже відмовився від російських матюків! Агресії ніколи не проявляв. Свою позицію завжди тримав.

Врешті, про головне: російські матюки, справді, перетворюють нас, велику українську націю, на російське бидло.

І навіть гасло, яке мені дуже подобається: “Русскій воєнний корабль – іді…”, є певною диверсією проти нашого українського спротиву. І вислови самозакоханих “півнів” з Офісу президента України про “мультикультурність” та “многоязичіє” та “європейські ціннності” – теж є антидержавною операцією.

Чую й вислови деяких державних посадовців: “Росія – це зло, але язик ми ім нє отдадім…”; “Русскій язик – це не надбання Путіна, а нааашеее…” тощо.

Я поважаю своїх російськомовних братів-українців, які боронять Україну і поки що говорять на мові ворогів. Вважаю, що не є катастрофою, що мої ровесники використовують російську як мову спілкування.

Головне, щоб наші діти та онуки говорили українською!

Бо якщо цього не станеться, російські танки будуть і за десять років “утюжити” наші села і міста, російські ракети будуть вбивати україномовних і російськомовних українців у Вінниці, Миколаєві, Львові, моєму Дніпрі…

Російська – це мова недоімперіі! Це мова тих тварюк, що запускають ракети по українських містах! Це мова окупантів та нелюдей!

Російські матюки – це невід’ємна частина їх орківської мови! Тому, друзі, геть від Москви! Давайте бити ворога не тільки “трьома сокирами”, “хімарсами”, “байрактарами”, але й своєю національною позицією! Ворог буде розбитий і переможений! Перемога буде за нами!