Чоловік, який у листопаді 2015 року очолив представницьку владу на Волині, на робочому місці з’являється не частіше одного-двох разів на місяць. Не бере участі в офіційних заходах. Не проводить прийоми громадян. Не організовує робочих нарад.

Журналісти не один раз піднімали питання, чому ж голова обласної ради ігнорує роботу, де саме перебуває у робочий час та хто насправді керує Волинською областю, проте відповіді так і не отримали. Підлеглі «прикривають» свого шефа: на усні запитання кажуть писати запит, на письмові – не відповідають.

Тож лишився єдиний вихід: переконатись на власні очі, скільки часу Ігор Палиця приділяє роботі Волинської обласної ради.

До слова, «Волинь24» провело опитування серед читачів: чи повинен голова облради ходити на роботу? Третина опитаних вважає, що він повинен перебувати на роботі хоча б в межах стандартного робочого часу, іще третина – що повинен днювати і ночувати на роботі, поки в області є невирішені проблеми.

* * *

1 вересня. Під стіни Волинської обласної ради я навідався о 9 ранку. Близько години простояв біля будівлі, чекаючи колегу-оператора, а заодно і придивляючись, хто прийшов, а хто – так і не з’явився на роботі.

Щойно ми переступили поріг і підійшли до охорони на першому поверсі, як ті поспішили повідомити: Ігоря Петровича ми не знайдемо. Вирішуємо все ж піднятися на третій поверх – до кабінету голови, аби розпитати в когось із підлеглих, чому в перший осінній день, у п’ятницю, голова облради не на роботі.

До кабінету голови обласної ради, відколи ним став Ігор Палиця, потрапити не так просто. Біля дверей – охоронець. На його формі – нашивка «Варти порядку». Забігаючи наперед скажу, що здолати редути громадського формування нашій знімальній групі так і не вдалося.

Спершу охоронець обмовився, мовляв, голова обласної ради у… відрядженні. На прохання уточнити, почав сумніватися у сказаному.

Запитую: може, керуючий справами облради Дмитро Дубняк або ж прес-секретар ради Оксана Лукашук на роботі, в яких зможу розпитати, де Ігор Петрович і коли буде. Їхні кабінети теж, до речі, під пильним наглядом охоронця. «Вартівець» запевняє, що нікого немає і не відомо, коли будуть.

Кого ж тоді спитати? Пригадую, що зранку бачив першого заступникаОлександра Пирожика, і прямую в його кабінет. Він – на місці. І без охорони. Сидить в своєму робочому кріслі.

Небагатослівний. Каже, що свою роботу виконує, а в справи голови не втручається.

Посадовець все ж вирішив нам допомогти і з’ясувати, де зараз керуючий справами облради. Дмитро Дубняк по телефону запевнив, що на місці його немає і буде десь через годину. Але не минуло й десяти хвилин, як, за щасливим збігом обставин, в коридорі на четвертому поверсі ми помічаємо… пана Дубняка. Розмовляти не захотів, вмить зник за «потаємними» дверима, які ведуть до «закритої території» обласної ради. Їх ми, звісно, відкрити не змогли.

Остання спроба «взяти» неприступну фортецю обласної ради і – чудо: до нас виходить Оксана Лукашук. Нагадаю: за словами охоронця – її на місці не мало б бути.

Щоправда, налаштована прес-секретарка не надто привітно і на «свою територію» не пускає. А з приводу роботи голови облради Ігоря Палиці каже лаконічне: пишіть звернення…

А ще додає: присутність голови облради в кабінеті не є обов’язковою. Він, мовляв, може виконувати свої службові обов’язки дистанційно.

Висновок першого дня. Застати голову Волинської обласної ради Ігоря Палицю на робочому місці з першої спроби не вдалося.

Але головні емоції викликало не це. Щиро здивувало, який спротив і нерозуміння у представників обласної ради викликав мій намір (цілком законний і виправданий) отримати інформацію, чого їхнього шефа немає на роботі.

Прикро, що орган влади, де роботу кожного оплачують пересічні волиняни – платники податків, перетворили на ворожу неприступну фортецю.

Василь БІДУН