Про те, чому всі ляльки мають тонкі ноги, про інтровертську натуру, ляльки вуду, Джареда, як море рятує від виснаження – про це та багато іншого розповіла Луцька майстриня ляльок Іванка Морем для «Волинь.Правди».

Люди думають, що ляльки бувають тільки «мотанками», вважають, що настільки легко створити образ людини в ляльці, проте ніхто не здогадується, що насправді – це клопітка робота та велика відповідальність.

Її знають за псевдонімом «Морем». Ляльки, які вона виготовляє, користуються попитом не лише в Україні, а й за кордоном. Не одна відома особистість має на полиці саме її вироби.

Іванко, розкажіть про себе. Де Ви навчалися та як почали створювати ляльки?

Я навчалася в училищі будівництва та архітектури. Перед вступом дуже вагалася, чи варто туди йти, адже в мене не було художньої освіти. Навіть не знала, чи взагалі можливо вступити без спеціальної бази. Але я надто прагнула пов’язати своє життя з мистецтвом. Вчилася малювати вдома і нічого не знала про правильність та академічність малюнку.

Після відвідування курсів підготовки  все ж вступила в омріяне училище. Це був осередок творчих людей, де я нарешті стала почуватися в своєму середовищі, як риба у воді.

Під час навчання мені дуже кортіло відвідувати флористику, як моя подруга, але не було фінансової можливості. Тож я була там тільки помічницею. В той момент, коли відбувалися заняття, в мене був вільний доступ до інструментів та матеріалів. А ще  допомагала тим, хто там займався. Після заняття могла собі зробити цей виріб, який виконувався.

Саме на флористиці я познайомилася з образом людини в ляльці. Для мене це здавалося дивовижним.

В ті часи, коли все було дефіцитом, мені вдавалося колекціонувати шматочки мережив чи інших матеріалів, обрізки тканин та тюлей.

Першу ляльку я створила для своєї подруги. А ще виготовляла ангелочків. Після того, як я подарувала їх своїй викладачці з англійської мови, вона запропонувала мені  вивісити ангелочків у школі, щоб інші могли купувати. На курсах англійської я теж познайомилася з багатьма творчими людьми.

Розкажіть, будь ласка, про першу ляльку, яку ви створили для своєї подруги. Це був її образ чи просто лялечка?

Так, це був образ моєї подруги, принаймні я так думала. В неї було довге волосся, про яке я мріяла, і тонкі довгі ноги – саме це втілилося в ляльці. І з того часу цей образ прижився до всіх лялечок. Вони всі мають довгі ноги.

Перші лялечки надто відрізнялися від теперішніх. Всередині них не було каркасу. Вони або сиділи, або підвішувалися. В ляльок ноги були, як ниточки.

Чому Ви обрали саме псевдонім «Морем»?

Насправді, я надто закохана в море. А в моєї мами прізвище «Заморська», і я дуже його собі хотіла. Але в той момент, коли серйозно замислилась про власний псевдонім, то це прізвище мені видалося задовгим. Ось і вирішила скоротити «Заморська» так, щоб прив’язка була до моря. Біля нього знаходжу гармонію та натхнення. Відтоді всі мене знають як «Морем», і мені комфортно з цим псевдонімом.

Скільки часу та матеріалів Ви витрачаєте на одну лялечку?

Це все індивідуально. Коли є готовий каркас (основа), то виготовлення може тривати від трьох годин та більше. Взагалі, на виготовлення одного замовлення  виділяю цілий день, тому що, можливо, не знайдуться потрібні матеріали, або ж не буде натхнення. Тобто не більше, ніж за день я справляюся з однією лялечкою.

Скажіть, це  ваш основний вид діяльності, чи ви ще чимось займаєтесь?

Це мій основний вид діяльності. Скільки б не починала щось робити нове, все одно повертаюся до лялечок. Це як своєрідна класика. Хоча зараз мені хочеться ще чимось займатися. Наприклад,  освоїти свої давніші бажання, аби тільки вистачало часу. Прагну робити ще якісь вироби для того, аби збільшити асортимент та щось навчитися.

Я мрію про свою справу – власний магазин.

В мене були різні способи заробітку. Моя професія після навчання в інституті, дозволяє працювати вчителем образотворчого мистецтва . Тож я спробувала себе у цій ролі. Раніше було простіше працювати з дітьми, зараз я надто виснажуюся, провівши навіть один урок. Працювала також промоутером.  А ще у магазині матеріалів для творчості, де познайомилася з багатьма класними людьми. Мені цього не вистачає, це був крутий досвід. Дуже хочу мати фізичний магазин, а не онлайн.

Розкажіть, будь ласка, з якими труднощами Ви стикнулися у цій сфері діяльності?

Найбільші труднощі виникають в спілкуванні з людьми. До мене приходять різні особистості. Одні – з довірою та хорошими намірами, а є такі, що самі не знають, чого хочуть. Такі люди зазвичай завищують свої очікування і просять зробити те, чого в немає в моїх ляльках.

За натурою я  інтроверт. З дитинства в мене є комплекс «бути потрібною» і я хочу, щоб мене розуміли. А от, коли людина зачіпає мої особисті переживання – в тому і виникають труднощі.

Взагалі, все, що стосується самого процесу роботи – це класний досвід творити щось нове. Проте є винятки. Одного разу мене попросили зробити оголену ляльку з вираженими статевими органами. Наскільки я зрозуміла, вона мала бути якимось подарунком, або висміювати щось. Звісно ж, я відмовила у цьому замовленні, тому що це не така робота, яку хотілося б виконувати.

Ще просили зробити ляльку вуду. Мені було дивно, тому відразу такі замовлення відхиляю.  Хочу, щоб мої ляльки приносили позитив. А ритуальні ляльки з поганим змістом я б не робила ні за які кошти.

Можете назвати скільки приблизно лялечок Ви зробили за своє життя?

Так, це близько 5000 за все своє життя. Замовлення почала приймати з 2012 року, а вести облік – трішки пізніше. Інколи задумуюсь над тим, що мої ляльки живуть по всьому світу – і від цього стає так тепло і затишно на душі. Думаю, моя місія на цій землі втілюється. (посміхається-ред.).

Найчастіше замовляють з великих українських міст – це Дніпро, Львів, Одеса та Київ. Також надсилаю і у менші містечка.

Все почалося з «сарафанного радіо». Тому що скільки б я не роздавала візитівок, та не брала таргетованої реклами – це все не настільки дієво. А ось коли люди на власні очі бачать ляльку – вони більше захоплюються.

Найчастіші події, для яких я роблю лялечки – це весілля, річниці весіль та дні народження. Також просто замовляють одинарні лялечки без якогось приводу.

Образи яких відомих особистостей Ви виготовляли?

Більшість відомих образів – це українські особистості. Декілька разів виготовляла образ ляльки Олега Винника. Знаю, що одна з них точно була подарунком на його концерт.

Ще в мене ще замовляли образ української співачки Джамали, DZIDZIO, Дмитра Комарова та Monatik. Останнього замовили цього ж літа на річницю його подружнього життя.

Виготовляла образ Джареда (Джаред-американський актор та музикант, – ред.) чотири рази. Однієї зими закинула в Твіттер пост його образу в ляльці. Його ніхто не бачив та не ділився ним. Через пів року, я знову закинула фото його ляльки на сторінку та написала щось типу: «Дякую, за твою музику» англійською. Вечері, коли прийшла додому та увімкнула телефон – він почав постійно вібрувати. Я подумала, що він зламався, бо такого ще ніколи не було. Взявши телефон, побачила безліч коментарів англійською мовою. В мене відразу почали труситися руки, бо подумала, що мене ретвітнула офіційна сторінка його групи «Thirty seconds to Mars». А потім виявилося, що сам Джаред зробив репост моєї ляльки. Я була безмежна щаслива.

У 2018 році я втілила свою мрію, купивши квиток на його концерт з можливістю побувати та сфотографуватися з Джаредом. Але на жаль, з метою безпеки подарунок-ляльку мені не вдалося вручити співаку персонально, але надіюся, що вона до нього потрапила. Це яскравий спогад, тому що неймовірно люблю цю групу і Джареда, як актора та співака.

А чи дарували лялечки відомим людям персонально в руки?

Персонально дарувала Наталії Холоденко, коли була в неї на тренінгу. Спочатку вона подумала, що в коробці тістечка. А коли вже відкрила її, то пожартувала типу «це, напевно, я до схуднення», але насправді їй сподобалося.  На світлинах Наталії видно, що ця лялька стоїть в неї вдома між квітів.

Ще персонально дарувала Олексію Суханову, який веде телепередачу «Говорить Україна». Щоправда, цей подарунок був не особисто в руки, але я не очікувала, що він залишить настільки позитивний відгук.  Все розпочалося з того, що я надіслала світлини його образу в ляльці у месенджер офіційної сторінки у Facebook «Говорить Україна».  Згодом мені відповіла журналістка, що ця лялька дійсно крута. Знаючи їхню адресу, я кур’єром надіслала лялечку. Через кілька днів ця журналістка записала відео, де передає Олексію Суханову мою лялечку – я сиділа і плакала. Він був настільки вражений. Згодом він відклав лялечку і побажав мені не зупинятися. Він сказав, що те, що я роблю – так потрібно цьому світові. А мені настільки було потрібно було почути саме ці слова від людини, якою я захоплююся. Таке відчуття, що я особисто йому вручила.

Пригадайте будь ласка перший спогад, пов’язаний саме з лялькою?

Мені відразу згадалося, що на початку я багато дарувала зроблених лялечок. Якось я зробила себе та друга з училища, з яким тісно колись спілкувалися. Ми сиділи в образі ляльок на гойдалці, і він повісив їх на світильнику у своїй кімнаті.

Мені важливо, щоб люди у ляльках впізнавали себе. Вже зараз я розумію, чи схожа лялька на людину, чи ні. Але на перших етапах роботи це були більш віддалені образи.

Це приємний спогад, що мій друг впізнав нас у цих лялечках.

А яка взагалі реакція людей, коли бачать виготовлений виріб?

На жаль, я рідко на власні очі бачу емоції людей, які отримують лялечки. Але всі ті, що я бачила, то люди спочатку сміються, а потім плачуть. Це настільки чуттєво, коли хтось бачить ляльку і починає плакати від радості, розглядаючи її. Спочатку в них якесь здивування, а коли починають плакати, то я тоді теж плачу. Це настільки мило розчулити когось до сліз.

Ви часто постачаєте свої вироби за кордон?

Не так часто, як хотілося б, але відтоді, як зареєструвалася на Міжнародній платформі для хендмейдерів, то замовлення бувають раз чи два рази на місяць. Буває, що іноземці знаходять мене в інстаграмі. Інколи саме постачання є трохи проблематичним. Зі мною трапилась одна історія, коли довелося відправляти замовлення в Гонконг. Це було замовлення від молодого хлопця, який коректно вносив зміни у сам виріб. Йому все дуже сподобалося, але, на жаль, з посилкою сталася прикра неприємність: вона прийшла вся мокра та подерта. Добре, що трапився приємний замовник, який ввічливо написав, що інколи таке може траплятися та дав пораду пакувати вироби ще міцніше. Відтоді я так і роблю. Це все досвід.

Кожна людина на своєму шляху стикається з критикою. Як ви на неї реагуєте?

Я дуже болісно на це реагую. Це все тягнеться ще з дитинства, тому що мене критикували «не по ділу». А ще мій характер не дозволяє махнути рукою на критику. Я можу закритися в собі та прокручувати її тижнями, або ж місяцями. Зараз я вже більше фільтрую від кого вона.

В Інституті трапилася неприємність, коли викладачка, яка була для мене авторитетом, розкритикувала мою ляльку. Вона сказала, що мій виріб не є виставковим, і що розмір не співпадає з бажаним . Після цього я вийшла з авдиторії і пожаліла, що взагалі розказувала про себе.

Пізніше через певну ситуацію викладачка змінила ставлення до моїх ляльок і зробила близько 8 замовлень.

Можливо, критика комусь допомагає, але точно не мені.

Чи траплялися з Вами ситуації, коли Ви спілкувалися з людиною, і вона розповідала про ваші ж ляльки, але не знала, що ви і є та, хто їх створює?

Була ситуація, що під час поїздки «блаблакаром» людина почала говорити про ляльки. Слухаючи цю розповідь, я здогадувалась, що розмова йде про мене. Коли ж показала фото ляльок, то ми дійшли висновку, що говоримо про одне і теж. Це було настільки неочікувано та дивно.

Я соромлюся розповідати, що займаюся виготовленням ляльок. Більшість людей стереотипно до цього ставляться. Вони думають, що ляльки бувають тільки  мотанки, або ж тільди, і більше нічого не знають. І коли я кажу, що займаюся ляльками, а більшість відповідає типу: «мотанками займаєшся?», то в мене починають «сіпатися» очі від такого.

Ви як працюєте, то це має бути абсолютна тиша, чи можуть на фоні грати якісь музичні композиції?

На фоні обов’язково має щось грати. Зазвичай я вмикаю різні телепередачі. Особливо люблю «Говорить Україна», це ніби імітація присутності. Або ж вмикаю музику. Я дуже рідко працюю в тиші. Це буває, коли я кудись поспішаю, або ж навпаки зосереджена на праці. Мені потрібно, щоб мої думки щось розбавляло на фоні.

З музики найчастіше слухаю альтернативний рок або ж сучасну закордонну музику. Часто це буває фортепіано.

Де Ви черпаєте натхнення?

Найчастіше – це від людей. Буває, що надихаюся тишею чи подорожами. Інколи, коли розумію, що нічого не надихає, навіть ті ж люди чи твори – тоді потрібно їхати до моря. Я надто його люблю. І коли мені погано – то ми беремо квиток в Одесу на один день, щоб лишень побачити море, а ввечері їдемо додому. Перед карантином ще встигли здійснити цю невеличку поїздку.

Це моє натхнення – побути біля моря. Колись  ще я не знала, що в мене виникне такий великий зв’язок з ним.

За якими посиланнями Вас можна знайти у соц-мережах?

Facebook: @Ivanka Morem

Іnstagram: @byivanka

Іванко, дякуємо Вам за таке атмосферне інтерв’ю, ви – надзвичайно крута особистість. Бажаємо Вам відкрити власний магазин та багато натхнення,щоб створювати такі чудові ляльки.

І вам та вашому виданню дякую за хорошу розмову – читаємо.

 

Текст – Дарини Андрощук

Фото –  Тетяни Самарук