Перш ніж поспілкуватись із авторкою,що полюбляє словянську міфологію,присутні хвилиною мовчання згадали загиблих на Майдані та в зоні АТО героїв,- пише ВІП.

«Гарного вечора!» – побажав присутнім керівник КО Володимир Столярчук і передав право вести зустріч своїй колежанці Анні Єкименко-Поліщук. «У кожної людини є мрія. Моєю мрією було зустрітись із Дарою Корній»,- зізналась вона присутнім.

Дара Корній своєю чергою подякувала читачам,що завітали на зустріч і розповіла,чим власне для неї є Волинь,адже вже чимало років вона проживає у Львові.

«Якби не Волинь,мене не було б як письменниці»,- вважає вона. «Всі кажуть,що у моїй творчості прослідковується вплив Лесі Українки. Проте кожного з нас живить те середовище,в якому ми живемо з дитинства. Той самий гонихмарник для мене жива істота,а не вигаданий персонаж. Це мій сусід,і в дитинстві я на власні очі бачила,як він розганяє хмари»,- додала письменниця. А оскільки в сучасній українській літературі нема словянської міфології,вона вирішила,що потрібно писати про своє. «Роблю це з приємністю для молодих людей»,- зауважила гостя.

Зауважила Дара Корній і про те,що життя має дві реальності,одна з яких – чарівна. Хтось її сприймає і цей світ існує у його повсякденності,а хтось не хоче в це вірити,тому заперечує її. «Насправді чарівна реальність існує,але ховається від нас,бо їй так зручніше»,- додала гостя.

Опісля вона розповіла,як життя подарувало їй щасливий квиток,оскільки жінка ніколи навіть не мріяла стати письменницею. За її словами,поштовхом до написання першої книги («Гонихмарник». – ВІП) стала донька Дарина. «Щоб відволікти її від вампірів Стефані Майєр,я написала рукопис про гонихмарника»,- зізналась Дара Корній.

До слова,саме українською Стефані Майєр і охрестили волинянку після написання нею першої книги. Проте,як зізналась сама письменниця,книг зарубіжної авторки вона ніколи не читала. Відповідно,її дуже дивує,коли критики кажуть,що творчість українки перегукується з творчістю американської письменниці.

Саме за наполяганням доньки рукопис про гонихмарника опісля було надіслана на конкурс «Коронація слова». «Буквально останнього дня надіслала і щасливо про це забула»,- пригадувала письменниця. «А коли в червні до мене зателефонували та запросили на церемонію нагородження,чудеса тільки починались… Якби впало небо,я б здивувалася менше»,- зізналась вона та додала,що саме таким було її випадкове втрапляння в літературу.

«Те,що я роблю,мені подобається. Бажання дивувати друзів,вигадати щось цікаве збереглося в мені з дитинства. Я не встигаю зараз сама за собою. Дай,Боже,щоб доба збільшилась і мені вистачало часу на письмо»,- говорила гостя.

Зізналась письменниця й у тому,що часто герої починають на папері жити своїм життям,не тим,яким вона хотіла їх наділити. «Задум буває один,але написане починає йти в інше русло»,- розповіла вона.

Переважно всіх своїх героїв вона описує з реальних людей,яких має щастя чи прикрість знати особисто. «Є люди настільки колоритні,що вони просто просяться,щоб про них написали»,- підкреслила Дара Корній та попередила,що з нею потрібно бути обережно,бо можна втрапити в якусь із її історій.

Опісля письменниця зачитала присутнім уривки з обидвох своїх нових книг – «Зозулят зими» та «Щоденника Мавки».

Під час розмови порушила Дара Корній і актуальні наразі для українців питання. Зізналась і в тому,що в молодості була серед тих,хто творили Революцію на граніті,та по мірі можливості навідувалась на Майдан у Києві цьогоріч,де творилась Революція гідності. «Якби не впертість молодих людей,таких,як ви,цієї революції не було б,бо люди мого покоління – часто розчаровані особистості. Тому тепер ви йдете вперед,а ми – за вами,бо ми трохи ледачі і нас треба «копати». Старшому поколінню,повірте,є чому повчитись у молоді»,- звернулась письменниця до присутніх у залі хлопців і дівчат.

На запитання,чи не планує одну зі своїх книг присвятити подіям саме на Майдані,Дара Корній відповіла,що поки що до цього не готова. «Ця революція для мене – рана,яка ще не загоїлась. Ці події надто свіжі. Але коли рана загоїться,дасть Бог,я напишу»,- зізналась вона,розповівши про реальних людей,з якими познайомилась під час тих подій,і які,очевидно,колись і стануть прототипами героїв книги.

Окремо Дара Корній поділилась враженнями від спілкування з так званими «тітушками» – втраченим,за її словами,поколінням. «Ми винні в тому,моє покоління,що зявилась така молодь – молоді люди з рабською філософією»,- вважає вона. «Талант нам даний (письменникам. – ВІП) не для того,щоб чекати слави. Треба спілкуватись із молоддю,культурно її збагачувати»,- резюмувала гостя.

Після спілкування з публікою у форматі запитання-відповіді Дара Корній подарувала своїм читачам автограф- та фотосесії.

До слова,книгу з автографом у подарунок,яку розігрували серед читачів організатори зустрічі,виграла Ольга Єфремова.