Навіть спорт стає віддзеркаленням політичної ситуації. Залюблена в Росію Франція,верхня частина парламенту якої нещодавно виступила за зменшення економічних санкцій проти РФ,отримала трішки ліків для того,щоб усвідомити ціну такої любові до імперії зла. На фоні погрому російських фанів на стадіоні після матчу збірних РФ та Англії,після дебошів на вулицях Марселя там,цілком ймовірно,зрозуміють сутність констатації «здесь русский дух,здесь Русью пахнет». Хоча офіційний Париж (як і Берлін),схоже,продовжують бути бранцями кремлівського виборчого сценарію у розв’язанні проблеми Донбасу ( а після цього – України).
 
У той же час,у нашій державі теж відбувається ряд знакових подій. У тому числі – й «кастизація» України. Зокрема,до «каси» олігархів,а також тих,хто на «владних» потоках,добавляється,ймовірно,й «каста» суддів. Людей,яких у значній кількості не можна докорити наявністю елементарної совісті,«нагорі» (руками чи то,пак,кнопками парламентарів) вирішили перевиховати «космічними» ставками,що в рази вищі від заробітків так званих середньостатистичних українців. Це такий вияв соціальної справедливості? Чи спроба приручити цих «авторитетів»,які навряд чи здатні відмовитися від персональної аксіоми «закон,як дишло,куди повернеш – туди й вийшло». Та тут панство не тільки люстрацію відмінить (як це встиг зробити Конституційний суд),а навіть на місцевому рівні можуть винести такі вердикти,що путіністи,аплодуючи,мозолі понабивають.
 
Але,з іншого боку,в суспільстві окрім апатії та розчарування,панують озлобленість,лють. Зважаючи на наявність відповідної ситуації,достатньо іскри,аби все спалахнуло і запанувала кривава вакханалія. За таких умов,як це не дико звучить,краще вже диктатура,аніж хаос чи «обустройство Украины» за планами кума Медведчука чи,прости,Господи,патріарха – глашатая «скрепов»,«русской идентичности»,«Русского мира».
 
Однак ситуація в Україні продовжує розхитуватися. Зважаючи на небезпеку,чи не спробує Банкова піти ва-банк? Маю на увазі дочасні президентські вибори ще під завісу 2016-го. Аби чинній команді на чолі з Петром Порошенком отримати кредит довіри на «п’ятирічку». А вже після цього,через якихось півроку,запустити механізм дострокової виборчої кампанії до ВРУ. Фантазії? Цілком вірогідно. Але ж не тільки,скористаємося афоризмом нашого північно-східного сусіда,«голь на видумку богата».
 
Інше питання,що достатньо буде для перемоги голосів працюючих пенсіонерів,які вдячні за підписання Президентом Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій»? Чи не спричинить виток радикалізації ситуація щодо розгляду Конституційним судом Закону «Про очищення влади»? На думку Тараса Чорновола (див. «Газета по-українськи»),скасування норм цього закону – «це болісне відчуття реваншу».
 
Зрештою,спробуймо подумки перегорнути кілька сторінок минулого тижня,аби зрозуміти,чого не вдасться оминути вже в недалекому прийдешньому.
 
«На межі економічного краху,який має надто багато шансів перерости у революційний хаос»
 
Аналітик Геннадій Степанчук у статті «Україна Порошенка vs Захід» (див. «Українську правду») резюмує: «Захід наскрізь бачить Петра Олексійовича. Але мимоволі змушений йому підігрувати. Річ у тім,що Захід не може собі дозволити не підтримувати Україну». А відтак пояснює,що «в даний момент навіть не геостратегічні фактори є визначальними. Україна знаходиться на межі економічного краху,який має надто багато шансів перерости у революційний хаос».
 
На його переконання,«для Заходу такий сценарій у багатомільйонній країні,перенасиченій зброєю і безпринципними політиками,має чітку загрозу – величезний потік українських біженців у Європу. Яких,зі зрозумілих причин,там абсолютно не бажають бачити. Тому стратегічна ціль Заходу – стабільність України. І кроки,спрямовані на стабілізацію економіки,Захід готовий називати реформами». У той же час,підкреслює експерт,«єдине,на що Захід категорично не зможе погодитись і говорить про це з ранку до вечора,– це тотальна корупція. Тому що тоді фінансова підтримка задля стабілізації втрачає сенс – гроші все одно не доходять до економіки,осідаючи в корумпованих кишенях. На все інше Захід готовий закрити очі заради стабілізації. На будь-які прізвища прем’єра і генпрокурора. На численні брутальні ґвалтування демократії Верховною Радою».
 
Степанчук вважає,що українці не мають жодного морального права звинувачувати Захід,але при цьому мусять визнати: американці,німці і французи обирали Обаму,Меркель і Олланда не для того,щоб ті забезпечували процвітання України,тим більше за рахунок власних народів. Він підкреслює: «Якщо самим українцям начхати на власну країну і власних дітей – то західні лідери у цьому не винні».
 
«…щоб дестабілізувати країну»
 
«Я не сумніваюся,що завдання і цілі Путіна по дестабілізації ситуації в Україні – це дестабілізувати Верховну Раду,домогтися дострокових виборів і,таким чином,просто зупинити країну на шляху наших реформ»,- сказав Голова Верховної Ради Андрій Парубій в ефірі програми «Свобода слова» на ICTV.
 
За його словами,з трьох гілок влади саме парламент є найбільш вразливим інститутом. «Якщо інститут Президента є більш вертикальною системою,якщо Кабінет Міністрів є похідною від Верховної Ради,то для того,щоб дестабілізувати країну,найкраще дестабілізувати Раду. Власне,тут починається криза ,і тут вона може мати своє продовження»,- зазначив спікер.
 
У той же час,Парубій підкреслив,що парламент продемонстрував протягом останнього тижня здатність приймати важливі для держави рішення,в тому числі – щодо виходу з економічної кризи. За його словами,найважчий період кризи вже пройдено,і вже в цьому році очікується вихід з нього.
 
«Мине ще зовсім небагато часу…»
 
Соціолог Ірина Бекешкіна висловилася на сайті Gazeta.ua щодо результатів опитування «Левада-центру»,яке визначило,що 48% росіян вважають Україну ворожою державою. «Ще в 2013 році близько 70% росіян називали Україну однозначно дружньою країною,- зазначила експерт. – І в найкоротші терміни вона,немов за помахом руки,стала найлютішим ворогом після ще більш ненависної Америки. Пропагандистська машина за допомогою нескінченного потоку войовничої антиукраїнської істерії в теленовинах перевернула все з ніг на голову. Зараз навіть є дивним,що лише половина населення РФ називає Україну ворогом».
 
Масована ідеологічна обробка населення Росії повністю формує і коригує громадську думку на догоду державній політиці Кремля,вважає Бекешкіна.
 
«Телепропаганда сформувала альтернативну реальність для значної частини росіян,- продовжує соціолог. – У цьому намальованому світі Україна – це підконтрольна кривавими США фашистська диктатура. А бездоганну Росію з усіх боків оточують вороги,вона є оплотом протистояння світовому злу. І підступами хитрих ворогів пояснюється все – і падіння рівня життя росіян,і різке погіршення економічної ситуації,і нові жертви чергових кремлівських війн. Нагнітання мілітаристської істерії в ЗМІ і створення образу зовнішнього ворога дуже добре консолідує російське суспільство навколо влади Путіна і відволікає його від реальних проблем власної країни». Кремль все більш потребує виправдання своєї агресивної загарбницької політики для внутрішньої аудиторії. Тому список ворогів Росії поповнюється ледве не кожного року.
 
«Мине ще зовсім небагато часу – і машина пропаганди в Росії розвернеться в прямо протилежному напрямку. І тоді ми в найкоротші терміни побачимо зовсім інші дані соцопитувань з Росії і нових ворогів»,- констатувала Бекешкіна.
 
«…небачену кількість заяв про підозру у відмиванні грошей громадянами України»
 
В Україні за останні роки багато чого змінилося. Однак незмінною лишається любов українських політиків і можновладців до офшорів і австрійських банків. Про це йдеться в аналітичній статті «Україна-офшори-Австрія: грошові потоки посилюються»,що на сайті dw.com. Австрія відома українцям не лише мальовничими Альпами і музикою Штрауса чи Моцарта. Не менш відомими в Україні,наголошує «DW»,є й австрійські банки як прихисток для сумнівних грошей українських можновладців і олігархів. Однією з причин привабливості Австрії називають сильнішу,ніж в більшості інших країн ЄС банківську таємницю і відносно широкі можливості для мінімізації податків. Саме сюди виводила свої мільйони родина екс-прем`єра Миколи Азарова,олігархів і «газових комбінаторів» Сергія Курченка і Дмитра Фірташа. Останній вже два роки очікує у Відні рішення суду щодо його екстрадиції до США за звинуваченнями у корупції.
 
«Тим не менше,і після зміни влади в Києві сумнівних українських грошей в Австрії менше не стає,- зазначає «DW». Навпаки,2015 року австрійські банки подали до правоохоронних органів небачену кількість заяв про підозру у відмиванні грошей громадянами України. Відповідно до інформації Підрозділу фінансової розвідки при Федеральному відомстві кримінальної поліції Австрії,протягом минулого року фінансові установи зафіксували підозрілі транзакції 197 громадян України. Це у чотири рази більше,ніж роком раніше і майже в п`ять разів більше,ніж 2013 року».
 
За твердженням згадуваного видання,чимало впливових українців мають в Австрії рахунки,оформлені саме на підконтрольні офшорні компанії. «Зокрема,у 2014-15 роках австрійська Антикорупційна прокуратура розслідувала справу за підозрою у відмиванні грошей,в якій фігурували нинішній голова Адміністрації президента України Борис Ложкін і наближений до колишнього президента Януковича олігарх Сергій Курченко. 130 мільйонів євро з рахунків офшорних компаній Курченка були,як писали австрійські ЗМІ,переказані на рахунок Ложкіна у Латвії,оформлений на офшорну компанію. Йшлося про кошти,які Курченко сплатив за медіа-холдинг УМХ. Згодом Ложкін переказав гроші на свій австрійський рахунок,про що банк повідомив правоохоронні органи,запідозривши відмивання грошей»,- зазначає «DW». Але відтак констатує,що «австрійська прокуратура,утім,так і не змогла довести незаконність операцій Ложкіна і Курченка. Справу було закрито за відсутності інформації від українських правоохоронних органів,яка могла би вказувати на злочин».
 
«…співучасника російської агресії та гібридної війни проти України»
 
У ВРУ 7 червня зареєстровано проект постанови «Про Звернення Верховної Ради України до Всесвятості Варфоломія,Архієпископа Константинополя і Нового Риму,Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві в Україні». У проекті Звернення після констатації,що «вже два роки,як Україна потерпає від збройної агресії зі сторони Російської Федерації,яка визнана «державою-агресором» рішенням Верховної Ради України від 27 січня 2015 року»,зазначається: «В умовах,що склалися,народ України вже не сприймає ідею церковного єднання з Блаженнішим Патріархом Московським Кирилом,який не лише не виступив на захист православних християн України,що потерпають від російської агресії,але й став одним із чільних ідеологів «русского мира»,а,отже,й одним з архітекторів нинішньої гібридної війни Росії проти України».
 
Автори тексту вважають,що «сучасний Московський Патріархат надто тісно пов’язаний з пануючим у Росії політичним режимом,щоби сприйматися українським суспільством саме як Церква,а не «міністерство ідеології» Російської Федерації. Довіра до цієї церковної структури в нашій країні сьогодні мінімальна. А всі її зусилля самотужки,ігноруючи Вселенський Патріархат та світове православ’я,подолати наявну в Україні канонічну кризу — абсолютно безперспективні. Це було очевидно ще 16 років тому,коли Ваша Всесвятість писали про це у своєму Зверненні на ім’я тодішнього Митрополита Київського і всієї України Митрополита Володимира (від 2 серпня 2000 р.). І це стало цілком зрозумілим сьогодні,коли в сучасній Україні Московський патріархат,на жаль,сприймається багатьма громадянами нашої країни в якості морального співучасника російської агресії та гібридної війни проти України».
 
У проекті звернення також висловлюється переконання,що «після подій 2014 р. Україна вже ніколи не буде ані політичною,ані церковною колонією Росії». А відтак – заклик до Вселенського Патріарха «взяти активну участь у подоланні наслідків церковного поділу шляхом скликання під егідою Вселенського Патріархату Всеукраїнського об’єднавчого Собору,який би вирішив усі суперечливі питання та об’єднав Українське православ’я; заради блага Православної Церкви в Україні та цілісності українського народу видати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні,на основі якого вона могла посісти належне місце у родині Помісних Православних Церков».
 
Нагадаємо,що 16-26 червня на острові Крит ( Греція ) повинен пройти Вселенський православний собор. Однак питання України на ньому обговорюватися не буде.
 
«Під прапором захисту росіян…»
 
Журналіст-аналітик Євген Кисельов (див. «Новое время») наголошує,що «Путін живе в полоні своїх амбіцій і фобій,придуманої картини світу,в якій вороги весь час посягають на незалежність і суверенітет Росії,і взагалі Захід «перший почав». На його переконання,наяву «прагнення путінського режиму утримати владу будь-якою ціною. Будь-які серйозні реформи неможливі без політичної лібералізації. Це в Кремлі чудово розуміють. Почавши реформи,неминуче втратиш владу або принаймні змушений будеш нею ділитися. Єдина альтернатива — закручування гайок,посилення поліцейських заходів,ухвалення нових репресивних законодавчих актів,ще жорстокіша боротьба з опозицією,знищення останніх незалежних ЗМІ,посилення цензури,переслідування інакодумців тощо. І все це — під прапором згуртування нації перед лицем зовнішньої загрози».
 
Зважаючи на це,підкреслює експерт,«у результаті військова конфронтація із Заходом стає все реальнішою. Найреальніше — у Прибалтиці». При цьому він не відкидає й екзотичніших сценаріїв,пов’язаних з намірами Кремля дестабілізувати ситуацію в Казахастані та Білорусі. Кисельов також нагадує,що «і Лукашенко,і Назарбаєв все частіше обережно,але досить недвозначно висловлюють невдоволення станом справ у Митному союзі та інших спільних з Росією «інтеграційних» проектах,акуратно,але наполегливо чинять опір спробам Москви створювати в межах цих проектів наднаціональні органи,не визнають російської анексії Криму,не підтримують позицію Москви щодо інших питань,які стосуються України. Ось тут мимоволі постає питання: а чи не з`явилася у Кремлі спокуса під прапором захисту росіян у Білорусі та Казахстані створити серйозні проблеми Назарбаєву та Лукашенку,нагадати обом,хто в пострадянському домі господар і що може трапитися із норовливими лідерами,які уявили,що можуть робити все,що заманеться».
 
«…спричинити новий конфлікт»
 
Оксана Сироїд,заступник Голови ВР,свої роздуми в «Главкомі» назвала « Вибори під окупацією? Цей вибір виключно наш». Вона висловила міркування щодо того,як може бути розв’язана проблема окупованої Росією української території,яка «документально фігурує як «конфлікт на Сході України». На переконання віце-спікера парламенту,«формула «конфлікту» зашита у «домовленостях третього поверху» — мінських домовленостях. Загрози,які містить у собі така формула,очевидні,і їм присвячено вже достатньо уваги». Сироїд переконана,що «починати вирішення «конфлікту» з проведення виборів без відновлення суверенітету і порозуміння між людьми,а отже з заперечення реальності,— це неминуче спричинити новий конфлікт,що може мати наслідком знищення державності. Не кажучи вже про те,що «вирішення конфлікту» в рамках «Мінська» — це фактично визнання анексії Криму як Україною,так і міжнародною спільнотою».
 
Вона нагадує,що свого часу наші європейські сусіди були у схожій ситуації. Французькі провінції Ельзас і Лотарингія під час Другої світової війни були окуповані Німеччиною,але нікому не спадало на думку проводити там вибори,створювати «народну міліцію» з СС і призначати різника Барб`є «народним губернатором». Так само не спадало на думку фінансувати Ельзас і Лотарингію за захищеними статтями з бюджету Франції.
 
Оксана Сироїд констатує,що «у такому разі,можливо,варто визнати реальність і ухвалювати рішення,які зберегли б державність нині і дозволили б у майбутньому повернути не лише окуповані території,а й людей,які там живуть».
 
Тим часом,усвідомлюючи українську перспективу на найближчий час,усе більше наших співвітчизників роблять принциповий вибір. Вони,аби не ризикувати життям (і своїм,і своїх ближніх) здійснюють доленосний вибір. Замість того,щоб підігравати тим чи іншим українським політичним сусаніним,усвідомлюючи,що просвітку не видно,облаштовуються за рубежем. «Сьогоднішня статистика говорить про те,що за кордоном легально перебуває близько 5 мільйонів громадян України. Цифра вражає і вона має тенденції до зростання»,– заявив (див. «Укрінформ») директор консульського департаменту МЗС України Андрій Сибіга. І це лише за офіційними даними!
 
Здається,ще кілька років – і,зважаючи на перманентну війну та унікальну традицію керування державою чи не на всіх рівнях,- в Україні залишиться яких двадцять,від сили тридцять мільйонів жителів. Хіба що демографічну ситуацію виправлять вихідці з азійських регіонів.
 
Утім,наяву й ще болючіша проблема – чи вдасться Україні зберегти за собою статус держави. Тим паче,на фоні чергового етапу світового геополітичного перерозподілу. Про це в міру своїх можливостей намагалися висловитися і ЗМІ: «У світі зафіксували рекордний за чверть століття рівень насильства і тероризму» (УНІАН),«Президент Болгарії застеріг про плани Кремля знищити Євросоюз» («ДТ»),«Бенефіціари «мирних ініціатив» («УТ»),«Конституційний суд планує скасувати люстрацію» («Газета по-українськи»),«Старі виклики для нового Генпрокурора» (УНІАН),«Політолог порадив «рецепт ефективного тиску» на владу» («Експрес»),«Чого очікувати Україні від перемоги Трампа або Клінтон?» ( «DW»),«Газ за голос. Що отримав Коломойський за лояльність» («Ліга»),« Віце-спікер ВР вимагає замінити начальника Генштабу ЗСУ» (zaxid.net)…
 
Навряд чи варто сподіватися,що апетити Кремля вдалося потамувати загарбанням Криму,створенням «європейського Сомалі» на Донбасі,сирійською «визвольною місію»,перспективою «народних республік» у Білорусі та Казахстані,«здачею» Москві всього пострадянського простору… Путін просто не може відступати,його крок назад – шлях у прірву,яку вже підготували російські «яструби». Тож,зважаючи на «випадковість» афонського вояжу кума Медведчука,можна на сумніватися: попри словесну локшину з усіх усюд,коханий Кабаєвої,улюбленець Кадирова та грецьких православних старців,спробує вдатися до кардинальних кроків щодо України як форпосту для старту чергового імперського «собирательства».
 
Чи достатньо для цього буде підкилимових домовленостей? Чи,з благословення Гундяєва,доведеться вдатися до тактики килимових бомбардувань у супроводу залпів «Сатани» та «Градів»? Про це стане відомо,непевне,вже зовсім незабаром.
 
Так чи інакше,попереду – дуже «гарячий» період. Але часу для своїх земних шляхів нам вибирати не дано. Будьмо!