Стрімка,нестримна динаміка подій нагадала про історичний період,означений горбачовським терміном «прискорення». Однак зараз реалії мають,очевидно,складнішу трагідраматичну сутність. З одного боку,«запізнення смерті подібне». А з іншого,кожен крок уперед – наближення до межі,після якої можуть розпочатися такі процеси,які іноді аналітики називають черговим політичним Армагеддоном.

При цьому,не забудьмо зауважити,що українська драма в сучасному вияві,попри начебто фатальні моменти запрограмованості – це все-таки не «глухий кут». Адже про такий історичний період,у якому дано кожному з нас шанс на успішне складання вікопомного іспиту,мріяли десятки поколінь співвітчизників. Нарешті,спромігшись на власну державу,маємо феномен у вияві української політичної нації,де пліч-о-пліч стоять українці різної етнічної приналежності,конфесійних та ідеологічних орієнтирів.

Однак і виклики сьогодення,за умов старту процесу чергового геополітичного перерозподілу,своєю наслідковою складовою ще більш доленосні. Про це нагадувала й «кавалькада» подій українського буття,де домінує перманентна війна «Русского мира» проти України як суб’єкта. Військова армада,зосереджена РФ на кордоні з нашою державою,життя співвітчизників,покладені на вівтар свободи,давали більш,ніж достатньо,підстав,аби не відвернути поглядів від суворої правди.

До того ж,незважаючи на так званий період відпусток,і внутріполітичне життя в Україні подивувало своєї динамікою. У перший день другого місяця літа-2015 Президент вніс у ВР проект Закону про внесення змін до Конституції (щодо децентралізації). А 2 липня,перебуваючи у Львові,він поставив «чітке завдання перед СБУ,митницею,прокуратурою,міліцією та іншими державними органами – припиніть цей вічний фестиваль контрабанди на західному кордоні». Цього ж дня ватажок самопроголошеної «ДНР» Олександр Захарченко заявив,що вводить на території псевдореспубліки «особливий режим самоврядування»,а також запланував на 18 жовтня «проведення місцевих виборів».

На цьому фоні кремлівський курс на поглиблення внутріукраїнського протистояння почав де-факто втілюватися і завдяки специфіці діяльності,за словами Президента Петра Порошенка,«популістів-політиків,які,намагаючись сподобатись тій чи іншій частині суспільства,ставлять під загрозу існування фінансово-банківської системи країни,стабільності економіки і роздають нездійсненні обіцянки». Пригадаймо,як і люстрацію,минулотижневе голосування у ВР щодо реструктуризації валютних кредитів.

Однак,не зважаючи на намагання «відкрити українську скриньку Пандори»,наша країна вже почала рухатися й шляхом перемог. Адже вона відзначила річницю визволення Слов’янська та Краматорська від російсько-терористичних військ. Як зазначив із цього приводу Глава нашої держави,Верховний Головнокомандувач Збройних Сил Петро Порошенко,«наша з вами спільна мета – відновити територіальну цілісність України,суверенітет над кожним клаптиком української землі,забезпечити і захистити незалежність України від будь-якого агресора,який вторгся на нашу землю».

І таке завдання може реалізуватися вже впродовж найближчих років. За умови,звісно,нашої монолітності,здатності протиставити путіно-гундяєвській доктрині «Русского мира» та діянням імперії зла переможний принцип: Бог та Україна – понад усе. Тож,усвідомлюючи це,спробуймо перегорнути кілька сторінок тижня,що вже став надбанням історії.

«Ситуація дійсно небезпечна»

Російський інтелектуал Андрій Піонтковський вважає,що «цілі Путіна в Україні ніколи не змінювалися: це руйнування української держави. Він повторює це постійно. Зокрема,свої принципові тези в самій зловісній формі він озвучив на останньому економічному форумі в Петербурзі: «Ми з українцями один народ і приречені на спільну долю». Ця приреченість прозвучала у нього дуже наступально» (тут і далі посилаємося на сайт kasparov.ru). Він підкреслює: серед тактичних складових згадуваної стратегії – зруйнувати державу,завдати поразки українській Революції Гідності,блокувати європейський вектор розвитку України,ні в якому разі не допустити політичних і економічних реформ в Україні. А відтак резюмує: «Так що цілі російської гібридної агресії залишаються одні й ті ж,але інструменти їх реалізації змінюються в залежності від ситуації. Рік тому Путін серйозно розглядав проект «Новоросія»: анексію 10 або 12 українських регіонів. Але проект провалився,він не знайшов підтримки російськомовного населення України,на яку Путін сподівався. Ті росіяни,яких він нібито захищає,виявилися патріотами Української держави». Не змінивши стратегії в цілому,Кремль сьогодні намагається «знищити Українську державу не ескалацією прямої військової агресії,а ілюзією територіальної цілісності. Спокусити українське суспільство міфічною територіальною цілісністю,збереженням Донбасу. Ви ж помітили,що немає зараз більш лютих прихильників територіальної цілісності України,ніж Путін і Лавров. Вони ж тільки про це і говорять. Але без Криму,звичайно. Вони хочуть всунути створену ними бандитську «Лугандонію» як ракову пухлину в тіло України…Для досягнення цієї мети він намагається використовувати свою інтерпретацію Мінських угод».

Піонтковський наголошує,що зараз «ситуація дійсно небезпечна. Це визнають усі. Захід готується до будь-яких можливих сценаріїв,включаючи появу в Прибалтиці «зелених чоловічків»… Але нескінченно ця ситуація невизначеності тривати не може,і Путін і його оточення повинні будуть зробити якийсь політичний і екзистенціальний вибір своєї долі. Я думаю,що він буде зроблений протягом цього літа. Бо якщо «партія війни» і Путін особисто зважаться все-таки на масштабну військову операцію,то вона з чисто технічних причин більш ймовірна влітку». А відтак уточнює,що у воєнній ескалації не зацікавлена частина російської політичної еліти,якій не потрібні самогубчі експерименти вождя «Русского мира».

«Центр відповідальності переноситься в Київ»

Про загрози нав’язування Україні «чужого сценарію» у вигляді прискорення конституційної реформи висловлюється Сергій Рахманін («Дзеркало тижня»). «За деякими даними,версія закону про особливості застосування закону про місцеві вибори на неконтрольованій Києвом території пишеться за межами України. Захід,мабуть,квапиться закапсулювати наші проблеми,залишивши Київ сам на сам із його бідами,і,принаймні на певний час,забути про нас»,- зазначає він. Логіка таких кроків,на думку аналітика,проста – «особливий статус територій буде закріплений у Конституції. Набрання цим законом чинності прямо пов`язане з проведенням на неконтрольованих територіях місцевих виборів. Саме до цього схилятимуть Київ і Брюссель,і Берлін,і,судячи з усього,Вашингтон. Не кажучи вже про Москву».

На переконання Рахманіна,«для Києва ж такий варіант – найгірший з усіх можливих. Легітимація бандитської влади,додатковий бюджетний тягар,узаконення постійно тліючого осередку напруженості всередині країни — не найкращий шлях для держави,котра переживає надзвичайно жорстоку економічну й соціальну кризу. Але без цих поступок Київ,судячи з усього,не отримає навіть ту фінансову допомогу,яка обіцяна йому Заходом і без якої економіка може впасти». При цьому експерт підкреслює: «Надія на те,що Київ виявить необхідну ініціативу і примусить Захід та Москву враховувати свої інтереси,слабка,проте ще залишається».

Рахманін висловлює власне бачення подальшого розвитку ситуації. «Швидше за все,це відбудеться так само,як відбувалося раніше: ескалація конфлікту,загроза чергової воєнної поразки і чергова поступка,як «єдино можливий» спосіб досягнення «миру». Знову будуть популярні розмови про необхідність зібратися на силах,зміцнити армію,провести життєво важливі реформи тощо,- прогнозує він. – Дедалі частіші заяви західних політиків,чиновників,військових та дипломатів про можливий масштабний наступ сепаратистів,підтримуваних Росією,а також про порушення Києвом Мінських домовленостей». Аналітик також вважає,що «Мінська-3,швидше за все,не буде. У Берліні,Вашингтоні,Москві,Брюсселі та Києві вже визнають,що цей шлях – тупиковий. Центр відповідальності переноситься в Київ. Нас примушують сьогодні створювати собі додаткові труднощі,аби завтра героїчно їх долати».

«Буде суттєвий рівень напруженості»

За прогнозом Джорджа Фрідмана,керівника американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor,у діях проти України Росія переоцінила свій потенціал й «війни не буде,але буде суттєвий рівень напруженості та невійськових конфронтацій – інформаційних,пропагандистських,економічних,і так далі» (посилаємося на «Радіо Свобода»). На його думку,«росіяни завжди переоцінюють свій військовий потенціал. Було питання,чому вони не нападають на Західну Європу під час Холодної війни. Їхня армія не була настільки вже хорошою,особливо у плані забезпечення». Аналітик нагадує: «Коли російські танки рушать уперед,слід пам`ятати,що в американців є великі військово-повітряні сили,які були створені під час Холодної війни,щоб боротися проти російських танків… Якщо американці втрутяться,то з повітря. Це будуть літаки F-16,які були розроблені в якості протитанкової зброї. Вони стріляють ракетами Hellfire. Якби це сталося,це була б дуже небезпечна ситуація для росіян».

У той же час,Джордж Фрідман зазначає: «Я думаю,що українська армія не зможе протистояти росіянам. Але навіть якщо немає опору,рухатися так далеко вглиб України важко». Він прогнозує,що зараз «росіяни будуть намагатися знайти політичне рішення і що насправді зараз майбутнє України знаходиться у руках українського уряду. Якщо він зуміє триматися разом,якщо зможе бути ефективним,якщо зможе отримати контроль над країною,то я думаю,що росіянам доведеться переглянути свої плани. Але якщо вони розколються,то у росіян будуть варіанти».

Як вважає експерт,«російські дії в Україні жалюгідні. Простіше кажучи,вони не вражають. Коли вони починали,то мали контроль над українською політикою. Коли вони закінчили,вони отримали Крим і деякі частини Східної України,але навіть там результат обмежений. Україна входить у сферу фундаментальних інтересів Росії,а коли я дивлюся на результат,то ці дії взагалі не вражають».

«Не налаштовані на поразку»

Політолог Павло Нусс на своїй сторінці у Facebook нагадує,що Канада і США ввели додаткові санкції проти Росії,зокрема,Вашингтон включив в список ембарго п`ять нафтокомпаній РФ. На його думку,ці дії абсолютно логічні тільки в тому випадку,якщо недавній телефонний дзвінок Путіна в Білий дім був далеко не дружнім і мав ультимативний тон. «За логікою,Путін настільки наляканий економічною ситуацією в своїй країні,що дзвінок був не запланованим,а імпровізованим,за особистою ініціативою диктатора,в ході якого той вимагав,напевно,скасування санкцій… У відповідь отримав додаткові репресалії,і на моє переконання ці санкції дружньої до України Канади та нашого головного військово-політичного союзника Америки не завершують санкційний етап. На черзі ЄС,Японія,і,з великою ймовірністю,Китай»,- вважає Нусс. Він також зазначив про наявність інформації,що «між українською та американською адміністраціями існує договір про постачання летального озброєння в разі ескалації агресії Москви». А після цього висловив припущення,начебто «міністр оборони України Полторак в ході закритої наради в офісі НАТО отримав чіткий сигнал про можливість поставки сучасного озброєння в Україні»,зокрема,наголосив він,«можлива поставка авіації». Відтак Нусс зробив висновок: «Але той факт,що Москва стоїть на порозі геостратегічної поразки,говорить про те,що Україна і наші союзники діють скоординовано і не налаштовані на поразку. Паніці – НІ!».

«В Україні людина може бути або українцем,або антиукраїнцем»

Голова Донецької ОДА,керівник військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський вважає,що відновлення кордонів Донецької області в довоєнних реаліях – не «космічне» завдання,а стратегічна ціль. При цьому він категорично відмовляється від терміну «проукраїнський» в Україні. Очільник Донеччини наголошує: «Проукраїнською може бути людина в Росії,в Польщі. В Україні вона може бути або українцем,або антиукраїнцем» (тут і далі посилаємося на «Главком»). А відтак висловлює переконання,що «якби сьогодні Росія вивела свої війська,за два тижні українська влада повернулася б на всю територію Донбасу. І протягом максимум місяця українцями себе усвідомили б мінімум 80% тих людей,які сьогодні проживають на тимчасово окупованій території. Просто від Росії щосекунди йде засмічення мізків». Жебрівський також висловився з приводу трьох сценаріїв нового російського вторгнення в Україну. «Такі напрямки,думаю,в хворобливих головах в російської воєнної хунти прораховуються,- зазначив він. – Важко сказати,що в голові у новоявленого Наполеона,яку позицію він займе. Навряд чи хтось може це прорахувати. Сьогодні багато залежить від ефективності санкцій наших європейських партнерів».

На переконання голови Донецької ОДА,«економічна блокада або регламентація руху товарів і послуг – це є елемент стратегії. Стратегії,як ми з самого початку говорили,відновлення довоєнного кордону України. І або економічна блокада,або регламентування руху товарів і послуг має бути одним з елементів досягнення цієї стратегічної цілі. Не більше місяця. І далі – військова операція».

Роздумуючи про те,яка ситуація сьогодні,Жебрівський зазначає: «Але я не казав,що потрібно саме силовим методом повертати Донбас. Я говорив про те,що ми маємо намагатися виконувати в повному обсязі Мінські домовленості. Але якщо сепаратисти разом зі своїми господарями почнуть широкомасштабний наступ,то в нас достатньо сил і засобів для відновлення української влади на всій території України. Але ми цього будемо намагатися максимально уникнути,тому що це достатньо багато жертв».

«Зараз починається криза»

Історик і публіцист Андрій Плахонін,відповідаючи на запитання з приводу прогнозу російських політтехнологів,геополітиків і футурологів щодо світової війни впродовж 2016–2018 років,зазначає: «На світ чекають великі економічні зміни,пов`язані з енергоносіями. Найближчі 20–30 років він відмовлятиметься від вуглеводнів. Відповідно – змінюватиметься структура економіки. Країни,які вчора будували її на експорті нафти й газу,шукатимуть інші можливості вписатися у світовий порядок. Бачитимемо кризи,як зараз в Ірані та Венесуелі,де економіка вже розвалилася. Такі країни як Росія та Саудівська Аравія з різним успіхом намагаються знайти інший вихід» (тут і ділі посилаємося на «Газету по-українськи»). Він не відкидає можливості того,що незабаром «буде гібридна світова війна,коли виникатимуть такі кризові центри,як зараз на Близькому Сході. Завтра можуть бути Китай,В`єтнам,Філіппіни чи Індонезія. Хоча поки що глобального протистояння не видно. Але його не бачили й напередодні Першої світової війни. Росія,коли прогнозувала Третю світову,не хотіла бути її ініціатором. Взяла відому модель: вони розв`яжуть,а ми в найвигідніший момент,коли всі будуть виснажені,ударимо в тил і отримаємо все. Але ні тепер,ні через 10 років Росія не зможе протистояти навіть Євросоюзу без США».

Аналітик також пояснив мотивацію Заходу щодо кремлівського режиму. «На Заході є побоювання стосовно психічної врівноваженості Путіна,тому його намагаються не заганяти в глухий кут,- підкреслив він. – Якщо Росія розвалиться,постраждає насамперед Україна. Бо там величезна кількість зброї і десятки мільйонів зомбованих пропагандою людей. Мільйони біженців хлинуть». Плахонін нагадав,що зараз «Росія переозброюється,але грошей стає все менше. У плані електроніки без Заходу нічого не може зробити. Утримувати три мільйони людей на Донбасі – дуже важко,а самі вони не витримають довго. Бандитсько-терористична економіка на це не здатна. Виріжуть весь брухт,розпиляють станки і продадуть,розкрадуть машини. Що потім? Що далі,то більшою проблемою Донбас стає не для України,а для Росії».

Він також висловився з приводу того,як зміниться світ протягом наступних 20-ти років. «Суттєвого переформатування міжнародних організацій і договорів не буде,- вважає експерт. – Перебудувати,наприклад,ООН складно. Росія досі має право вето. Залишаться «Велика сімка»,БРІКС (група з п`яти країн – Бразилія,Росія,Індія,Китай,Південно-Африканська республіка. – Ред.). Щоправда,скоро Росію викинуть і з БРІКСУ,бо не відповідатиме фінансовим вимогам. З`являться нові економічні монстри. Зокрема,Туреччина ввійде в десятку найрозвиненіших країн. Суттєво зміцніє Польща. Посиляться НАТО,Євросоюз. Зменшиться попит на газ і нафту. Росія менше зароблятиме – відповідно впаде її вплив на світовій арені».

У той же час,Плахонін не поділяє надмірного оптимізму від результативності українських реформ. На його думку,«зараз починається криза,подібна до початку 1990-х. Навіть за умови успішних реформ,населення побачить їх результати щонайменше років через три».

«Це новий етап війни Путіна проти України»

Екс-радник президента РФ Андрій Ілларіонов (див. «Радіо Свобода») наголошує: якщо керівництво РФ вбачає окупований Крим уже регіоном,який «знаходиться всередині нових кордонів Росії»,то про цілковите знищення атрибутів державності в Україні та національної ідентичності наразі вже не йдеться. Згідно з новітнім баченням сучасного кремлівського режиму,Україна наразі «знаходиться зовні за межами Росії,але Україна повинна бути досить слабкою,достатньо зруйнованою,некоординованою,мати у своєму складі як мінімум два шматки на сході,які з точки зору Путіна і з точки зору тієї конституції,про яку він мріє,Конституції України,керуватимуть зовнішньою і внутрішньою політикою України».

Роздумуючи про суть планів кумира росіян і фактичного «царя» країни,що намагається в ХХІ сторіччі відновити масштабний статус імперії станом принаймні на початок ХХ сторіччя,аналітик підкреслює,що йдеться про «новий етап війни… Війна здійснюється гарячим способом». А відтак уточнює: «Я б сказав,війна мається на увазі навіть не в Донбасі,а війна проти України. Є кілька рівнів. Принаймні,це точно війна проти України,тому це новий етап війни Путіна проти України». На переконання Ілларіонова,«у цьому новому етапі війни проти України виявляються дуже чіткі відмінності від того,що було до того». Це відбувається після того,коли «Захід після довгого сну став поступово прокидатися,став на це реагувати… І тут раптово Кремль злякався,зробив заяву Путін,зробив заяву Іванов,продовжують це робити і дуже сильно знизили емоційне напруження своїх виступів. У цих умовах вони зараз намагаються переграти цю гру. Вони кажуть: «Ні,ну що ви,із Заходом у нас ніяких воєн немає,хіба ми можемо воювати з НАТО?». Іванов навіть обмовився: як можна порівняти слона і Моську? Тобто під слоном він має на увазі НАТО,а під Моською збройні сили Російської Федерації. Колишній міністр оборони Російської Федерації образив російські збройні сили так,як жоден опозиціонер російський і жоден натовський аналітик собі не дозволяв». Однак,резюмує експерт,на хвилі загравання з Заходом Кремль робитиме все для максималізації процесу дестабілізації в Україні.

Звісно ж,до прогнозів тих чи інших російських аналітиків не варто ставитися як до істини і в останній інстанції. Так чи інакше значна більшість із них залишається невиліковно інфікованою вірусом великодержавності і відповідного комплексу щодо України,українського народу,української перспективи.

Доля України вирішується не в Кремлі,Вашингтоні чи Брюсселі. Вона – в руках тих,хто нині свої переконання відстоює,зупиняючи московську орду. Зрештою,доля України – в руках її народу,до якого,попри всі критичні інвективи,мусить доростати еліта (влада). Адже «олімпійці» уже не мають права на помилку. Та,схоже,про це час від часу забувають. Не вдасться,загнавши у «гетто» убогості та злиднів значну частину суспільства,створити рай навіть для тих,хто перебуває на матеріальному «Евересті». Своєрідним нагадуванням про такі й подібні виклики стало опитування,проведене нашим виданням,щодо оформлення субсидій для оплати житлово-комунальних послуг. 80% з цього приводу висловилися «ні». Але чи усвідомлять нинішні парламентарі та урядовці,що ця негативна констатація адресована і для них?

Не будемо узагальнювати вірогідні відповіді. Адже ситуація,як уже зазначалося вище,все частіше виходить за рамки прогнозованості. Про це,в міру своїх можливостей,намагалися впродовж тижня,що став надбанням історії,нагадати й ЗМІ: «Вздовж кордону і на Донбасі зосереджено понад 80 тис. російських військових і бойовиків – штаб АТО» (УНІАН),«Терези люстрації: помста чи справедливість?» (ЛБ),«Кремль вибрав новий наступ щодо України» (Главред),«Ватажок ДНР оголосив дату власних «місцевих виборів» (zaxid.net),«Бжезінський пропонує розв’язати українське питання по-фінськи» (Главком),«Жертвами війни на Донбасі вже стали 6,5 тисяч українців – ООН» (УНІАН),«Особливий статус Донбасу в Конституції назвали нищівною помилкою» (Газета по-українськи),«Чи всі розуміють,яким буде фінал?» – Тарас Березовець» (ЛігаБізнесІнформ),«У Держдумі запропонували розірвати договір про державний кордон між Україною і РФ» (УНІАН),«Ви пожиратимете самі себе,- Семенченко напророкував війну в Росії» (24)…

Очевидно,нині важко сказати,які з найпершочерговіших викликів направду найважливіші. З одного боку – стан реальної війни,яку веде Росія. З іншого – небезпека економічного краху з відповідними соціальними наслідками. Про це нагадали економічні прогнози: конфлікт на Донбасі та фінансові труднощі спричинять скорочення української економіки на 4% за рік. Це найгірший (з квітня по червень) показник серед 47 країн,за версією аналітиків Bloomberg.

До того ж,за умов,коли «закинуто пробний камінь децентралізації»,коли вже «дихає» виборча кампанія та бізнесові забаганки під той чи інший «диктант» починають втілюватися в нові політичні проекти,ситуація має всі шанси на радикалізацію. На жаль. Однак ймовірність зумовлюється і тим фактором,що,як зауважує політолог Петро Олещук (Газета по-українськи),«Українська держава просякнута російською агентурою».

Та не варто як недооцінювати,так і переоцінювати відвічного стратегічного ворога №1. Його перемагали українські воїни і далекого вже 1659-го,і зовсім недавнього 2014-го,коли вибивали окупанта зі Слов’янська. А нові і неминучі наші спільні перемоги – попереду. Хай і шлях до них і нелегкий,і тривалий. Будьмо!