Володимир В’ятрович, директор Українського інституту національної пам’яті,  розповів про завершальний етап перейменувань топонімів в Україні. Про це він написав у своїй публікації на сайті видання «Апостроф».

На думку В’ятровича, перейменування підпадає під дію законів про декомунізацію, але дещо затягнулося, тому що потребує іншої процедури – змін до чинної Конституції, оскільки і Дніпропетровська, і Кіровоградська області там згадані. За його словами,  народні  депутати зрештою взялися за реалізацію цієї процедури, було зібрано потрібну кількість підписів і 20 червня цей проект постанови розглядався на комітеті з питань місцевого самоврядування. Після цього проект подадуть до Конституційного суду, потім голосуватиме парламент, де проект має набрати конституційну більшість – понад 300 голосів.

В’ятрович  підкреслює,  що низка громадських ініціатив запропонувала перейменувати Дніпропетровську область на Січеславську, а не Дніпровську. Він пояснює: «Ми вирішили їх підтримати, зважаючи на те, що це повернення до однієї з найбільш відомих сторінок української історії – історії січей, Запорозької Січі. Ми знаємо, що на території теперішньої Дніпропетровської області було п’ять з восьми січей українського козацтва. Відповідно, це пояснює, чому саме цю область ми перейменовуємо на Січеславську. Крім того, назва  «Січеслав» неофіційно використовувалася щодо теперішнього міста Дніпра в роки української революції у 1917-1921 роках. Також елементом герба теперішньої Дніпропетровської області є козацтво, що також апелює до козацької історії. Ми вважаємо, що назва «Січеславська область» підкреслить історичну долю цього регіону».

Також  В’ятрович  висловив упевненість, що ніякого дисонансу між назвою області та обласного центру не буде, оскільки вже є прецеденти: центром Волинської області є Луцьк, а центром Закарпатської – Ужгород.