Українці не втомлюються чекати дива. Хай і претенденти у чудотворці не надто відрізняються за своїм потенціалом і прагненням від попередників,але… Право на помилку вільно-невільно використовують не тільки т. в. вершителів доль,а й ті,кого годують обіцянками. Зрештою,від позиції загалу,який начебто давно одужав від зомбування телескриньками,не так і багато залежить. Скільки б аналітики не говорили про черговий карт-бланш,який обіцяє кожен наступний Уряд,все одно визначальними залишаються домовленості (у тому числі – під килимові) «там,нагорі».
Після того,як минулого тижня Володимир Гройсман провів перше засідання нового Кабміну,надто багато вже стало зрозуміло,куди рухаємося. І навіть присутність в українському Уряді Лешека Бальцеровича,автора «польського економічного дива» (став представником Президента Петра Порошенка в цій структурі),кардинально не змінює сутності ні реалій,ні тенденцій. Обіцянка ж нового очільника КМ підвищити з травня для населення ціну за спожитий газ дала прекрасну «поживу» не тільки для політичних опонентів,а й нагадала тому ж таки населенню (якщо вже не завше йдеться про громадянське суспільство),хто є хто і чого не варто очікувати від Уряду,який отримав статус «недоторканості» на рік.
Правда,урядовий «конгломерат» надто «різношерстий»,щоб цю структуру назвати командою. Та й від ВР наразі,попри заяви про коаліцію на двох,Кабмін не має істотної підтримки. Навіть якщо на базі «Волі народу» Банкова простимулює (забезпечить) створення,за версією політолога Вадима Карасьова,фракції «Наш край». «Раніше,коли була широка коаліція,у президента було більше маневрів для роботи з парламентом. Тепер у цьому парламенті більше опозиційних сил до Банкової»,- зауважив він. А відтак констатував: механічні об`єднання і технології не дають гарантій для довгочасного політичного успіху.
Та й,складається враження,що більшість політичних гравців і їхніх спонсорів уже взяли курс на дочасні вибори. Група «Рейтинг» назвала шість партій,які можуть пройти в Раду. Згідно з опитуванням,голоси тих,хто має намір взяти участь у виборах,розподілилися б таким чином: «Батьківщина» – 13% голосів,Опоблок – 11%,партія Саакашвілі і «Самопоміч» – по 10%,Солідарність – 9%,Радикальна партія – 7%,партія «Свобода» – 4%.
Однак якими б переконливими не здавалися обіцянки політсил,владних структур,це майбутнє «замішане» на такому минулому,якого не відректися і не позбутися. У цьому сенсі – й пісенна причинно-наслідкова констатація поета Богдана Стельмаха: «Дихає Чорнобиль нашими гріхами». Трагедію 30-річної давності,схоже,назавше закарбовано в життєпис України та українського народу. «Маємо пам`ятати героїв,які віддали життя. Але також — до чого призводить безвідповідальність влади»,- наголосив Володимир В`ятрович,голова Інституту національної пам`яті («Газета по-українськи»).
Чи стала вже українська влада відповідальною перед своїм народом? Наскільки готове суспільство до нових викликів? Чи піде Захід на повторення історичних помилок,віддавши на відкуп московському імперському месіансько-шовіністичному режиму Україну та держави Східної Європи? Аби спробувати наблизитися до розуміння реалій та їхніх метаморфоз,спробуймо подумки перегорнути кілька сторінок тижня,що вже став надбанням історії.
«В такий надзвичайно важкий,абсолютно непростий час»
«Я – в команді України. Спільно з Президентом,спільно з Парламентом,спільно з Урядом – ми усі одна команда,яка має брати на себе відповідальність»,- заявив Володимир Гройсман ( див. «24 канал»). Прем`єр-міністр вважає,що «Президент,Парламент,Уряд – це ті три інституції,які можуть приймати спільні рішення». А відтак обіцяє: «Я працюватиму на об`єднання усіх гілок влади задля досягнення цілей. От це моє завдання. Я так бачу свою функцію…У мене є одна амбіція – я хочу якісно робити справу,на яку мене уповноважували». Володимир Гройсман зауважує: «У мене є одне зобов`язання перед українським народом – сумлінно виконувати покладені на мене обов`язки в такий надзвичайно важкий,абсолютно непростий час».
Глава Уряду також висловився щодо ситуації,пов’язаної з війною,яку веде проти України РФ. «Українці довели,що ми є гордими,що ми не здамо позиції,і це є принципове питання. Я думаю,що найбільша стратегічна помилка Росія – це було те,що вони зробили в Україні. Це історична стратегічна помилка»,– заявив Володимир Гройсман. Він також відповів на запитання щодо майбутньої політики Уряду відносно Російської Федерації. «З будь-яким сусідом можна вибудовувати нормальні стосунки,якщо він не агресор,якщо він не вбивця. Якщо твій сусід – вбивця,то про що може йти мова взагалі? Якщо твій сусід захопив частину твоєї території,твоєї держави,то,зрозуміло,що є дуже багато питань»,- зазначив Глава Уряду.
«Зараз ідеться про порятунок держави»
Коли буде створено нову політичну силу – Національний Рух «Державна ініціатива Дмитра Яроша»? Який сценарій розвитку України найпесимістичніший? На такі та інші запитання видання «Мир» відповів народний депутат,колишній провідник «Правого сектора» Дмитро Ярош. «Я противник того,аби в назві використовувати прізвища (нову політичну силу пропонують назвати Національний Рух «Державна ініціатива Дмитра Яроша»,- «ВП»). – На організаційному етапі – можна. Але на з’їзді,сподіваюсь,відбудеться перейменування»,- зазначив він.
На переконання Яроша,«зараз ідеться про двоєдине завдання,яке ми ставимо перед собою. По-перше,зберегти державу. Бо з такою політикою нинішньої влади,ми всі знаходимося під великою загрозою ліквідації держави. По-друге,здійснити в державі ті революційні перетворення,які вимагав Майдан. Для того наш Рух і створюється». Політик розповів,що вже напрацьовується план дій. Для цього він уже відвідав 12 областей. Наразі «є різні бачення і стратегії. І ми їх збираємо. У нас до кінця травня – дедлайн». Він сподівається,що ще в квітні вдасться створити Всеукраїнський комітет,і після цього робота буде йти активніше. Висловлюючись про структуру майбутнього об’єднання,він повідомив: «Це різні середовища,які готові до об’єднання. Наприклад,ГО «Дія»,тобто,це структури,які вийшли з «Правого сектора» і долучилися до нас. Це рух «Вільні люди»,куди входить частина самооборони Майдану,це Шишкін,Стецьків,це Спілка офіцерів України на чолі з генералом Скіпальським,це «рухівське» середовище,«майданівське»,волонтерські і АТОшні структури. Ось це – та соціальна база,яка у нас вже є. І,відповідно,ми творимо центри в областях,які координують діяльність на місці».
Як зазначає Ярош,«зараз ідеться про порятунок держави. Я маю можливість опрацьовувати певну аналітику,яка надається в СБУ,в РНБОУ. І знаю,що існує дуже песимістичний сценарій,який дає нашій державі запас міцності до кінця року. Після того — можемо отримати декілька квазідержав на території України». Констатуючи,що «ми вже два роки воюємо на Сході,а тут,в Києві,твориться казна-що… Я читаю про усі ці офшорні скандали»,Ярош зазначає: «Відповідно,і тут теж треба порядок наводити. І в мене все менше і менше надії на те,що це можна зробити в якийсь конституційний спосіб. Тому ми працюємо і з армійським середовищем,і з силовиками. Бо розуміємо,якщо вибухне якась,умовно кажучи,Врадіївка,вона може здетонувати вседержавну ситуацію. І тільки армія,тільки силовики-патріоти можуть цю ситуацію втримати. Бо до політиків нема довіри. Чим більше їжджу по країні,тим більше в тому переконуюсь».
«Сьогодні під ударом кримські татари,українці,Україна»
«Режим Путіна,який окупував Крим,зробив ще один крок,який скоротив ментальну дистанцію між ним і режимом Гітлера,що прирікав окремі народи окупованих ним країн Європи на знищення»,- зазначає на своїй сторінці в Facebook голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров,коментуючи факт внесення в РФ Меджлісу кримськотатарського народу до переліку екстремістських організацій.
Відтак він констатує,що власне,до Путіна запитань не має,оскільки той «поводиться в окупованому ним Криму настільки брутально,наскільки йому дозволяє міжнародне співтовариство. Інша справа,чи усвідомлюють лідери країн Заходу наслідки для власних народів своєї страусиної політики щодо Росії,яка відкрито приміряє на себе роль вершителя доль всього світу? Сьогодні під ударом кримські татари,українці,Україна».
Чубаров попереджає: «Не уникайте запитання,хто буде завтра засуджений Росією …Це буде ваша країна і ваш народ».
«Ключовою геополітичною метою Росії в 2016 році буде залишатися Україна»
Громадська організація Бюро протидії гібридної війни опублікувала свою першу доповідь «Росія-2016: контури гібридної війни» (див. короткий конспект цього тексту у версії сайту ЛІГА.net). Автор доповіді Сергій Постоловський спрогнозував,які країни в найближчі місяці стануть мішенями російської гібридної війни,а також чого від непередбачуваного господаря Кремля варто очікувати Україні. «Ключовою метою гібридної війни Росії в 2016 році буде залишатися формування нового світового порядку з чітким розмежуванням сфер впливу між основними гравцями,- йдеться у версії сайту ЛІГА.net. – На думку Володимира Путіна,тільки США і РФ мають право володіти статусом наддержав і вершити долю світу. Всі інші держави можуть бути молодшими партнерами,ситуативними союзниками,друзями по бізнесу,а також цілями і об`єктами. З цього виходить вся сучасна зовнішня політика РФ».
Експерт називає тактичні цілі РФ на найближчий рік: «1) зняти / частково послабити санкції Заходу; 2) сприяти зростанню світових цін на енергоресурси; 3) шукати інші ринки збуту енергоносіїв,а також шляхи їх транспортування; 4) збільшити доходи державної скарбниці шляхом непопулярних законодавчих нововведень,а також збільшення запасів золота». Сергій Постоловський переконаний,що «Кремль свідомо йде на загострення і така тактика має тільки одну ключову мету – вплинути на США. Зокрема,тому що США,презентуючи свій оборонний бюджет на 2017 рік,загрозою номер один назвав саме Російську Федерацію. Оборонний бюджет США на Європейську ініціативу впевненості,запущену в 2014 році після незаконного захоплення Криму,в наступному році зросте більш,ніж в 4 рази – з $ 789 мільйонів до $ 3,4 мільярда».
У той же час,він наголошує,що «ключовою геополітичною метою Росії в 2016 році буде залишатися Україна. В Україні РФ намагатиметься реалізувати такі завдання: • узаконити статус окупованих територій в складі України,що буде означати початок процесу федералізації України і додаткової економічного навантаження в зв`язку з необхідністю відновлення Донбасу; • всіма доступними способами зірвати європейську інтеграцію України,повертаючи її в свою орбіту впливу,а також збільшити фінансування російської агентури в Україні з метою подальшої дестабілізації внутрішньої ситуації в країні; • підтримувати ідею дострокових парламентських виборів в Україні,тому що такий варіант створює можливість посилення позицій проросійських політиків в системі української влади; • активізація військових дій в Донбасі з метою захоплення нових територій Луганської та Донецької областей,а також формування сухопутного коридору в напрямку Кримського півострова (існує ймовірність одночасної атаки з боку окупованих територій Донецької області і анексованого Криму)».
Аналітик також наголошує,що посилення позицій НАТО і США в Центральній Європі та країнах Балтії не може влаштовувати Росію. Такий крок не входить в плани Кремля,але є закономірною відповіддю Заходу на агресію РФ. Росія буде намагатися робити все можливе,щоб змусити Вашингтон переглянути політику військової підтримки європейських країн. Він нагадує,що «згідно зі звітом аналітичного центру США RAND про можливий сценарій конфлікту між РФ і країнами Балтії,російські сили окуповують країни Балтії за 36 годин».
За даними директора Центру стратегічних комунікацій НАТО Яніса Сартса,сьогодні РФ може вести гібридну війну не тільки в Україні,але і в Прибалтиці,і Центральній Європі Скандинавії. Але,на його переконання,«все ж найбільша напруженість може спостерігатися у відносинах РФ з Туреччиною. На жаль,вже сьогодні став дійсністю прогнозований раніше сценарій провокування Росією конфлікту в Нагірному Карабасі,в контексті ускладнилися російсько-турецьких відносин. Росія веде посилення військових позицій Вірменії з метою створення ефективних опорних пунктів,які можна буде використовувати в разі нагнітання ситуації між Москвою і Анкарою,Баку,а також Тбілісі».
Особливу увагу Постоловський звертає на Білорусь. «Формальний партнер РФ давно дратує Кремль своєю багатовекторною політикою,- констатує він. – А після зняття санкцій ЄС з Білорусі,можлива аналогія ситуації для Лукашенка з тією,в якій побував Янукович. Лукашенко може спровокувати агресію Росії бажанням зблизитися з Європою». Також Кремль продовжуватиме курс на дестабілізацію ситуації в Молдові. Постоловський звертає увагу й на гібридну війну РФ в Скандинавії. «У групі підвищеного ризику – Фінляндія і Норвегія. Конфлікт між Росією і Норвегією може виникнути як наслідок гібридної тактики РФ щодо Арктиці,де обидві країни мають свої власні інтереси»,- наголошує він. У 2016 році,наголошує експерт,з великою ймовірністю,буде посилюватися гібридний тиск Росії і на Європейський Союз.
«Змусити світову спільноту визнати «новий світовий порядок»
Російсько-американський історик Юрій Фельштинський нагадує (див. «Апостроф»),що «після окупації Криму окрилений президент Путін відверто розповів нам про свої плани на майбутнє. Він сказав,що найбільшою трагедією – і особистою,і геополітичною,вважає розпад СРСР в серпні 1991 року. Він не сказав,що бачить своє зовнішньополітичне завдання у відновленні СРСР,але дав зрозуміти,що не вважає Україну державою,що має право на існування,а українців – народом,який має право на самовизначення». Тоді ж,зазначає історик,прозвучали з вуст господаря Кремля два нових для світової громадськості терміни: «Новоросія» і «Русский мир».«Новоросією» були оголошені території Східної і Південно-Східної України,що «возз`єднують» Росію з Придністров`ям – російським анклавом в Молдові. А «Русским миром» – все ті колишні радянські території,де компактно проживає російське,точніше російськомовне,населення. Більше того,за версію улюбленця росіян,«на цьому фоні Польща,Фінляндія і Аляска,які колись входили в російську імперію,звичайно ж,є не чим іншим,як «споконвічними російськими землями». І зовсім не випадково з березня 2014 року російські підводні човни регулярно підходять до Фінляндії,а російські літаки підлітають до повітряних кордонів Прибалтики,Польщі,Фінляндії та … Аляски».
Фельштинський звертає увагу,що «у недавньому пропагандистському документальному фільмі «Миропорядок» головний герой фільму – президент Росії Володимир Путін у відповідь на запитання журналіста про можливість нанесення Росією превентивного ядерного удару по противнику говорить щиро і відкрито: «Ще 50 років тому ленінградська вулиця мене навчила одному правилу: якщо бійка неминуча,бити треба першим». Путін вважає за краще «бити першим». У ніч на 12 червня 1999 року російські війська,що знаходилися в складі міжнародного миротворчого контингенту в Боснії і Герцеговині,здійснили марш-кидок в Косово і захопили міжнародний аеропорт Приштини. Путін в цей момент був директором ФСБ. У вересні 1999 року,коли він розв`язав Другу чеченську війну,він був уже прем`єр-міністром,а в ході цієї війни став президентом. У серпні 2008 року Путін вторгся в Грузію й окупував Абхазію і Південну Осетію. У березні 2014 року він увійшов до України».
На переконання історика,з окупацією Криму та східних регіонів України не закінчується програма територіальних захоплень Росії. «Навпаки,- підкреслює він,- все вказує на те,що вона тільки починається». Фельштинський наголошує: «Путін намагається змусити світову спільноту визнати «новий світовий порядок»,проголошений Кремлем. В основі цієї нової доктрини лежить вимога Путіна визнати за Росією право на свободу рук при реалізації зовнішньополітичних планів Кремля з контролю або захоплення територій і сфер впливу. Тактичним інструментом для реалізації цього стратегічного завдання є розпалювання конфліктів в різних точках земної кулі для подальшого їх врегулювання за участю Росії в якості повноправного партнера США». А відтак уточнює,що «це єдина сфера,в якій Росія конкурентоспроможна – оскільки вона не здатна конкурувати зі Сполученими Штатами і Євросоюзом економічно. Живе виключно за рахунок видобутку і продажу корисних копалин,Росія в змозі виробляти тільки два продукти – озброєння і військові конфлікти. Перше є важливою (додатковою до сировинних грошей) статтею доходу для держави. Друге – інструментом посилення політичного впливу».
Згідно з таким геополітичним курсом,зазначає Юрій Фельштинський,«Росія шукає майданчики для нових конфліктів. Абхазія і Південна Осетія – для нової війни з Грузією; Крим і Східна Україна – для продовження війни з Україною; Придністров`я – для потенційного захоплення Молдови; Сирія і Курдистан – для розколу НАТО,дестабілізації Туреччини і розпалювання великої війни на Близькому Сході заради збільшення цін на нафту; Карабахський конфлікт – для підпорядкування Вірменії; військові бази в Білорусі – як плацдарм анексії Білорусі; «Російське питання» в Прибалтиці – як привід для вторгнення в країни Балтії і возз`єднання Калінінградській Області з материкової Росією; провокації щодо Фінляндії та Швеції,які не входять в НАТО,- для вторгнення до Фінляндії під приводом недопущення її входження в НАТО; захоплення Арктики – для розпалювання конфлікту з Канадою і,нарешті,вимога повернення Росії проданої 150 років тому Аляски для початку відкритого геополітичного і військово-політичного конфлікту з США з використанням атомного шантажу проти всього світу».
«Нагнітання соціальної напруженості в державі та дискредитація органів влади»
На переконання директора Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД,редактора Української Інформаційної Служби Сергія Пархоменка,«в Україні керівництву нашої держави активно нав’язується план Медведчука-Ахметова (головна складова плану Путіна в Україні). За ним на окупованих територіях Донбасу створюється автономне утворення на зразок Республіки Сербської,що існує в складі нинішньої держави Боснія і Герцеговина. У цього утворення буде власний парламент,власна поліція,право на автономний економічний розвиток,але дотуватися воно буде… з державного бюджету України» (див. «Український погляд»). За його версією,«іншою частиною плану Путіна є нагнітання соціальної напруженості в державі та дискредитація органів влади,правоохоронців,армії тощо. Плюс будуть проводитися так звані «форуми за культурну і економічну автономію»,які поки що блокуються правоохоронцями та патріотичними громадянами. Буде підігріватися тема перевиборів,які,за задумом Кремля,треба провести восени,коли Опозиційний блок буде мати шанс посісти друге місце».
Після цього,вважає експерт,«можливі два варіанти: парламентські домовленості між проросійськими силами та «Солідарністю» щодо змін у Конституцію України в спосіб,вигідний Кремлю (автономія регіонів аж до федералізації),або «Майдан-3»,який розірве на шматки країну і занурить у вир кривавого громадянського протистояння».
Він також висловився і щодо нового Уряду. На думку Сергія Пархоменка,новий Кабмін «не зможе ані скинути соціальну напругу,ані добитися прориву у реформах… Натомість новий голова Уряду буде,скоріш за все,заточений під Президента із завданням формування вертикалі влади,як це було у 2010-2013 роках. Отже,такий Кабмін буде викликати більше антипатії,яку ще й будуть підігрівати олігархічні прокремлівські ЗМІ. Не дарма ж Путін просив російських бізнесменів не виводити свої активи з України. Певно ж,щось він знає або щось готує».
«Не важко помітити,що станеться»
Майбутнє Європи залежатиме від долі військового протистояння України та Росії. Таку думку висловив колишній міністр закордонних справ Чехії і лідер правоцентристської партії ТОР 09 Карел Шварценберг. Під час свого виступу на чеському телебаченні (посилаємося на версію «Європейської правди»),відповідаючи на питання,чи повернеться Україна в сферу впливу Росії,Шварценберг заявив,що це можливо у тому випадку,якщо Європа не буде допомагати Україні. «Так,це станеться,якщо ми не будемо приділяти більше уваги тому,що відбувається. Від ситуації в Україні також буде залежати і наше (європейське) майбутнє,бо тоді (у разі повернення України до російської сфери впливу) баланс сил в Європі зміниться… Враховуючи,що Сполучені Штати поступово йдуть з Європи і звертають свій погляд у бік Тихого океану,я знаю,хто стане лідером в Європі у ХХІ столітті. Я думаю,ви теж це зрозумієте дуже швидко. Не важко помітити,що станеться»,- зазначив він.
За словами Шварценберга,Європі слід допомогти Україні економічно. Натомість,вважає він,санкції щодо Росії повинні залишатися протягом тривалого періоду часу,як це було з Іраном. «Росія не витримає довгострокових санкцій. Тим не менше,Росія твердо переконана в тому,що європейські промисловці та інші зацікавлені сторони будуть усіляко атакувати санкції до їх повного скасування,Москва не збирається відступати»,- додав Шварценберг.
«Путін цілить не на пограбовані Донецьк та Луганськ,а на Київ»
Європейські політики (як і корупціонери та п’ята колона Москви в нашій державі) фактично підіграють Кремлю у його шовіністичних планах щодо знищення України. На цьому акцентує увагу аналітик Валентин Торба у статті «На що цілить Путін?» (посилаємося на «День»). Він нагадує: «В той час,як деякі європейські політики вимагають від України проведення виборів на окупованих територіях (наче об’єктивні вибори там залежать від Києва,а не від асоціальних ватажків з автоматами),Парламентська асамблея Ради Європи визнала дії РФ на Донбасі «гібридною анексією»,як наслідок «гібридної війни»,яку веде РФ проти України. Звичайно,навіть таке визначення є обережним,адже на сході України є всі ознаки окупації і етноциду. Але важливий ще один висновок ПАРЄ – вибори на Донбасі неможливі. Тим більше враховуючи те,що мешканці окупованих територій вже майже два роки знаходяться в герметичному інформаційному просторі,наповненому виключно проросійською пропагандою. Там не можна не те що побачити українське телебачення,але й навіть «баняться» українські сайти (таких більше 300) та глушаться (знадобились радянські «глушилки» так само,як і радянські методи) радіостанції».
Експерт зазначає,що прогноз ПАРЄ був оголошений в рамках слухань «Конфлікт на Сході України: політичні та гуманітарні проблеми». Він також констатує,що міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр у безпосередній бесіді з деякими українськими політиками відверто натякнув на те,що «мета його уряду – якнайшвидше розв’язати питання Донбасу. І таке розв’язання він бачить через проведення там виборів. Так само і МЗС Франції заявило,що Україна має включити в проект нової Конституції пункт про «особливий статус» Донбасу (ще одна колізія – чому всім Донбасом європейські політики називають його окуповану частину?)».
Відтак Торба резюмує,«що цинічна позиція європейських урядовців,яка нагадує чимось позицію Чемберлена на початку Другої світової війни,зовсім не співпадає з спостереженнями,даними і висновками європейських журналістів та делегатів ПАРЄ». А після цього цитує комісара Ради Європи з прав людини Нільса Муйжнієкса: «Я змушений із сумом констатувати,що якщо так триватиме і далі,то в центрі Європи виникне велика «сіра зона»,де не діють механізми захисту прав людини».
Торба підкреслює,що «РФ цікавлять не «вибори» і не окуповані території,а руйнація цілісності України. Путін цілить не на пограбовані Донецьк та Луганськ,а на Київ. І в цьому йому поки що допомагають наші корупціонери та європейські «чемберлени».
«Визначать майбутнє України»
Якщо уряд Володимира Гройсмана зазнає невдачі в проведенні реформ,це призведе до хвилі розчарування серед українців і в підсумку може закінчитися достроковими парламентськими виборами. Про це йдеться в звіті приватної американської аналітично-розвідувальної компанії Stratfor (посилаємося на версію видання «Апостроф»). «Зміна Арсенія Яценюка на Володимира Гройсмана відразу ж припинила політичні чвари в Україні і породила питання щодо траєкторії країни. Навіть для держави,якій властиві періодичні зміни зовнішньополітичних союзів,щодо майбутнього України більше сумнівів,ніж визначеності. Чи продовжить Київ курс реформ або ж внутрішні розбіжності і зовнішні виклики зупинять його? Чи дійсно Україна вступила в нову еру союзництва з Заходом чи ж ізоляція і навіть потенційне повернення під вплив Росії так само можливі?» – запитують Stratfor.
На думку американських фахівців,приводом для таких сумнівів є новітня історія України,в ході якої Київ вже міняв свій прозахідний вектор на проросійський і навпаки. «Остання фаза цього циклу почалася,коли колишній президент Віктор Янукович прийняв несподіване рішення призупинити переговори щодо Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі з Європейським Союзом в листопаді 2013 року. Оскільки рішення президента співпало з обіцянкою Росії виділити Україні позику в $ 15 млрд»,- наголошується в документі.
Після приходу в 2014 році до влади в Україні прозахідного уряду,Київ зробив кілька важливих кроків щодо посилення співпраці із Заходом. Проте останнім часом реформи в країні проходять дуже повільно. Аналітики з США вважають,що дещо поліпшити ситуацію може новий уряд Володимира Гройсмана. «Втім парламент України залишається настільки розділеним,що навіть успішність голосування за призначення Гройсмана залежала від волевиявлення позафракційних депутатів і парламентаріїв з партій,пов`язаних з олігархами. У той же час «Самопоміч»,«Радикальна партія» та «Батьківщина» вирішили не приєднуватися до коаліції . З урахуванням того,що Яценюк і його партія більше не будуть об`єктом громадського обурення,всю критику направлять на адресу Порошенка і його партії. Якщо прогрес в економічному зростанні і політичних реформах буде поганим,позиції Порошенка і Гройсмана ослабнуть. При цьому не можна виключити і дострокових парламентських виборів»,- йдеться в документі.
У Stratfor прогнозують,що такий розвиток подій зробить негативний вплив на виділення фінансової допомоги з боку МВФ,на реформи,які вже були проведені,а також може загрожувати прозахідного курсу України. «Звичайно ж,втрата території і війна,що триває на сході України,не мають прецедентів в українському циклі союзництва з Росією і Заходом,- констатують американські фахівці. – Конфлікт налаштував населення країни проти повернення в російський табір. Проте це не гарантує продовження прозахідної політики Києва в кінці кінців,рішення нового уряду в сфері економіки,безпеки та політики визначать майбутнє України».
Таким чином,в приватній американській аналітично-розвідувальної компанії вважають,що уряд Володимира Гройсмана принесе стабільність Україні в короткостроковій перспективі,оскільки працюватиме новий Кабмін в умовах складної загальної політичної ситуації і значних міжнародних викликів. Якщо уряду не вдасться провести реформи досить швидко,а невдоволення українців економічним становищем в країні із ходом змін буде наростати,то в Україні можуть відбутися дострокові парламентські вибори. «Подібна перспектива може привести до того,що новий уряд не проводитиме реформи,що в підсумку може призупинити або навіть надати зворотний хід старанням України інтегруватися на Захід»,- резюмували американські аналітики.
Звісно,якими б об’єктивними та обізнаними не виявлялися американські,європейські,які завгодно аналітики,їм ніколи не вдасться сповна зрозуміти України. Як у позитивному,так і в негативному сенсах. До того ж,попри складний вузол внутріукраїнських проблем,дається взнаки фактор війни,яку РФ не може припинити доти,доки існує Українська держава,доки залишається хоч одна людина,яка усвідомлює себе українцем.
Чи зуміє постчорнобильська Україна вирватися з «зачарованого» пекельного кола,яке підготував Кремль? Відповідь на це запитання може дати хіба Всевишній. Однак не підлягає сумніву,що лиховісний «русский мир»,як би його не відстоювали воїни в рясах та професійні вбивці,приречений. І цілком вірогідно,що саме в цьому полягає й одна з історичних місій України.
Зрештою,попереду – суворі іспити та щоденне підвищення ціни за право жити по-людськи та мати свою державу. На цьому наголошували і,в міру своїх можливостей,ЗМІ: «Вікно можливостей для України закривається» («Кореспондент»),«Президент Єврокомісії: Політичне рішення щодо «безвізу» для України вже є» (Укрінформ),«Макропрогнози: очікування VS реальність» («УП»),«Міноборони Польщі: Інциденти на Балтиці – провокація та прояв агресії РФ» («ЄП»),«А.Парубій заявив,що в коаліції наразі перебуває 230 нардепів» (УНН),«Як керувати країною. Програма Гройсмана» («Главком»),«Гройсмана «з’їсть» президентське оточення,- політолог» («Знай»),«Адвокат Савченко не вірить у її швидке повернення в Україну» («Еспресо»),«Німецький журналіст: Бойовики Путіна в Німеччині чекають команди з Москви» ( «DW»),«Врегулювання конфлікту на Донбасі триватиме роками – Полторак» (ТСН),«Український конфлікт: як не дати Путіну карт-бланш» («ЄП»),«Між страхом та байдужістю» («УТ»)…
Напевне,більшість співвітчизників,аби не впадати в песимістичні візії з приводу реалій та прийдешнє,могли б висловитися лаконічним зізнанням Лесі Українки з приводу долі та того,що «зосталася тільки надія сама». До речі,нашу сучасницю,теж Українку з великої літери та з промовистим іменем Надія показово тримають у російській в’язниці. Словесна «локшина»,яку з цього приводу навішують політики,- хіба що ще один штрих до характеристики сьогодення і тих,хто гарячково поспішає встигнути скористатися своїм статусом тимчасово перебування у уявному олімпі.
А тим часом,Україна платить життями кращих із кращих,які намагаються зупинити споконвічних українофобів з «Градами»,«Сатаною» і … хрестами. Як зазначає аналітик Юрій Райхель («День»),«принаймні до кінця року з урахуванням внутрішньоукраїнських подій,російська політика на Донбасі не зміниться. Незважаючи на фінансові проблеми,поки що фінансування сепаратистів і забезпечення їх зброєю з боєприпасами триватиме… Думку,що Україну не можна втратити,поділяють не тільки в коридорах вищої влади,а й значна частина громадян Росії. Ось чому на Донбасі будуть стріляти».
Чи у синхроні з кремлівськими «миротворцями» працюватимуть українські владці? Однозначно заперечити,на жаль,цього поки що не можна. Очевидно,на фоні заяв про непримиренну боротьбу з корупцією чинитимуть у стилі вже озвученого: «Приведення тарифів на газ до економічно обґрунтованого рівня дозволить побороти масштабну корупцію у цій сфері». Інше питання,чи не назвуть незабаром такі та подібні діяння війною з власним народом.
Але не факт,що й наступні «рятівники» зуміють дорости до усвідомлення і своєї приналежності до цього народу. Та ставлячи свічку,аби пом’янути жертв Чорнобиля,ми вкотре нагадуватимемо у постчорнобильській Україні беззаперечну Шевченкову істину: «Встане правда!». Будьмо!