Людмила Філіпович,роздумуючи про діалог між Церквами після Майдану,зазначає: «Він мав би пожвавитися після Майдану,але нині ситуація така,що церкви впали в кому. Я маю на увазі Українську православну церкву (Московського патріархату). Здається,вона не зовсім зрозуміла,що відбулося,лише поодинокі представники підтримали ці перетворення,а решта вважає,що ми маємо бути в полі впливу Москви та поминати Кирила. Тому навряд чи варто очікувати якихось перемовин найближчим часом».
Натомість,підкреслює експерт,«інші церкви себе виявляють абсолютно притомно,зріло. Розуміють,що треба налагоджувати зв’язки не тільки з державою і суспільством,а й між собою. Ми бачимо це взаєморозуміння у рамках Всеукраїнської ради церков,і в тих проектах,які сьогодні в Україні здійснюють». Філіпович вважає,що на війну,яка вже понад 2 роки триває в Україні,«церква не має впливу,інакше – війна б уже закінчилася. Я думаю,мав би звернутися канонічно визнаний Російською православною церквою предстоятель Української православної церкви Онуфрій до свого патріарха Кирила і попросити його сприяння у Путіна завершити це безумство. Оскільки ми бачимо продовження бойових дій,то можемо зробити висновок,що церква ніякого впливу на ці процеси не має».
А відтак уточнює: «Інша справа,що там роблять окремі священики як капелани. Без сумніву,їх вплив там дуже відчутний,оскільки вони надають духовну підтримку нашим воїнам і тим людям,які проживають на підконтрольних українській владі територіях». Вона зазначає що капелани – «це люди,які без усяких наказів Президента Порошенка,по волі свого серця і по своїй вірі в Господа Ісуса Христа,вирішили,що їхнє місце не в теплих церквах на заході чи в центрі України,як кажуть,«під пахвою у матушки»,а на передовій. І вони як мужчини,і як духовні воїни мають бути біля тих,хто їх потребує. І я знаю,там зараз перебувають близько 250 капеланів».
На світлині: президент Росії Володимир Путін (ліворуч) і митрополит Онуфрій УПЦ (Московського Патріархату). Київ,27 липня 2013 року.