- Маєте запитання?
- (0332) 780293
- vpravda@gmail.com
Чи є хоч одна героїня, яка не «слаба на передок»?, – письменник про роман волинянина
Відомий український письменник Андрій Любка на своїй сторінці у Facebook написав відгук про роман “Століття Якова свого волинського колеги Володимира Лиса.
“Прочитав “Століття Якова” Володимира Лиса. Непоганий роман. Хоча трохи муляла архаїчна мова в оповіді автора (в прямій мові персонажів – вона дуже на місці й смачна)”, – йдеться у дописі.
“Вразила кількість сексуальних сцен у творі. Там вони через сторінку. Описані жахливо, це навіть не секс,а якісь злягання. До речі, була якась феміністична критика роману? Чи вдалося віднайти бодай одну героїню, яка б не була “слаба на передок” (вислів Лиса)? Ну а лібідо головного героя можна тільки позаздрити”, – додав він.
Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook
1 Comment
КОВАЛЬ КОНЯ КУЄ, І ЖАБА НОГУ ПРОСТЯГАЄ,,, Усіляким Андріям Любкам, що “ногу простягають”, сотворене Володимиром Лисом критиці не підлягає. Апріорі. Володимир Лис – унікальний романіст, до якого треба дорости, щоб просторікувати про роман “Століття Якова”. Йому , Андрію Любці, бачте, “трохи муляла архаїчна мова в оповіді автора” і, як новітньому пуританину сучасності, не до вподоби “кількість сексуальних сцен у творі. Там вони через сторінку. Описані жахливо, це навіть не секс,а якісь злягання”… Говорила-їхала – надибала Міхала! При чому тут поліція, як грім корову забив? Через сторінку вгледіти у романі Лиса сексуальні сцени, що затьмили увесь зміст твору, може тільки сексуально стурбований Любко. І при чому тут феміністки??? Амбіційному, вельми зарозумілому молодому письменнику Андрієві Любці, а скоріше сленгомовному борзописателю із претензією на геніальність, розповім дещо повчальну притчу про Антона Чехова. Отож: коли до Чехова пришла популярність і він як письменник великих гонорарів мав купатися у славі, то він рушив на перекладних через усю Росію на Сахалін – рятувати і лікувати багато тисяч каторжників тюрем і таборів острова. Пішли на добру справу усі його кошти, позички від друів і банківські кредити. Десять літ по тому розраховувався він з боргами, але свою велику справу зробив: здійснив перепис усіх 10 тисяч каторжників, головно політичних, своїм коштом цілий рік їх лікував і захищав як адвокат. А відтак стався не тільки письменником, але й правозахисником. І коли якийсь вельможа почав бити простолюдина по обличчю, той знайшовся на найбільший захист заради справедливості: “А я Чехову скажу!”. Вельможа тільки зареготав на таку погрозу. Але ще почув власну оцінку з уст покривдженого ним: “Ти не вартий поцілувати слід тієї блохи, що вкусила Антона Чехова!”. Не рухайте Лиса! Читайте і перечитуйте “Століття Якова”!