Поспішність,з якою Кабмін ощасливив свій народ,викликає більше розчарування,ніж радість. Бо ще тиждень тому,коли Верховна Рада голосувала у першому читанні проект держбюджету на 2017 рік,про це підвищення не було ані натяку. З 1 січня мінімалка була запланована у головному фінансовому документі країни,яким неабияк гордиться уряд,у розмірі 1600 гривень. До грудня наступного року вона мала зрости до1762 гривень (у травні планували збільшити її аж на 84 гривні!). І раптом — такий крутий жест із барського столу. Прожитковий мінімум теж буде збільшений до рівня мінімалки. Щоб це значило? Не треба бути великим аналітиком,щоб зрозуміти: владі треба було терміново відмитися після скандального підвищення народними депутатами собі заробітних плат до 40 тисяч гривень.
 
Такий плювок у бік власного народу,на крові якого в’їхали у будинок під куполом післямайданні народні обранці (так і хочеться змінити перші дві букви в останньому слові на склад «зас»),не дозволяла собі навіть бандитська влада Януковича. Ті,хто клявся на Майдані будувати нову країну,чесну і справедливу,протрималися рівно два роки і показали,що є клонами своїх попередників. Подекуди навіть гіршими. Бо своє вовче нутро прикривають вишиванками,при цьому палко співаючи державний гімн і кладучи руку туди,де має бути серце. А там у більшості з них калькулятор. Таке враження,що втиснувши свою дупу у депутатське крісло,з українськими політиками відбуваються дивні,просто демонічні метаморфози: людині відбирає пам`ять,кудись випаровується совість,а в очах починає двоїтися і троїтися від доларів,євро,тисяч і мільйонів. Амнезія у них такої тяжкої форми,що,напевне,консервативному лікуванню вже не підлягає. Коли два роки тому виторговували у народу черговий мандат довіри,у чому тільки не клялися,чого тільки не обіцяли! І депутатську недоторканість зняти,заледве стануть депутатами,і працювати для України не заради зарплати,а тому що люблять її всіма фібрами душі своєї. Та з усіх видів любові наші політики визнають лише один — матеріальний. Тяжко за десять тисяч гривень жити бідолахам у Києві. Починали каденцію із депутатської зарплати 4,5 тисячі,а за два роки замахнулися на всі 40. Раптом народ мовчки обітреться,проковтне. Ощасливили пенсіонерів,на 150 гривень пенсії обіцяють підвищити,бо грошей у казні на більше немає,а на зарплати собі завжди знайдеться «НЗ». Спочатку народ онімів від депутатської наглоти,але мовчати не став. Бо не той вже народ.
 
І почалося : ми не знали,ми не думали,то не ми,а вони. Володимир Гройсман у програмі «Свобода слова» безапеляційно заявив,що Кабмін не встановлює зарплату депутатам. Вони самі приймають такі рішення. Представник «Народного фронту» волинський нардеп Ігор Гузь звинуватив у підвищенні депутатських зарплат Володимира Гройсмана одноосібно і назвав це провокацією проти парламенту. І додав: маленька зарплата депутатів призведе до корупційних дій. Тобто апріорі за маленьку платню чесно працювати народні обранці не можуть. Вчителі,можуть,журналісти можуть,робітники,медсестри,решта народу — може. А депутати ні. То нехай звільнять місце іншим,які зможуть. Напевне всім охочим до мандату треба влаштовувати перевірку на детекторі брехні на предмет схильності до продажності і корупції. Якщо поліціянтів перевіряють,а що,народний депутат менш відповідальну роботу виконує,ніж коп? Смішно слухати всі ці виправдання,якби не було так сумно.
 
Щоб заспокоїти збурений народ і відбілити підмочену репутацію,уряд пішов у ва-банк і у пожежному порядку проголосив омріяне підвищення мінімальної зарплати для українців до 3200 гривень. І гроші в казні раптом для цього знайшлися. Не було б щастя та безмозгі депутати допомогли. Мало того,Кабмін пообіцяв найближчим часом внести на розгляд Верховної Ради законопроект,який “відв`яже” зарплату держслужбовців від мінімальної зарплати. Якщо цього не станеться,то з нового року через підвищення мінімалки мають стрибнути і зарплати чиновників відповідно. А за цим і ціни відв’яжуться,так що радіти новій мінімальній зарплаті українці можуть недовго. Голова Верховної Ради Андрій Парубій запевнив,що зарплати народних депутатів не зростуть і що в парламенті давно обговорюється ідея законодавчо упорядкувати виплату їхніх зарплат. А що,вони виплачувалися незаконно чи законів для цього раніше не було? Обіцяно,що 1 листопада Верховна Рада має скасувати своє рішення про підвищення зарплат. Хоча мало віриться,що там не знайдуть якийсь інший спосіб,аби не образити кишеню обранців. Якщо важливі економічні рішення та розрахунки в країні,яка живе за гроші МВФ ,приймаються залежно від політичної погоди за вікном,то куди ми зайдемо з такими «економістами»?
 
А народ тим часом насолоджується першими електронними деклараціями наших урядовців. Нарешті,збулося! Смертні українці побачать,як живуть сильні світу цього. Задекларував свої доходи одним із першим голова уряду Володимир Гройсман. У переліку: два будинки по 534 і 461 метрів квадратних,кілька квартир,чотири земельних ділянки,три магазини,два авто,4 мільйони гривень,1,42 мільйони доларів ( а це 35 мільйонів гривень,хоча вказано у «зелених»,що б не така велика сума фігурувала),460 тисяч євро та інші дрібнички. Наприклад,12 годинників. Мимоволі уявила,якби продати ці дорогі цяцьки,скільки протезів нашим хлопцям можна купити,чи дітей хворих порятувати… До дзиґариків українські політики майже всі небайдужі. Без цих аксесуарів наші багатії почуваються неповноцінними. Згадайте,скільки вилучили дорогих годинників поміж злитків золота і мільйонів доларів у квартирі колишнього міністра енергетики часів Януковича Едуарда Ставицького,який втік у Ізраїль. І нинішні,які прийшли будувати європейську Україну,до них теж небайдужі. Мер Харкова Геннадій Кернес задекларував трохи меншу колекцію дзиґарів — тільки 7,якщо вірити. Зате готівкою тримає 42 мільйони гривень. Невже українським банкам не довіряє? Як пишуть у коментарях користувачі соцмереж,непогано у Вінниці мерів годують. Може варто прокоментувати прем’єр-міністру,звідки нажив такі статки державний службовець із не такою великою зарплатою,який вісім років був міським головою? Якщо вже по-чесному грати. «І ця людина має зрозуміти,як це жити на 1500 гривень у місяць?»,— резонно запитує один із авторів. «А може наших урядовців і депутатів на один рік посадити на мінімальну зарплату? Вона все одно їм не потрібна,бо вони майже всі мільйонери. Скільки б грошей зекономив бюджет,які бідним можна віддати. Слабо на волонтерських засадах допомогти своїй країні? Чому волонтери і народ віддавали армії останнє,чому пенсіонери за свої нужденні пенсії могли купувати бронежилети українським бійцям,а багаті самодостатні люди не можуть рік чи два попрацювати заради своєї країни за так?». Мрії-мрії…
 
Хтось виставив у ці дні на «Фейсбуці» фотографії з Майдану. Через трохи три роки буде від тих історичних,як нам,здавалося,подій. Руїна у центрі Києва. Хлопці із дерев’яними щитами і в касках шукають порятунку від снайперських куль. Серед них видніється блакитна каска Устима Голоднюка з Тернополя. Ще мить — і її проб’є куля снайпера,і ріки крові заллють Інститутську. На іншій — убиті хлопці лежать рядочком,прикриті простирадлами. «А їм уже тепло. А їм уже не боляче. Їм тільки тривожно за нас. Чи вистоїмо до світла? Чи вистачить променів,що з’єднують з кожним із нас?». «Кожна скотина у Верховній Раді повинна дивитися на ці фотографії щоденно. Вони мають висіти у кожному кабінеті замість усміхнених портретів вождів. Щоб пам’ятали: прийде час і ми спитаємо про все».
 
Автор публікації – Ніна РОМАНЮК