Вчора на Волинь приїздив перший віце-прем’єр – міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів. Приїздив з єдиною метою: виробити підходи, щоб покінчити з проблемою Ковельського ветсанзаводу, де накопичилося понад 2000 тонн тваринних решток, які гниють, що поставило місто залізничників на грань екологічної катастрофи.

Кубів прибув у наш край не сам. З ним були представники керівництва Держпродспоживслужби, Держекоінспекції. На спільній нараді у Волинській облдержадміністрації свої думки щодо ситуації висловили голова ОДА Володимир Гунчик, народний депутат України, обраний в окрузі з центром у Ковелі, Степан Івахів, Ковельський міський голова Олег Кіндер, перший заступник голови Волинської облради Олександр Пирожик. Не було тільки голови обласної ради Ігоря Палиці.

Зрозуміло, що питання екологічного лиха в Ковелі – це не та тема, на якій можна щось наварити. Це тільки Ігор Гузь може зчинити бучу, попіаритися на чужій біді, а коли треба вирішувати питання по суті, рвонути в Баварію на пиво. А Ігор Петрович таким дріб’язком займатися не буде. Йому би ліцензії на видобуток бурштину на чотирьох ділянках у Маневицькому районі з Генпрокуратури видерти. За них вже заплатив чималі гроші таємничий інвестор. Час іде, а копати сонячний камінь не дозволяють.

На останній черговій сесії обласної ради 12 квітня Ігор Палиця заявив, що питанням екологічної катастрофи в Ковелі найвищий представницький орган краю займатися не буде: «Ми не вирішуємо питання утилізації відходів ветсанзаводу. Ми не будемо цим займатись. Це питання в компетенції Києва». За його словами, максимум, що в силах обласної ради, – надіслати звернення до Верховної Ради, уряду, силових відомств, що й було зроблено.

«Прокуратура і СБУ не мають часу розібратися з «Ветсанзаводом», а в той час перевіряють діяльність депутатів обласної ради та бізнесменів. Немає в прокуратури часу перевірити дії Василенка (очільника Держгеокадастру у Волинській області – ред.), який 300 гектарів землі в Маневицькому районі спочатку розпаював, а потім продав проти рішення сільради і після аналізу земель за кошти області. А переслідувати депутатів – час є!» – заявив Ігор Палиця, чим ще раз підтвердив, що головне для нього – питання видобутку бурштину, яке мав намір взяти під свій контроль через створення комунального підприємства «Волиньприродресурс».

Палиці тваринні рештки не смердять. І воду в криниці не забруднюють. А от Олегу Кіндеру, Ковельському міському голові, це питання, як справжньому захиснику інтересів громади, болить. «Зараз ми возимо людям воду, у перспективі – будівництво водогону. Але якщо не отримаємо відповідь до кінця дня, куди возити, то прошу забезпечити коштами на покупку квартир тим людям, які там живуть. Сьогодні деякі політики хочуть заробити на цьому бали, але це тільки для них бали, а для людей – життя», – жорстко висловився Олег Кіндер на нараді в ОДА. «Не можна поїхати з Волині, не вирішивши ситуацію. Ми небагато просимо, лише вказати, куди вивезти. Ми не просимо ні грошей, ні машин», – додав Кіндер.

Не стояв осторонь проблеми і народний депутат Степан Івахів. «Я витратив бездарно масу часу на спілкування з міністром агрополітики і на його обіцянки вирішити це питання. Потім я звернувся до прем’єр-міністра», – сказав Івахів. Він подякував Степану Кубіву за те, що відгукнувся і взявся вирішувати проблему, для чого й приїхав на Волинь. Сам же Кубів пообіцяв, що «не відступить». Він навіть додав, що після того, як приїде із 5-денного відрядження, поїде до Ковеля, аби побачити ситуацію на власні очі.

Врешті-решт вдалося виробити спільне рішення, яке має задовольнити ковельчан і всю волинську громаду. Вивезення, утилізацію та компостування відходів з Ковельського ветсанзаводу повинні здійснити до 10 червня.

А де ж Палиця? Після вже згаданої сесії обласної ради 12 квітня в Луцьку його не бачили. Не було його на масових заходах на Волині ні 8, ні 9 травня. Садив город на дачі в Женеві? Чи, може, не дай, Боже, захворів і лікується під вигаданим прізвищем у Волинській обласній лікарні? Чи, бува, не ходить у перуці по території санаторію «Пролісок», щоб купити в місцевому торгівельному закладі настоянку на спирту і звинуватити керівництво закладу, як це робив у жовтні 2016 року?

Пригадуєте, як підконтрольні Палиці ЗМІ, коли важко захворів тодішній Луцький міський голова Микола Романюк, з’ясовували, чому його не видно на людях. Незважаючи на те, що офіційний сайт Луцької міської ради повідомляв: мер у відпустці до такого-то числа. А Ігор Палиця уже другий рік з’являється в своєму робочому кабінеті на Київському майдані, раз чи два на місяць, а де перебуває решту часу, народу не повідомляють. Такої зневаги громада Волині не зазнавала, мабуть, за всю історію існування області. Це він у Верховній Раді навчився чи у свого патрона – Ігоря Коломойського?

Уявіть собі, що буде, коли звичайний трудяга без поважних причин не вийде на роботу. Його на другий день звільнять за прогул. Навіть за радянської влади маленькі чиновники, керівники підприємств до обіду приходили на робоче місце, роздавали наряди підлеглим, а вже потім займалися своїми особистими справами, даючи секретарці вказівку на всі питання відповідати, що вони «на території». А тут обласного керівника на території області місяць немає, і всі наче в рот води понабирали.

Спробував, було, журналіст інформаційно-аналітичного порталу «Четверта влада» Юрій Горбач на підставі закону про доступ до публічної інформації з’ясувати, коли і скільки разів голова облради Ігор Палиця скористався своїм правом на щорічну оплачувану відпустку, відпустку без збереження заробітної плати та коли і скільки часу перебував у відрядженнях та не виходив на роботу у зв’язку з хворобою. Та на два його запити ( у вересні 2016-го і в березні 2017-го) керуючий справами обласної ради Дмитро Дубняк відповів, що Волиньрада таких даних не надає.

Але ж Волиньрада – не приватна контора, а Палиця, поки він ще голова обласної ради, – це найнятий громадою на роботу менеджер, тож він мусить перед нею звітувати, доповідати, як працює, що робить, з ким зустрічається. Навіть якщо й зарплату в бюджет віддає, як він стверджує. Бо ж не в зарплаті справа. А в тому, на кого він наразі працює: на громаду Волині чи на приватні інтереси олігарха і бізнес-партнера Ігоря Коломойського?

Не вдовольнившись відповіддю з обласної ради, Юрій Горбач подав позов у Волинський окружний адміністративний суд. Може, хоч суд змусить Палицю якщо не на роботу ходити, то бодай придумати відмазки, чому і де він прогулював робочий час.

Від сесії до сесії живе Палиця весело. Чи не так, Ігоре Петровичу?

Іван ЖУРБА