«На Волині працівника військкомату впіймали на хабарі»,«Волинський бізнесмен підгодовував хабарами чиновників управління юстиції»,«На Волині на хабарі у $7 тисяч погоріли посадовці Міндоходів»,«На Волині затримали шістьох посадовці за хабар». Це – заголовки повідомлень,які час від часу з’являються у волинському інформаційному просторі. Здавалось би,простому люду можна тільки радіти: нарешті почалася справжня боротьба з хабарництвом і корупцією. Проте радіти,як на мене,зарано.

Факти затримки посадовців на хабарах прокуратура,міліція,СБУ оприлюднювали й за правління Януковича. Були гучні справи і при президентстві Ющенка та Кучми. Але нечасто підозрювані отримували в судах реальні терміни ув’язнення. Тим часом брати хабарі та розкрадати державні кошти чиновники не переставали. Зростали тільки ставки поборів. За ризик. За те,щоб у разі затримки можна було поділитися,«з ким треба»,щоб «відмазали».

Нещодавно прес-служба обласного управління СБУ повідомила про затримку «на гарячому» працівника Нововолинського військкомату,який вимагав у місцевого жителя за звільнення від військової служби 500 доларів США. Як повідомив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков,по всій країні зафіксовано вже 40 випадків хабарництва у військкоматах. І це вже після того,як Президент Петро Порошенко видав указ про відправку військових комісарів у зону АТО,а призначення на їхнє місце учасників бойових дій. Чи виконали розпорядження Президента?

Виконали,але своєрідно. Ті військкоми,які не забажали йти на фронт,оформили собі довідки про поганий стан здоров’я і звільнилися зі служби,а решта поїхали в зону АТО на період,коли там не було активних зіткнень із бойовиками,і вже повернулися на попередні місця,тепер чекають офіційного перепризначення. З повідомлень у пресі знаємо,як важко мобілізованим і добровольцям,які справді воювали,отримати довідку учасника бойових дій. А ці військкоми вже й папери необхідні мають,і на пільги відповідні претендують.

У пропозиції громадських активістів,що лягла в основу президентського указу про ротацію військових комісарів,зазначалося,що керівниками військкоматів потрібно призначати тих учасників АТО,які отримали поранення і за станом здоров’я не можуть більше виконувати бойові завдання. Але цю вимогу під час підготовки розпорядження клерки зігнорували,і тепер кожен тиловий офіцер,який здійснив турпоїздку на схід і отримав відповідні документи,може претендувати на «хлібне» місце військового комісара. Чи не буде він після цього брати? Людина маленька,а спокуса велика. Тим паче,не всі готові йти захищати Батьківщину. А тут ще й паніку сіють російські тролі і деякі «громадські захисники».

Беруть не тільки у військкоматах. Беруть на митниці,в податковій,в інших контролюючих службах,у ДАІ,сільських і міських радах,ба навіть у державних адміністраціях. Беруть ще й тому,що бачать: нічого в країні не змінюється,за призначення на «хлібні» посади треба платити «нагору»,а знайомі судді,в разі чого,«відмажуть». 35 тисяч гривень штрафу присудили заплатити колишньому міському голові Берестечка Миколі Шотіку за те,що вимагав саме таку суму у представників польсько-українського приватного підприємства за сприяння у наданні земельної ділянки в оренду для будівництва на ній мотельного комплексу. А ще – заборону протягом трьох років обіймати чиновницькі посади. І вовки ситі,і кози цілі. Правоохоронці прозвітували про успішну боротьбу з хабарництвом,міський голова радий,що не посадили,тепер може спокійно зайнятися бізнесом,а суддя – він же закону не порушив,коли обрав найменший вид покарання,який передбачає санкція відповідної статті (до речі,там є і тюрма від 5 до 10 років,і конфіскація). Тільки прості люди знову казатимуть: справедливості не було,нема і не буде. Але хто їх слухає?

«У Рівному затримали на хабарі заступника голови облдержадміністрації Тараса Пустовіта. Вісім тисяч доларів взяв чиновник від жінки-підприємця,аби сприяти їй виграти тендер у перевезенні пасажирів на приміських маршрутах»,– повідомив один із рівненських інтернет-ресурсів 13 січня цього року. Ця інформація швидко розлетілася і по всіх ЗМІ Волині. Адже затриманий – молодший брат колишнього голови Волинської ОДА,депутата Луцької міської ради,голови обласної організації ВО «Батьківщина» і екс-кандидата в нардепи від цієї партії Григорія Пустовіта. «Мені шкода,що про цю історію на Волині знають вже більше,ніж на Рівненщині,адже скрізь додають,що він брат колишнього голови ОДА»,– сказав,відповідаючи на запитання журналістів під час прес-конференції у Луцьку,Григорій Пустовіт. Григорію Олександровичу є за чим шкодувати. Адже історія з братом фактично поставила хрест на його політичному майбутньому. Його брата,звичайно ж,не посадять. Бо,як він сам зізнавався,має аптечний бізнес,«знайшов» спочатку 60 900 гривень,а потім,після апеляції прокурорів,609 тисяч гривень застави,щоб не сидіти до суду в СІЗО,доведе,що гроші йому підкинули,і повернеться до своїх бізнесових справ. А ось Григорій Пустовіт,який бізнесу не має і хотів би повернутися на державну службу,тепер навряд чи може на це розраховувати. Доведеться йому,як військовому пенсіонеру (який,до речі,давно у відставці,за станом здоров’я не може бути призваний в АТО) вдовольнитися написанням блогів у «Фейсбуці».

Сподіваємося,не вдасться більше повернутися на державну службу й одіозному екс-керівнику Ягодинської митниці,депутату Волинської обласної ради від Партії регіонів Романові Микитюку. Нічим іншим,як інформаційним вкиданням,не назвеш повідомлення,яке цими днями з посиланням на http://kowel.com.ua/ поширили окремі волинські інтернет-видання,нібито Роман Микитюк «працює у Львівській області на переході Краківець… рядовим інспектором?!». Одразу після цього видання «ВолиньPost» зв’язалося з екс-митником,і він заявив: «Я спростовую цю інформацію». Спростування про працевлаштування Романа Микитюка опублікувала і Львівська митниця ДФС.

Очевидно,екс-митник,який двічі був в епіцентрі корупційних скандалів (на Львівській і Ягодинській митницях),про що свого часу писала «Волинська правда»,спробував прозондувати ґрунт,як сприйняла би громадськість його повернення в митні органи. Бо формально він чистий перед законом. От тільки ніхто не повірить,що його заступник на Львівській митниці Клавдія Кутикіна,в кабінеті якої в лютому 2011-го знайшли пачки стодоларових купюр,просто колекціонувала їх,і начальник про це нічого не знав. Як не повірять і в те,що без нього обійшлося будівництво «Волинського Межигір’я» для комуністів на озері Світязь (до речі,вже демонтоване і вивезене за повної байдужості до цієї теми правоохоронців). Адже саме за керівництва комуніста Ігоря Калетніка,який до виборів 2012 року очолював Державну митну службу,працював Роман Микитюк начальником Ягодинської митниці.

Завдяки громадським активістам,частина з яких стала нещодавно народними депутатами,незалежним ЗМІ,незважаючи на шалений опір чиновників старої гвардії,частково все-таки вдається не допустити до державної скарбниці п’явок,які вже й так висмоктали з неї все,що могли. Так,9 жовтня 2014 року уряд звільнив з посади заступника міністра економічного розвитку і торгівлі Олександра Сухомлина,який був призначений на цю посаду за вісім днів до того,1 жовтня. Звільнення спричинив матеріал у «Дзеркалі тижня»,де було описано,як цей екс-власник підприємства «Волиньтабак»,займаючи у 2011 році аналогічну посаду в уряді Миколи Азарова,створив корупційну схему,за якою пролобійований тодішнім міністром оборони Михайлом Єжелем монополіст без тендера отримав весь ринок продовольства армії,причому за ціною у 42 гривні добового пайка – на 10 гривень більше,ніж передбачено паспортом бюджетної програми. Якби не публічний розголос цієї схеми Анатолієм Гриценком,який тоді обіймав посаду голови комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки і оборони,за рік додатковий «навар» перевищив би 213 мільйонів гривень бюджетних коштів. Азарову довелося звільнити Сухомлина після проведеного службового розслідування. Яценюку ж достатньо було тільки публікації в «Дзеркалі тижня».

І хай не думають казнокради,що їм,як у часи Ющенка,вдасться пересидіти,а потім тишком-нишком повернутися на «хлібні» місця. З кожною загибеллю захисника непорушності наших кордонів на Сході тиск громадянського суспільства на владу тільки посилюватиметься. Приклад цьому – засідання парламентського комітету з питань протидії та запобігання корупції,на якому заслуховували виконувача обов’язків начальника Волинської (Ягодинської) митниці Андрія Андрейківа. Ось як описує хід засідання на своїй сторінці у «Фейсбуці» народний депутат Борислав Береза:
«На комитете по противодействию коррупции был заслушан и.о. начальника Волынской таможни Андрейкив Андрей Иванович. Ему грозит увольнение. После того,как он клеймил всех и вся,а потом рассказал о своей «героической» деятельности ему задали вопросы. Отвечает… уклончиво. Но! Предложил уменьшить разрешенные законом перевоз товара на одного человека в размере 500 евро или 50 кг. И совсем загрустил после того,когда его попросили предоставить декларацию о доходах,которую мы хотим сравнить с его реальной собственностью. Ещё больше грусти в его глазах появилось после того,как Дмитро Добродомов сообщил ему,что такая информация у нас уже есть».

А секретар комітету Дмитро Добродомов з цього приводу зауважив: «За нашою інформацією,після засідання комітету в середу,коли оголосили незадовільною роботу ДФС,начальник головного управління департаменту внутрішньої безпеки пан Юрченко зібрав начальників митниці,заявивши їм,щоб вони не хвилювалися,а спокійно працювали,бо рішення депутатів ніяк не вплине на їх роботу. Так от,нехай вони зрозуміють: країна змінилась – час змінитись і їм».

А щоб прискорити їхнє бажання змінюватись,вважаю,в Україні треба негайно вводити презумпцію провини чиновників. Це те,що зробив свого часу перший прем`єр-міністр Республіки Сінгапур,один з творців сінгапурського «економічного дива» Лі Куан Ю. Саме його цитату навів Петро Порошенко,представляючи на посаді генпрокурора Віталія Ярему: «Почніть із того,що посадіть своїх трьох друзів. Ви знаєте,за що,вони знають,за що. І народ вам повірить». На жаль,поки що маємо не реальну боротьбу з корупцією і хабарництвом,а лише імітацію. Прокурори виконують «плани по корупції»,судді відпускають хабарників під заставу,а генпрокурор заявляє,що,цитуючи Лі Куан Ю,Петро Порошенко пожартував.

Для кращого розуміння скажемо,що Лі Куан Ю запропонував закони,які давали право Бюро розслідувань корупційних дій (CPIB) більші повноваження щодо арештів,обшуку,виклику свідків,розслідувань банківських рахунків та сплати податків підозрюваних та членів їхніх родин. Побачивши,що хтось живе не за своїми статками,проти нього автоматично порушували справу. І чиновник мав сам доводити,що всі його видатки відповідають доходам. Судам надавали право конфісковувати майно хабарників,їх садили на значні терміни,на них накладали небачені штрафи,а члени їхніх сімей потрапляли у «чорний список»,через що не могли знайти пристойну роботу.

Скажете,негуманно,антиконституційно? Тоді поясніть,звідки у митників,прокурорів,податківців та інших чиновників авто,на придбання якого треба не їсти,не пити,не одягатися,а відкладати протягом 5-10 років,а ще вілли,на які протягом усього життя не заробиш. То,може,варто змінити закони,а,якщо треба,і Конституцію,але таки змусити чиновників жити чесно.

І не треба займатися популізмом,кажучи,що краще знизити зарплати у вищих ешелонах влади. Це – прямий шлях до пошуків чиновниками «додаткових джерел доходів». Той же Лі Куан Ю вважав,що міністри,щоб мати змогу утриматись від нечесної поведінки,повинні отримувати великі зарплати. У 1994 році він запропонував пов’язати зарплати міністрів,суддів та вищих державних службовців із зарплатами найкращих професіоналів у приватному секторі,аргументуючи це тим,що така політика допоможе завербувати та утримувати на державній службі талановитих людей.