Писати історію Спілки письменників – це переповідати діагноз, не згадуючи рецидивів. Так пише Євген Баран. Про  це йдеться в його публікації «Союз/Спілка» на сайті «Буквоїду».

Баран зазначає, що  «Спілку проклинають. Спілку клюють. Спілкою ігнорують. Але лише після того, як взяли своє. Добра Спілка. Погана Спілка. Сталінська Спілка». Він згадує: «Письменницький з’їзд 1991-го, що проходив у Жовтневому палаці, я простояв перед дверима, не сміючи зайти. Попри мене йшов міністр культури Дзюба в плащику і шкіряній сумці через плече (моя мрія по нині), Драч, Павличко – ще всевидючий, вічний комуніст Олійник. Сотні невідомих, але письменників. Я стояв біля дверей, мовби просив милостиню. І ця милостиня була Словом».

На думку Барана, «на усіх з’їздах не говорилося про літературу. А якщо говорилося, то для годиться.На всіх з’їздах говорилося про майно. Це говорилося за Мушкетика. Відтак за Яворівського. Потім за Баранова. І, нарешті, за Сидоржевського».

Баран зізнається: «Не знаю, що станеться з організмом Спілки. Моментами кажу, що це мене не цікавить. Так, в якійсь мірі не цікавить, а в якійсь мірі – болить. Чого більше – не можу сказати. Я нічого від Спілки не отримав. Але ні за чим не шкодую…Сьогодні врятувати залишки спілчанського майна, сливе, неможливо. Такий „ герой “ або піде на службу політикам, або ж загубиться у внутрішніх міжусобицях. І нема на то ради. Хіба прийде велика війна, і вона забере праведників. А неправедні знову пануватимуть. А все тому, що світ поділений між Богом і антипком, і кожний вибирає, кого хоче: молиться Богові, а служить антипкові».

При цьому аналітик торкається і проблематики літератури. Він констатує: «Література – живе. Є ті автори, які все напівозвучене мною розуміють, знають і гостріше прописують проблеми. Є письменники, які не лізують в кон’юнктурне поле. Вони не програють, але їх мучить власна «невостребованість». Додає проблеми невідповідність між словом написаним і словом сказаним. Між уявним письменником і живим письменником. Тут нема жодної поради. Все залежить від Людини. Кого і що вона більше любить. Себе в літературі чи літературу в собі. Я вибираю літературу».

.