Навряд чи можна стверджувати,що Туреччина після пекла,влаштованого руками терористів у стамбульському аеропорту «Аттатюрк»,виявилася «зламаною». Як і не варто у тих чи інших геополітичних зиґзаґах,що відбуваються до,під час,після терористичних актів,вбачати російський слід. Правда,при цьому не слід забувати,що почилий у Бозі СРСР нерідко називали терористом №1 у світі. Як і те,що нинішня РФ тримає руку на пульсі так званої курдської проблематики і при потребі може використовувати свої важелі.
 
Так чи інакше,як би не трактували заяву Ердогана щодо збитого російського Су-24 та вбитого льотчика,але вона кардинально відрізнялася від ще донедавніх. А телефонні перемовини турецького президента з господарем Кремля вже на другий день після теракту засвідчили зміну ситуації,готовність Анкари грати за правилами Москви. А це не тільки «орди» російських туристів і представників розвідслужб в Анталії,а й цілий ряд інших процесів. Тим паче,що психологи та політологи називають Путіна й Ердогана ментально близькими,мало не братами. Тож Туреччина наразі не тільки змириться з вірогідним ядерним щитом у Криму,але й,очевидно,відкоригує своє ставлення до України на фоні геополітичних перемог РФ і початку краху проекту «Сполучених Штатів Європи».
 
У цьому сенсі промовиста публікація голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова «Про що говорить теракт у Стамбулі» на сайті nv.ua. Він,бажаючи «стійкості та єдності турецькій нації перед лицем нових викликів»,нагадав про держави,що «зводять терор до рангу своєї зовнішньої політики». А відтак підкреслив: «Великою помилкою,якщо не злочином,слід вважати «запрошення» до боротьби з тероризмом ті країни,що застосовують військову силу стосовно своїх сусідів і окупують їхні території». До речі,щодо виконавців-смертників теракту в «Аттатюрку»,то,за інформацією Reuters,його скоїли громадяни РФ,Узбекистану та Киргизстану.
 
Тому на фоні чергової цинічної перемоги Кремля,який починає «обустраивать» і Туреччину,Україна отримала ще один тривожний сигнал. Культ сили залишається визначальним у розв’язанні геополітичної проблематики. А збільшення терміну безвізового перебування для громадян України на території Туреччини з 60 до 90 діб – хіба символічний виправдовуючий жест: мовляв,«хочемо дружити з вами,але дозволу доведеться просити в Москви»,яка розширює антиукраїнський фронт.
 
Серед знакових подій,які залишили слід минулого тижня,- і 20-річчя чинної української Конституції,яку хто тільки не збирається переписувати. Тож і донині залишаються актуальними Шевченкові слова: «Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом?». Зрештою,спробуймо подумки перегорнути кілька сторінок тижня,що став надбанням історії,аби усвідомити суворість і доленосність нинішніх і майбутніх викликів.
 
«…рухається до хаотичної дезінтеграції»
 
Як вважає Джордж Сорос (оригінальний текст статті англійською опублікований проектом Project Syndicate,посилаємося на версію «Європейської правди»),Британія «мала найкращу можливу угоду з Європейським Союзом,адже вона,будучи членом спільного ринку без спільної валюти,євро,ще й забезпечила собі право не дотримуватися європейського законодавства в декількох інших сферах. І все ж цього не вистачило,щоб зупинити виборців Сполученого Королівства від підтримки виходу з ЄС».
 
Відповідаючи на традиційне «Чому?»,він підкреслює,що такий результат був цілком прогнозованим,що засвідчувало опитуваннях громадської думки в останні місяці перед референдумом. «Міграційна криза та дебати про Brexit підживлювали один одного»,- резюмує аналітик. Роздумуючи про перспективу збереження самого європейського проекту,Сорос прогнозує: «Brexit відкриє шлюзи для інших анти-європейських сил в рамках Союзу. Загадайте – щойно був оголошений результат референдуму,французький Національний фронт закликав співвітчизників до «Frexit»,а голландський популіст Герт Вілдерс оголосив про «Nexit». Більше того,Сполучене королівство може не пережити Brexit. Шотландія,яка підтримала збереження членства в ЄС переважною більшістю голосів,імовірно,зробить ще одну спробу оголосити про свою незалежність. А деякі офіційні особи Північної Ірландії,де виборці також підтримали членство,вже закликали до об`єднання з Республікою Ірландія».
 
Загалом же,резюмує він,«час тут не на боці Європи. Зовнішній тиск від таких гравців як Туреччина чи Росія – адже обидві ці країни використовують розбрат в ЄС в своїх інтересах – лише додає до політичної боротьби всередині Європи. Це – та реальність в якій ми опинилися сьогодні». А відтак він робить висновок,що якими б не були спроби порятунку ЄС,«однак Європейський союз справді зламався. Він перестав задовольняти потреби і сподівання своїх громадян. Він рухається до хаотичної дезінтеграції,яка залишить Європу в стані гіршому,аніж той,що ми мали би,якби Євросоюз взагалі не був створений».
 
«У війні з РФ з’являться три союзники…»
 
Якими будуть наслідки референдуму у Британії для ЄС і України? Свої думки з цього приводу висловив Роман Безсмертний (див.«Обозреватель»),донедавна один із представників нашої держави на переговорах у Мінську. За версією Безсмертного,«рішення британців породить у Великобританії внутрішню політичну кризу». Експерт вважає,що виборів до британського парламенту уникнути не вдасться,як і чергових переговорів з Ірландією,Шотландією. Це відобразиться на всій системі стосунків в рамках британської співдружності і вплине на статус монарха. Інформаційно країна буде знаходитися в стані постійної дискусії,ЄС і Великобританія будуть вимушені шукати нові моделі співпраці.
 
«Проблемою буде і орієнтування третіх держав на виникнення двох нових векторів сили: Велика Британія і країни Балто-чорноморської дуги. Крім Брюсселю,політичними центрами стануть Лондон і Варшава»,- прогнозує Безсмертний. Відтак наголошує: «Для України після британського референдуму у війні з РФ з`явиться три союзники: Лондон,Брюссель,Варшава. Хто з них зможе відіграти ключову роль,той і стане лідером майбутньої Європи».
 
На переконання Безсмертного,«всі ці процеси будуть проходити в умовах сучасних комунікаційних технологій,що вплине на поведінку української влади. Влада не зможе ігнорувати позицію українських громадян. Громадяни змусять обирати владу між Лондоном,Брюсселем і Варшавою,що сформує нові відповіді на питання безвізового режиму,членства в ЄС та СОТ».
 
«Це факт»
 
Під час колоквіуму,відповідаючи на питання про можливість зближення України з Євросоюзом,президент Інституту Горшеніна Вадим Омельченко зазначив,що якби референдум проводився не у Великобританії,а в Україні,то українці сьогодні вибрали б ЄС. «При цьому слід зазначити,що віддаючи перевагу зближенню з ЄС,українці вибирали б не економічні преференції,доступ до ринку чи геополітичні пріоритети. Порядок денний обох українських революцій полягав у захисті вибору. Якщо ми правильно розуміємо – це основна цінність європейських демократій. Причому українці показали,що за настільки нематеріальні речі вони готові жертвувати багато чим,ризикувати,в тому числі,і власним життям. Якщо Європі ці цінності важливі,то нам по дорозі»,- заявив він (тут і далі посилаємось на «Лівий берег»). На думку Вадима Омельченка,роблячи свій вибір,Україна зіткнулася з серйозною перешкодою,у зв`язку з тим,що з усіх республік колишнього Радянського Союзу вона була найбільше пов`язана з Російською Федерацією.
 
«Це факт. І саме Росія створює сьогодні серйозні глобальні перешкоди для перетворень в Україні. Робить це вона з двох основних причин. Перша: зміцнення демократичних основ в Україні,і перш за все мова йде про свободу вибору,є серйозним прецедентом і викликом для внутрішньополітичного устрою Росії. Друга,як говорив Президент України Леонід Кучма,який дійсно добре розуміє Росію: основна фобія будь-якого російського керівника – це НАТО біля кордонів Росії. Саме тому Росія задіє величезні ресурси,від військових до лобістсько-інформаційних,для недопущення зближення України із Заходом у будь-яких формах та в будь-яких проявах»,- підкреслив президент Інституту Горшеніна. Також,за словами Вадима Омельченка,в Інституті Горшеніна завжди розглядають відповіді на ці питання у більш глобальному контексті. «Тому необхідно враховувати серйозні зміни,які відбуваються в ментальності Західного світу,а точніше відродження націонал-соціалізму і,як наслідок,ізоляціонізму»,- заявив він.
 
«…і пробачити ті дипломатичні злочини проти України,які творять Франція та Німеччина?»
 
Філософ Сергій Дацюк,згадуючи про концепт «Західної зради» напередодні Другої світової війни (Британія та Франція не виконали своїх дипломатичних,військових та моральних зобов`язань щодо Чехословаччини та Польщі,віддавши ці країни на поталу Гітлеру),резюмує: «Те ж самісіньке сьогодні відбувається щодо України» (див.«Українську правду»). Він,роздумуючи про сьогодення,звертає увагу,що «кількість біженців у Європі склала десь біля 1 мільйона осіб. Кількість біженців в Україні – десь 1,5 мільйона осіб. Біженці в Європі розпорошені по більше,ніж по 15-ти країнах ЄС. В той час,як Україна сама дає раду зі своїми біженцями». А відтак пояснює: «Біженці в Європі з`являються через громадянську війну у Сирії,яку безпосередньо загострило втручання Росії. Біженці в Україні з`являються через пряму агресію Росії – організаційну,інформаційну,фінансову та збройну підтримку заколот-війни. Це фактично війна Росії проти Європи».
 
Але дії ЄС дивують експерта. «Замість системного розгляду проблеми біженців як безпосереднього результату політики Росії уникнення навіть постановки проблеми про це (біженці це ніби об`єктивна обставина); замість безстрокових санкції,обумовлених поверненням Криму та Донбасу від Росії до України,ЄС влаштовує обмежені в дієвості та часових термінах санкції; замість жорсткої позиції ОБСЄ дуже м`яка і приязна до Росії позиція»,- констатує він.
 
Нагадуючи,що Україна хоче ввійти в ЄС,Дацюк запитує: «Тому ми готові закрити очі на все,що робить Європа? І навіть на те,що вона де-факто через «Мінський процес» намагається розчленувати Україну?».
 
Він також звертається до українських політиків: «Ви справді заради вступу до ЄС готові поступитися цілісністю України і пробачити ті дипломатичні злочини проти України,які творять Франція та Німеччина? Без лицемірної позиції Франції та Німеччини нахабна брехня і підступна війна Росії була би неможлива».
 
Аналітик вважає,що «Україна має прямо і послідовно виступати за замороження всіх політичних стосунків з агрегованим ЄС і водночас – за поглиблення стосунків з Британією та США. Зрештою патріотизм – це,перш за все,загальнодержавний прагматизм. Вигоди українських олігархічних корпорацій та українських туристів до Європи не повинні застити українцям очі на цілісність України». На переконання Дацюка,«цілісність України має стати головним принципом агрегованої Нової Європи. Якщо цього принципу Європа не сповідує,то така Європа не потрібна ні Україні,ні цілому світу,ні сама собі».
 
«Ідеологи Путіна оголосять «священною війною»
 
Кремлівський імперський месіанізм – загроза для України та світу. На цьому наголошує в однойменній публікації аналітик Ірина Грабовська (див.«День»). Вона також висловила прогноз подальшої мімікрії нашого північно-східного сусіда. Ірина Грабовська зазначає,що «Чергове,а точніше – хронічне вже – загострення ситуації на Сході України примушує знов і знов повертатися до теми витоків російського імперіалізму. Насамперед через те,що незнання та нерозуміння ворога,внутрішніх мотивів його дій,прагнень та можливостей гарантує поразку у протистоянні з ним». При цьому вона нагадує,що майже 90% громадян РФ підтримують свого лідера щодо «обустройства мира». На переконання аналітика,«традиційна хвороба Росії відома – це імперськість».
 
Російський імперський месіанізм,вважає Грабовська,«виявляється у самозакоханості та презирстві до інших культур,особливо тих,які потрапили у залежність від сильнішого,тобто,до колонізованих народів та їхніх культур». А відтак уточнює: «Богообраність,здатність до збереження «духовных скреп»,глибинних основ «морали и нравственности»,котрих «напрочь лишен растленний Запад»,– це завжди було і залишається головним пунктом бачення власної місії Російською імперією. Це ж є і її самоомана та месіанська роль,яку вона добровільно на себе поклала і схоже,під нею загине сама».
 
На думку аналітика,«яскравим прикладом хворобливого месіанізму сучасної неоімперії Кремля є,наприклад,міф про «священную войну»,який активно культивується у путінській Росії. Знову майже ворогами народу оголошуються ті,хто прагне змалювати реальну картину війни,яка,як і будь-яка війна,переповнена прикладами не лише героїзму «русского простого человека»,але і його численними злочинами». Вона прогнозує: «Схоже,не далеким є той час,коли будь-які війни,що веде неоімперія Кремля сьогодні – від Кавказу до України – не довго думаючи ідеологи Путіна оголосять «священною» війною,бо саме така війна є найадекватнішим способом реалізації не менш «священної» місії імперії». Передовсім,зазначає вона,удар російський імперський режим спрямує проти нашої державу,яку інтерпретують у Кремлі як «украинскую фашистскую хунту» – форпост агресивного Заходу на Сході Європи,який потрібно перемогти. І,на жаль,більшість населення РФ поділяє думку цього «колективного Путіна»,що саме це і є священна місія Росії».
 
«Сьогодні історія йде за його планом»
 
Громадський активіст,волонтер Юрій Касьянов спробував,згадуючи про останні 12 років історії сучасної Української держави,розставити крапки над «і»,сказати,хто є хто. Своє роздуми «Український вибір?» він опублікував у мережі Facebook. Юрій Касьянов згадує: «Зимовими вечорами 2004 року ми ходили до Адміністрації президента,беззлобно кидали сніжки в вевешників,заглядали в освітлені вікна головної будівлі країни і весело кричали: «Медведчук,підлий боягуз,виходь!». Майдан 2004-го був святом. Кучма був старим,Янукович безглуздим,Медведчук – дурним хлистом. Медведчук зрежисував піднесення Яника,і програв. На довгий час про нього забули».
 
Відтак,зазначає він,у 2012-му з`явився «Український вибір». Як зазначає Касьянов,«відверто сепарська реклама закликала провести референдум,перетворити Україну в федерацію,і на правах етнічної резервації приєднати до Таможного союзу. Ми не забули. В кінці грудня 2013 року,після поїздки в Межигір`я,«Автомайдан» завернув до лігва Медведчука. Кричали в мегафон,співали гімн,стукали по шестиметровій загорожі,кричали: «Медведчук,підлий боягуз,виходь!». Медведчук не вийшов; відповів через Фейсбук: мовляв,«хочете воювати – я воювати вмію». Уваги тоді не звернули. Але через три місяці він разом зі своїм кумом забрали у нас Крим,і почали кровопролиття на Донбасі. «Український вибір» – блок-пости,зброя – референдум – незаконні органи влади – війна».
 
Громадський активіст згадує про розбитий сепаратистський блок-пост на в`їзді до Костянтинівки під білбордом Медведчука «Народовладдя!».
 
Касьянов підкреслює,що «Медведчук – людина непублічна. Амбіційний,хитрий,цинічний. По духу – російський шовініст,для якого Україна – це вічне «Весілля в Малинівці»,яке нескінченно «рятують» кінні російські «брати».
 
Сьогодні історія йде за його планом: війна – федералізація – дезінтеграція – окупація». На переконання аналітика,«кінцева мета – повернення України під протекторат Російської імперії. Під керівництвом Медведчука. Тоді і Крим можна буде знову «подарувати».
 
«Це навіть не реванш»
 
«Чи є сумніви в тому,що Петро Олексійович піде на другий термін? В моєму розумінні,немає ніяких сумнівів. Президент піде на другий термін,і це страшна і велика відповідальність»,– говорить лідер фракції БПП у Верховній Раді Ігор Гринів (посилаємося на «Українську правду»). На його думку,«Петро Олексійович прекрасно розуміє,що для того,щоб стати Президентом на другий термін,треба домогтися екстраординарних результатів. Скоротився кредит довіри до влади,стало більше претензій до влади,частіше піднімають питання про відповідальність влади – і це вже інші вимоги,ніж ті,які були до Ющенка».
 
Гринів підкреслив усю складність ситуації,в якій опинився Порошенко: «Якби такі вимоги,як тоді,були зараз до Петра Олексійовича,то можна було б,як робив Янукович – скакати по пеньках і йти на виборчу кампанію». А відтак уточнив,що «зараз зовсім інше: без реальних реформ,без відкритої позиції отримати пам`ятник у державі і ввійти в українську історію буде досить важко. Це гра ва-банк,ця гра значно складніша,ніж здається на перший погляд». Глава фракції БПП також пояснив,чому виступає на стороні глави держави: «Ви говорите,що я тонко хвалю Президента. Ні,не тонко,я грубо хвалю Президента… Бо я в кошмарному сні собі уявляю,що було б,якби Президентом став інший кандидат. Я вважаю,що ризик для державності України був би значно вищим». У той же час,він констатує,що «люди точно розумніші за всіх політиків,у своїй масі. Мене це навіть дивує». Але нардеп не виключає розіграшу «старої карти» проти Порошенка. «А ось друга історія значно складніша. Це повернення до старої парадигми Схід-Захід. Повернення до старої парадигми і пошук кандидата від Сходу і кандидата від Заходу – на жаль,це те домашнє завдання,яке ми не доробили,країна до кінця не зшита. І спроба і далі грати на цьому,те,що робить Оппоблок,наприклад,чітко відчувається. Це навіть не реванш,це спроба грати на старій трубі»,- зазначає лідер фракції БПП.
 
На запитання щодо соціологічних замірів,або так би мовити,хто «дихає Президенту в потилицю»,Гринів зазначив: «У вищій лізі знаходяться ті люди,які постійно перебували в попередніх кампаніях. Це Садовий,Тимошенко. На сьогоднішній день ці три кандидати реально є представниками вищої ліги».
 
Однак,на його думку,ліга «знизила свій рівень».
 
«…буде велика війна»
 
Прогнозуючи подальший розвиток ситуації в Україні,нардеп Ігор Лапін попереджає про вірогідність силового варіанту. «Почнуть стріляти у будь-якому випадку,бо зброї на руках достатньо». А відтак висловився щодо загострення на Донбасі. «Коли 30-50 обстрілів на добу,ще не будуть атакувати. Після 130-140 почнеться якийсь рух,- зазначає нардеп Ігор Лапін ( тут і далі посилаємося на «Цензор. НЕТ»). – Як тільки в новинах про таке почуємо,значить,завтра потрібно вже чогось чекати. Я навіть не сумніваюся,що буде велика війна. Те,що зараз відбувається – це прелюдія».
 
Відтак він нагадав,«як починав Гітлер – спочатку по Чехії проїхався,Польщу зі Сталіним поділили. З 1939 до 1941 року теж була прелюдія. Так і зараз: Донбас,Сирія,Карабах». Тож,переконай народний депутат,у такій ситуації нам слід «озброюватися,готуватися,створювати резервну армію та батальйони територіальної оборони,як той самий «Айдар» в Луганській області чи «Донбас» в Донецькій. Як мінімум,такі мають бути в кожній». Лапін також наголосив,що слід налагодити «систему управління військами. Вона в нас жахлива. Якщо взяти американський флот,у них сім адміралів. А у нас на два рибацькі надувні кораблики – 43… От кажуть,що прокуратура та МВС – це закрита система. Але більшої «консервної банки»,ніж Збройні сили,я не знаю».
 
Тим не менше,ЗС України на нинішньому етапі виконують свої безпосередні функції. При цьому,звісно,не слід особливо втішатися,що вдалося зупинити процес творення російським імперіалізмом «Новоросії»,що поки що загарбані тільки Крим і частина Донбасу. Не випадково РФ створює біля кордону України військову базу за військової базою,підтягує техніку,апробовану начебто бойовиками так званих «ДНР» і «ЛНР».
 
А показове парадне брязкання зброєю у Мінську,за участі російських військовиків,які захоплювали Крим і вбивали українців у Донецькій і Луганській областях,нагадало не тільки про те,що Білоруської держави де-факто вже нема. А й передовсім – це сигнал про те,звідки можна очікувати удару від путінської вояччини.
 
Зважаючи ж на реалії,що складаються в Євросоюзі,можна констатувати: в України у Європі не залишилося де-факто жодного стратегічної союзника. Наша держава залишилася сам на сам зі своїми проблемами. І не треба плекати ілюзій,начебто ситуацією,що склалася після референдуму у Великобританії та «вакуумом» до виборів у США,не спробує скористатися Кремль. Можливо,зважаючи на наявність «смотрящего» Віктора Медведчука,поки що не відбудеться трагічних дійств,аналогічних до приписуваних ІДІЛу в «Аттатюрку»,але наступний етап реалізації стратегії «Русского мира» (у вигляді масштабної війни чи запущення внутріукраїнського хаосу) – питання часу. Очевидно,зовсім недалекого. На цьому акцентували увагу і ЗМІ: «Україна: в пошуках «нового і праведного закону» («День»),«Вихід Великої Британії з ЄС актуалізує ідею Балто-Чорноморської дуги» («ЛБ»),«Ердоган вибачився через загибель пілота російського Су-24» («Еспресо»),«Туреччина збільшила термін безвізового перебування для українців» (zik),«Нідерланди погрожують заблокувати Угоду про асоціацію з Україною» ( «DW»),«Чорновіл: Що в Тимошенко й Медведчука на умі,у Савченка й Плотницького – на язику?» (zik),«Небезпечні втручання» («Тиждень»),«Медовий місяць України і Заходу закінчився» (facenevs),«Безвізовий режим для України пов`язаний зі зняттям санкцій з Росії – нардеп» («Сегодня»),«Порошенко зустрінеться з Обамою на саміті НАТО у Варшаві – АП» (УНІАН),«Перехід на станцію «Катастрофа» (zaxid.net),«Звичайний абсурд» («УП»)…
 
Чи вдасться Україні розминутися з алгоритмом політичного краху,коли реалії мають достатньо тенденцій для асоціації з суцільним мінним полем? Безумовно,не варто сприймати тенденції у найпесимістичнішій парадигмі. Однак гріх не бачити реалій. Тим паче,попри те,що найнебезпечніший ворог внутріукраїнський,а не зовнішній,наш народ (і політична нація) вкотре залишається заручником геополітичних процесів.
 
За цих умов,очевидно,має рацію український екс-Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк,який здійснив кількаденний візит до США (на запрошення Білого дому) і зазначив після зустрічі з Віце-президентом Джозефом Байденом: «Україні зараз необхідна єдність. Як би не було складно різним політичним силам,які сьогодні представлені в парламенті,всі повинні усвідомити свою історичну відповідальність перед українським народом… Зараз багато що залежить від українського лідерства і українського політикуму».
 
У якій мірі може стати сприятливою ситуація 8-9 липня для України після вірогідної зустрічі Президента Петра Порошенка і з Бараком Обамою у рамках саміту НАТО в Варшаві? Відповідь на запитання давно відома. Достатньо пригадати,що Обама – єдиний господар Білого дому,який за два своїх президентських терміни не здійснив ЖОДНОГО візиту до України.
 
До того ж Варшава,незважаючи на попередні уроки,знову,схоже,стала заручником московської стратегії. В цьому аспекті – й очікувана на 11 липня ухвала парламенту про геноцид поляків на Волині,яку відносять (станом на 1943 рік) до «східних польських кресів»; й «випадкове» припинення (поки що з 4 липня до 2 серпня) так званого малого прикордонного руху для українців; й системне нагнітання антиукраїнських настроїв… Від цього у Кремлі не приховують задоволення,тим паче,що питання державного розвитку Польщі фактично визначене російською (ймовірно ядерною) потугою на території нинішньої Калінінградської області (частини колишньої Східної Прусії).
 
Відображенням нових геополітичних реалій стала й риторика людини,яка доклала стільки зусиль для того,щоб європейський вибір став незворотним процесом в Україні. Тепер колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський майже повторює настанови Володимира Путіна: «Україні варто відмовитися від своєї мрії стати членом НАТО. Так само не варто зараз говорити і про досягнення мети стати повноправним членом ЄС» («Frankfurter Allgemeine Zeitung»).
 
Тож антиукраїнський фронт – уже не тільки на сході та півночі. І не факт,що це – відображення ще невідомих домовленостей без участі України. Будьмо!
 
Автор публікації – Віктор ВЕРБИЧ