Українські реалії,що нагадували про відчуття обложених у символічно захищеній фортеці,драматизувалися не тільки подальшим поглибленням російської агресії та цинічною безкарністю і вседозволеністю Кремля,показовим ігнорування Москвою будь-яких правил міжнародної спільноти (що засвідчив і саміт в Австралії).

Тривожним попереджувальним дзвінком про можливі незворотні соціальні процеси в Україні стало карколомне падіння гривні з «кидком» за межу бідності значної частини співвітчизників. А ще,після вже офіційного оголошення результатів парламентських виборів (до складу ВР VIII скликання обраний 421 народний депутат,з них 225 – за партійними списками і 196 – в мажоритарних округах),нагадав про себе український афоризм,що на двох Іванів – три гетьмани. Тож коаціліада вже стала порцією депресивної отрути для суспільства,яке не вдалося вилікувати від віри в торжество справедливості.

Всі ці та інші складові можуть спричинити страшну вибухонебезпечну суміш,коли внутрішні фактори становитимуть більшу загрозу для існування нашої держави,ніж зовнішні.

Однак згадуючи і про події річної давності,коли Україна вийшла на Євромайдан,вже не підлягає сумніву: наша країна,попри те,що залишалася наодинці з імперією зла,не має інакшого варіанту,як перемогти.

«Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна,а дві революції – наш Майдан 2004 року,який був Святом Свободи,і Революція 2013 року,Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України,коли українці продемонстрували свою європейськість,гідність,своє прагнення до свободи»,- зазначив Президент України Петро Порошенко,підписуючи Указ про День гідності та свободи,який українці відтепер будуть відзначати 21 листопада.

Безумовно,подальший розвиток ситуації в Україні,яка опинилася на шляху патологічних імперських планів Росії як мінімум про відновлення кордонів 1914-го,навряд чи буде менш драматичним,ніж реалії сьогодення. Після того,як минуло чверть століття з часу падіння Берлінського муру,Європа знову стала геополітичним «вулканом». Культ цинічної сили в ореолі нечуваної та традиційної брехні знову править бал. Причому,швидше за все,це лише початок.

І навряд чи такі далекі від істини ті аналітики,які благають політичних сліпців на Заході подивитися правді у вічі,усвідомити,що криваве море,організоване «русскомировскіми» шовіністами,може поглинути не тільки Україну та сусідні з нею держави. Можливо,вже неправі ті політологи,які говорять,що Третя світова війна може не початися найближчими місяцями. Вона вже фактично почалася. На жаль,зупинити Кремль,який «змобілізований» тотальною підтримкою всередині РФ,ніхто поки що не має справжніх намірів. Це,знову ж таки – на жаль,підтверджували й події та тенденції тижня,що став надбанням історії.

«Не дати шансу… почати третє світове безумство»

Президент України Петро Порошенко нагадав у Facebook,що «96 років тому закінчилась Перша світова війна. Варто згадати,що в результаті розпались 4 імперії,загинуло близько 10 мільйонів чоловік. Ще стільки ж було поранено. Сьогодні у Європі ніхто не святкує «день Перемоги» – згадують лише втрати. У війні справді не буває ні переможців,ні переможених – у війні бувають лише ті,хто вижив. Причому з обох сторін». Він підкреслив: «Тому я хочу припинити війну. Не дати шансу комусь почати третє всесвітнє безумство. Двох світових воєн для людства достатньо,щоб усвідомити переваги мирних змагань та конкуренції».

А відтак Президент додав,що «сьогодні на Сході ми захищаємо територіальну цілісність України,і ми будемо завжди захищати рідну землю та наше право на незалежність та розвиток. Однак я вірю в мирне врегулювання і вважаю себе зобов`язаним зробити все для того,щоб настало мирне життя в Україні».

«Проект «Новоросія» не злитий і не закритий»

У коментарі для «ГОРДОН» екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі зазначив: «Я думаю,що Путін розглядає всі варіанти. З одного боку,він уклав газову угоду з Європою і з Україною. Тим самим,він сказав Європі: «Не хвилюйтеся! Навіть якщо нападу я на Україну,газ у вас буде». І,в той же час,він завів бомбардувальники над Атлантичним океаном,пославши сигнал Європі та Америці,що Росія здатна на ядерне бомбардування,якщо в її справи будуть втручатися».

На його думку,на Валдайському форумі Путін сказав промову,дуже схожу на послання Гітлера Чемберлену перед Другою світовою війною. «У цій промові дуже багато опорних точок. Він оголосив,що вся пострадянська зона – це його тайга і він якраз той тигр,який може там перебувати. І якщо інші не хочуть,щоб він перейшов в їх ліс,то його тоді не потрібно чіпати в його тайзі. Все це виглядає як підготовка до повномасштабного нападу. Нападе він зараз чи пізніше,мені важко сказати»,- повідомив політик.

Він вважає,що українському керівництву зараз треба бути особливо пильним. «Тому що,якщо вже чекати від Путіна сюрпризів,то в напрямку півдня та Криму через Маріуполь і Херсон,і інші області,перед настанням холодів і снігопадів. Якщо під час цього періоду пронесе,то я думаю,що решту часу він буде обстрілювати позиції,підтримувати напруженість,але взимку,коли буде холодно,ймовірність масштабного наступу зменшується»,- сказав Саакашвілі. На переконання екс-президента Грузії,«проект «Новоросія» не злитий і не закритий. У Путіна є два проекти: по-перше,це сепаратистські регіони України,які ніколи не закриються по своїй добрій волі. Він ніколи не закривав жоден сепаратистський район на пострадянському просторі. По-друге ,повне руйнування української державності. Для нього це питання життя і смерті. Він розуміє,якщо Україна виживе як цілісна держава і взагалі як держава,то це означає його особистий крах».

Саакашвілі висловив думку,що при тому розкладі в Україні,який виник в результаті виборів,у Путіна немає ніяких шансів на капітуляцію України.

«А це єдина домовленість,на яку він покладається. Тому,я думаю,що найближчим часом від Путіна ніяких дипломатичних проривів очікувати не доводиться. Зараз потрібно бути дуже пильними і терміново сформувати уряд України і зайнятися реформами,в першу чергу антикорупційними»,- сказав політик. «Діалог потрібно вести з усіма громадянами України. Що ж стосується росіян,яких прислали туди,то треба вести переговори з їх господарями,а не з якоюсь маріонеткою. Зрозуміло,що територіальна цілісність України перегляду не підлягає і торг тут недоречний. А все інші питання,звичайно,можна обговорювати»,- підсумував Саакашвілі.

«…події розвиваються за осетинським сценарієм»

На думку Тараса Березовця (посилаємося на «Українську правду»),сценарій №1 полягає в тому,що «широкомасштабні військові дії на Донбасі протягом зими-весни не ведуться. Водночас тривають обстріли українських сил АТО і населених пунктів. Росія зміцнює терористів новими видами озброєнь,проводить перенавчання бандформувань своїми інструкторами». За таких реалій,додає він,«у регіон перекидаються російські найманці і покликані в російську армію кримчани. Росія продовжує руйнацію інфраструктури Донбасу. В регіоні загострюється гуманітарна катастрофа,зростає потік біженців. Росія продовжує економічну війну,використовуючи перекриття газу для загострення ситуації». Сценарій №2,на думку Березовця,включає наступ на позиції сил АТО на Донбасі протягом найближчих тижнів. «Російські війська,крім сил спеціального призначення,не беруть участь в наступі. Завдання Росії – силами «гарматного» м`яса з числа бойовиків послабити основні сили української армії і батальйонів»,- пише політолог.

«У разі досягнення поставлених цілей – організувати провокації з терактами на російській території або обстріл російських населених пунктів,щоб звинуватити в цьому українську сторону. Угруповання в Криму виконує роль відволікання українських сил,бойові дії на півдні не ведуться,- прогнозує він. – Далі події розвиваються за осетинським сценарієм: неоголошене введення на Донбас російських «миротворців» з метою «примусу до миру».

І нарешті,як зазначає Березовець,«сценарій №3. Сили бойовиків починають бойові дії за сценарієм №2,далі йде введення «миротворчих сил». Єдина відмінність від попереднього сценарію – в тому,що,крім Донбасу,бойові дії розвиваються і на півдні країни,з настанням з Криму».

У зв`язку з цим політолог піднімає кілька питань: готовність і реакція України до всіх трьох сценаріїв,готовність США,ЄС і НАТО до викликів і реакція ООН,ОБСЄ на гуманітарну катастрофу.

«Насправді до цього часу…»

Блогер,громадська діячка Олена Білозерська (вона бере участь у бойових діях у зоні АТО) вважає,що «неправі ті,хто скаржаться на невиконання Мінських домовленостей. Насправді до цього часу обидві сторони їх виконували. Просто нам усім – і українцям,і росіянам,і всіляким європейцям – брехали і продовжують брехати,про що ж насправді домовились у Мінську» (посилаємося на «Обозреватель»). За її версією,«домовились там зовсім не про припинення обстрілів чи відведення важкої техніки. А про те,що Україна не наступає на Донбас,а Путін не наступає на Київ». Переконуючи,що саме так і є,Білозерська зазначає: «Інакше довелося б дійти висновку,що нами керують виключно клінічні ідіоти». На її зумку,«Путін пішов на це,щоб виснажити Україну – отим «перемир’ям»,під час якого постійно гинуть наші бійці,а якихось зрушень у напрямку перемоги народ не бачить – і зрештою може наблизитись до думки,що цю війну треба закінчувати – не важливо,з якими результатами».

«Стратегічна поразка Путіна в цій грі є неминучою»

Політолог Станіслав Бєлковський,роздумуючи про подальший розвиток ситуації,зазначає (цитуємо «Голос Америки»),що «удар є можливим. У той же час Володимир Путін не хоче удару – він хоче надалі шантажувати. Тому не варто нічого перебільшувати. Удар залишається можливим,але це не означає,що Путін піде на Київ з усіма військами. Ні. Путін прагне примусити Україну в особі Петра Порошенка до певних компромісів – зокрема,щодо життєзабезпечення Криму та Придністров’я».

На його думку,Кремль намагається уникнути подальших економічних санкцій із боку Заходу. «Але в той же час,можливо,уникнути їх не вдасться,і є такий собі хитрий торг із Заходом: якщо санкцій не буде,Путін готовий до компромісу,якщо нові санкції будуть,то не виключені нові військові удари по українській території,- вважає Бєлковський.

Він підкреслює: «Так чи інакше,Путін вважає себе потенційним переможцем у цій справі. Бо він не вважає фатальними санкції,хоч вони і є болісними для російської економіки. А його постійна загроза великої війни фатальною є. Тому президент Росії продовжує таку хитру гру з усіма своїми контрагентами у надії в майбутньому перемогти – якщо не зараз,то через рік або два роки».

Правда,аналітик не сумнівається,що «стратегічна поразка Путіна в цій грі є неминучою. Бо ще не було випадків,щоб таку гру на рівні світової війни виграла країна,яка зовсім не має стратегічних союзників». При цьому попереджає: «Але тактично Путін може бути найближчим часом більш-менш успішним. І ці тактичні перемоги Путіна,які зрештою завершаться стратегічною поразкою,можуть виявитися дуже болісними для всіх країн навколо Росії». Хоча не сумнівається,що «час працює проти Путіна,бо той іде проти історії». А відтак наголошує: «Майбутнє України залежить від рівня відповідальності та адекватності українських еліт».

«…реагувати на непередбачуваність їх дій»

На кордоні з Україною зосереджено 200 російських танків,1600 автомобілів,640 артилерійських установок,191 літак і 121 вертоліт. Про це заявив постійний представник України в ООН Юрій Сергєєв під час засідання Ради безпеки ООН 12 листопада (посилаємося на ЛIГАБiзнесIнформ). Тож українські військові на Сході зміцнюють рубежі і проводять передислокацію. Міністр оборони Степан Полторак наголосив: «Ми спостерігаємо і знаємо про нарощування зусиль з боку терористичних угруповань,а також з боку Російської Федерації. Ми чітко відслідковуємо пересування і ми знаємо місце їх знаходження і,звичайно,що очікуємо непередбачуваних дій з їх боку» (посилаючись на «Подробности»). І відтак міністр зазначив: «Яким чином реагувати на непередбаченість їх дій? Тільки я бачу це головним завданням – готуватися до ведення бойових дій. Ми цим питанням займаємось,ми готуємо резерви».

«Духовна стіна найнадійніша»

Філософ і політолог Ігор Лосєв у своєму есеї «Кордони цивілізацій» аналізує в українському контексті ситуацію,що склалася в Європі та світі після 25-річчя падіння Берлінського муру. Він нагадує,що «навіть презентована Яценюком радше символічна,ніж оборонна стіна викликала шалену лють і обурення в Росії,де українську територію звикли сприймати як продовження власного простору» («Український тиждень»). А відтак зазначає: « Однак,віддаючи належне необхідності фізичної стіни,слід зазначити,що потрібна ще й ментальна стіна в головах українців – без такого муру не допоможе жодна фортифікація. Цей український духовний вал вичерпується відомою формулою «Україна не Росія». Українці не росіяни. Російський народ (як наочно продемонстрували події 2014 року) не є для українців ближчим,ніж польський,литовський,чеський,румунський і будь-який інший сусідній. Понад те,російське імперське мислення несумісне з існуванням української нації та держави. Реваншистські плани Кремля становлять безпосередню загрозу Україні».

Аналітик вважає,що вся ідеологія українського суспільства повинна донести до кожного пересічного українця ці очевидні постулати щодо реалій. Він нагадує,що «духовна стіна найнадійніша,у разі потреби вона легко збудує всі інші. Без неї українці стануть бранцями хибно-брехливої експансіоністської ідеології «Русского міра»,що ставить за мету реалізацію політичного і воєнного підкорення народів завдяки культурному поневоленню,спекулятивному використанню пропагандистських міфів про «спільну культуру» і «спільну історію»,«спільну традицію» тощо». Лосєв наголошує: «Без ментального кордону з РФ Українська держава не матиме майбутнього».

«…вистояти і перемогти»

Політолог та економіст Андрій Ілларіонов,екс-радник Володимира Путіна,зазначає: «Впродовж останніх трьох тижнів Путін запропонував Обамі так званий Grand Bargain – пропозицію про укладення Великого пакту – подібну тих пропозицій,які були зроблені Гітлером Чемберлену і Сталіну у серпні 1939 р. Як відомо,Сталін погодився на угоду,яка увійшла в історію під назвою пакту Молотова Ріббентропа,Чемберлен – ні. Через тиждень німецькі війська вторглися в Польщу,і почалася Друга світова війна» (тут і далі цитуємо «ГОРДОН»). Він констатує,що деякі спостерігачі спробували розгадати суть пропозицій Путіна Обамі. Зокрема оглядач «Нью-Йорк Таймс» Роджер Коен припустив,що це може бути обмін України на Іран. Олександр Лебедєв спільно з Владиславом Іноземцевим в «The Independent» (Лебедєв – видавець «Новой газеты» і «Independent»,Іноземцев – член наукової ради та президії Російського ради з міжнародних справ. – «ГОРДОН») запропонували Заходу визнати Крим російським в обмін на відновлення українського контролю над східним Донбасом і на відмову від обвинувачення Росії в актах агресії.

«Путін сподівається,що Захід визнає російську сферу привілейованих інтересів – як мінімум весь пострадянський простір,- констатує аналітик.

Видається однак,що стратегічні побажання Путіна набагато більш амбіційні. Їм він присвятив значну частину своєї «Сочинсько-Валдайської промови» 24 жовтня. Суть їх полягає в тому,що США і в цілому Захід визнають російську сферу привілейованих інтересів,що означає відмову від будь-яких заходів щодо її захисту з боку Заходу. Хоча офіційно межі цієї зони не були оголошені,судячи з усього,в неї входить як мінімум весь пострадянський простір». У цьому контексті Ілларіонов також згадує про термінове і безпрецедентне за змістом звернення до народу президента Казахстану. «Назарбаєв повідомив про своє передчуття наближення «глобальних випробувань»,в ході яких «буде змінюватися нинішня архітектура світу»,причому далеко «не все держави зможуть пройти через них». Назарбаєв прямо сказав про те,що Казахстан знаходиться в «безпосередній близькості до епіцентру геополітичної напруги». Це ж твердження правильне і для України»,- зазначає він. А відтак підкреслює: «Україна в цій непростій обстановці зобов`язана вистояти і перемогти». За інформацією Ілларіонова,поки що Путіну не вдалося переконати Обаму. Тож чергову спробу він зробить під час саміту G20 в австралійському Брісбені 15-16 листопада.

Якщо ж відповідна угода не буде укладена,то,зауважує він,«у Путіна не залишиться інших способів,як продовжувати шантажувати навколишній світ,підвищуючи для нього ціну «відмови від путінської пропозиції,від якої неможливо відмовитися». Перший напрямок цього шантажу – відновлення російського військового наступу проти України». А після цього ще раз підкреслює: «Безвідносно до кремлівських планів Україна в цій непростій обстановці зобов`язана вистояти і перемогти».

Як уже зазначалося вище,Україні іншого варіанту не дато. Принцип «Або перемога,або смерть» не просто актуальний. Ця дилема зобов’язує не лише терміново діяти,а й налаштуватися на те,що шлях до перемоги буде тривалим (як політичний евфемізм – зізнання нинішнього речника СБУ дипломата Маркіяна Лубківського,що Україна впродовж 4 – 5 років не визволятиме окуповані території Донбасу). До того ж,звичайно,і ціна за прийдешню українську перемогу виявиться набагато дорожчою. Не в грошових купюрах,а в людських життях.

Наразі ж нас об’єднує і вірогідна чергова тимчасова спільна історична поразка,яка з кожним днем стає відчутнішою,й усвідомлення потреби віднайти в собі надсили,аби її подолати,перевтілити у звитягу. Тим паче,що час як на сьогодні,- навряд чи український союзник.

Тому,хоч і «гіркої чаші» не оминути,але,будучи вдячними Всевишньому за всі іспити,з вірою у торжество Його правди,не маємо права на сумнів. Імперія зла УЖЕ приречена,її путіно-гундяєвські провідники-сатанисти (чи то в обладунках «зелених чоловічків»,чи в рясах слуг Московського Патріархату) неодмінно постануть перед Судом. У тому числі – найсправедливішим,Господнім. А перед цим вони ще відчують,якою є Богом Бережена Україна.

Вбиваючи та благословляючи на вбивство,ці слуги сатани,що брешуть про свою віру,вже запрограмували свою долю. Космічно,незбагненно ненавидячи Україну,Росія вже підписала собі вирок. Однак «шабаш сатани» буває не просто вбивчо-страшним. І для його речників,і для обраних жертв. Про це в міру своїх можливостей намагалися «бити на сполох» і ЗМІ: «До чого призведе обвал гривні?» («Гордон»),«ОБСЄ проінформувало Росію про місця дислокації українських військових» («ВП»),«У СБУ визнали,що в найближчі 4-5 років Україна не зможе повернути Донбас» (УНІАН),«ЄС не планує вводити нові економічні санкції проти Росії,- Меркель» (РБК Україна),«Екс-депутат Держдуми Марков: ситуація в Україні вибухне впродовж двох днів» («Гордон»),«Radio Free Europe: Росія готується до захоплення Харкова» («Главком»),«Яценюк просить світ не страждати на «геополітичний дальтонізм» (УНІАН),«Відкрита війна не почалася завдяки стриманості України – Сергєєв» («УП»),«Росіяни мінують акваторію Азовського моря біля Маріуполя – СБУ» (УНІАН),«Горбачов як зброя» («УП»),«Семен Семенченко: До середи буде новий Мінськ або наступ військ РФ» («Хартыя 97»),«Томенко попередив про можливість нових парламентських виборів» («ВП»)…

Чи можливо,за таких суворих реалій та ще суворішого прийдешнього,знайти якщо не загальнонаціональний,то індивідуальний порятунок? Звісно ж,відповіді – не слова,а конкретні вчинки. Тож попереду – такі виклики,про які навіть і в «найчорнішому»,і в найсвітлішому сні неможливо було здогадатися.

Так чи інакше,нічого не лишається інакшого,як готуватися до гіршого сценарію. А,можливо,й найгіршого.

Зрештою,за будь-яких реалій,не маємо права на сумнів. Адже є найвища справедливість. Оскільки Бог та Україна – понад усе. Адже торжество справедливості неминуче. Будьмо!