На це запитання дав ґрунтовну відповідь волинянин, колишній народний депутат Ростислав Чапюк. При цьому він згадав про період своєї праці у Володимирі-Волинському. Детальніше – у публікації  на нашому сайті «Волинська правда»: Ростислав Чапюк:  «Я навчався разом із батьком  нинішнього Президента України».

Зокрема Ростислав Чапюк  зазначає, що «допоміг Колесніченку розпочати політичну кар’єру».   А відтак уточнює: «Висловлюся щодо поставленого запитання ширше. Усе своє  життя я займав позицію державника. У тому числі – й у період партійної (уточнимо – компартійної) роботи, і пізніше, коли працював у парламенті. Я старався зводити людей різних політичних, ідеологічних поглядів до єдиного знаменника: що твоя діяльність дає для зміцнення державності України. Чи це економічно, чи в культурному аспекті, але  державності України. Така моя позиція стосувалася як згадуваного голови колгоспу, так і щодо Колесніченка. Він отримав призначення у  найзахідніший колгосп  «Слава». Територія цього прикордонного  колективного господарства – навпроти села, яке поляки називають Грудек. Тобто, в українській інтерпретації – Городок, яке на місці колишньої столиці Волині, напроти Грубешова».

Ростислав Степанович згадує: «Якось я туди приїхав. Це було добре господарство. Я запропонував голові колгоспу, щоб мене супроводжував агроном, якого тоді ще не знав особисто. Під час поїздки я поспілкувався з цим тоді молодим чоловіком. Склалося хороше враження як  про спеціаліста, так і про людину загалом. Подумав: от росте перспективний новий голова колгоспу. Але коли після того, як секретаря міському комсомолу взяли на навчання, другий секретар міськкому вніс  пропозицію щодо кандидатури Колесніченка, який очолював найкращу сільську комсомольську організацію.  Я був відразу не в захопленні від пропозиції. Адже Колесніченко був хорошим агрономом. Та все-таки я знову поїхав у згадуваний колгосп «Слава», був присутній на комсомольських зборах.  Колесніченка люди любили (якщо говорити щодо дівчат, то вони ходили за ним шлейфом), він, кажу абсолютно  серйозно, себе дуже добре зарекомендував.  Правда, першим секретарем Колесніченко недовго працював. Він вступив, по-моєму, в Харківський юридичний університет, а звідти  потрапив у Крим, уже на міліцейську роботу. Видно, там теж був помітний. Колесніченка обрали в обласну раду (чи, може, тоді вона називалася вже верховною: не пам’ятаю). Але він займав у Криму в той час виключно проукраїнську  позицію. Більше того, за ним було політичне переслідування: Колесніченка звинувачували за український націоналізм. Дізнавшись про це, я зайшов до Бориса Петровича (Клімчука, – В.В.), який тоді був головою Волинської обласної ради і розповів: «У Криму є наш висуванець, якого там переслідують». Клімчук послухав і каже: «Давай його підтримаємо на сесії». І дійсно, сесія Волинської обласної ради  з зверненні до Кримської ради  висловила за підтримку Колесніченка. Пізніше його обрали й до  Верховної Ради, але я вже тоді там не працював».

Пропонуємо подальший діалог Ростислава  Чапюка та кореспондента «ВП».

– А коли  б були народним депутатом тоді, коли Ківалов і Колесніченко запропонували свій (чи, точніше, нав’язаний«згори» ганебний законопроект)…

– …я точно  знаю, Колесніченко вів би себе інакше. І ставлення до нього було б інакшим.  І, може б, інші були порядки. Моя фігура у Верховній Раді була об’єднуючою. Я не мав супротивників ні серед рухівців, ні серед фракції КПУ. Я старався їм допомогти знаходити спільні моменти, щоб вони не ворогували, а диспутували. І таку позицію відстоюю і сьогодні. Але якщо людина, яку я свого часу підтримував,  висував,  зараз своїми діями шкодить інтересам Української держави, – це вже мені чужа людина, у кращому разі – опонент».